Ухвала суду № 42497141, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3074/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Голови Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка Павла Вячеславовича, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, Голови Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка Павла Вячеславовича, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності Голови Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В., яка полягала у невиданні на підставі Указу Президента України № 246/2011 від 24 лютого 2011 року наказу про призначення позивача на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва з 01 квітня 2011 року; зобов'язання Голови Окружного адміністративного суду міста Києва видати відповідний наказ по суду на підставі Указу Президента України № 246/2011 від 24 лютого 2011 року з 01 квітня 2011 року; стягнення з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь позивача суддівської винагороди за час вимушеного прогулу у розмірі 438 644,50 грн.; зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати вказану суму суддівської винагороди (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 22 КАС України справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається. що суд першої інстанції залишив адміністративний позов без розгляду, враховуючи той факт, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, та суд першої інстанції на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. При цьому, відсутність цієї умови призводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та можливості зловживання правом.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк в один місяць, у даній категорії справ, визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Як вбачається з матеріалів справи, про бездіяльність відповідачів позивач дізнався вперше 01 квітня 2011 року у зв'язку із повідомленням його Головою Окружного адміністративного суду міста Києва про неможливість зарахування до суддівського штату з огляду на відсутність факту прийняття ним присяги судді.

Крім цього, підставою для звернення до суду саме із заявленими позовними вимогами слугував факт неодноразових відмов Голови Окружного адміністративного суду міста Києва у зарахуванні позивача до штату суду у зв'язку із неприйняттям ним присяги судді. А відтак, колегія суддів констатує, що жодного разу відповідачем не були змінені підстави для відмови у зарахуванні позивача до штату суду шляхом прийняття відповідного наказу.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач фактично дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів 01 квітня 2011 року.

А відтак, початок перебігу строку звернення позивача до суду необхідно обчислювати, починаючи з 01 квітня 2011 року, оскільки з цієї дати позивач достеменно був обізнаний про порушення своїх прав.

Однак, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 08 квітня 2014 року, про що свідчить дата на штемпелі вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви, тобто більш, ніж через три роки, а відтак, із порушенням місячного строку на звернення до суду, визначеного ч. 3 ст. 99 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, на те, що існування вказаного конфлікту не давало впевненості позивачеві у повному, об'єктивному та неупередженому розгляді судом його позову раніше, тільки після подій, що відбулись в Україні у період з 01 грудня 2013 року по 20 лютого 2014 року, зміни влади та прийняття Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з'явилась можливість об'єктивного та неупередженого судового розгляду його вимог, оскільки дане твердження ґрунтується лише на припущеннях позивача, а існуюча система судових інституцій захисту прав, свобод та інтересів особи в Україні, включаючи право на звернення до Європейського суду з прав людини, не дозволяє суду приймати вказаний аргумент позивача, як доказ поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відтак, зазначені вище суб'єктивні припущення, за переконанням колегії суддів, не є істотними та вагомими причинами пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві звернутися до суду в установлений законодавством строк.

При вирішенні суто процесуальних питань, колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначено в §§ 62 і 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі Miroпubovs та інші проти Латвії, поняття «зловживання», згідно з п. 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти у звичайному значенні, яке визнається загальною теорією права - тобто як шкідливе здійснення особою права для інших цілей, ніж ті, для яких його призначено. Таким чином, зловживанням є таке поводження позивача, яке явно суперечить цілям права на індивідуальне звернення і перешкоджає належній роботі суду або належному перебігу провадження.

Також, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (рішення Європейського суду з прав людини у справах M. проти Сполученого Королівства та Philis проти Греції).

Виходячи з зазначених обставин та правових положень, напрацьованих Європейським судом з прав людини, колегія суддів вбачає наявність зловживання правом з боку позивача в частині обрання ним способу захисту свого порушеного права, а саме: щодо вибору предмету оскаржування при зверненні до адміністративного суду.

Наголошена ж позивачем бездіяльність відповідачів не позбавляє його права належним чином набути повноважень судді шляхом складення зазначеної присяги, в добровільному або примусовому порядку, та подальшого звернення до Голови Окружного адміністративного суду міста Києва з належним чином оформленою письмовою заявою про його зарахування до штату Окружного адміністративно суду міста Києва, що додатково свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного, на його думку, права.

За результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку із обставинами даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б надавали суду підстави обчислювати строк звернення до суду від іншої дати, ніж 01 квітня 2011 року, та визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

За змістом ст. 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно залишив позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що залишення адміністративного позову без розгляду не позбавляє позивача права на оформлення трудових відносин із Окружним адміністративним судом міста Києва у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 30 січня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.