Ухвала суду № 42495019, 20.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р.

Справа № 4857/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аква-Медікум» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Аква-Медікум» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Аква-Медікум» (далі - ПП) в якому просила стягнути з рахунків відповідача податковий борг в сумі 20327,51грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до вимог ПК України такий підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року в справі №2а-813/474/13-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ПП, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги, що підприємство уже сплатило частину податкового боргу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за ПП станом на 19.11.2012 рахується заборгованість в сумі 20327,51грн по податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток, а також нарахованих штрафних (фінансових) санкціях та пені.

Дана заборгованість є узгодженою, оскільки виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів самостійно задекларованих ним у поданих деклараціях, а податкові повідомлення-рішення якими до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції ним отримані та у встановленому порядку не оскаржені.

Відтак, оскільки податковий борг ПП в сумі 20327,51грн залишається несплаченим, вказане зумовило звернення ДПІ із даним адміністративним позовом до суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Не є спірним питанням факт наявності у ПП податкового боргу, а також підстави його виникнення, що також підтверджується відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 20324,51грн з його рахунків.

Згідно з п.41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст.95-99 ПК України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем надсилалась йому податкова вимога від 05.09.2011 №723 (а.с.13), яка ним отримана. Однак податковий борг станом на день звернення податкового органу із розглядуваним позовом та розгляду справи судом першої інстанції, був не погашеним в повному обсязі.

Оскільки за відповідачем рахувався податковий борг у розмірі 20327,51грн, а суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про неможливість задоволення позовних вимог податкового органу у зв’язку із тим, що після розгляду справи судом першої інстанції податковий борг підприємством було погашено, оскільки вказані обставини не мали місце під час розгляду судом цієї справи, а отже не можуть впливати на правомірність прийнятого ним рішення.

Більше того, ПП не заперечує наявність вказаного податкового боргу у розмірі 20327,51грн станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, однак лише зазначає про його відсутність на момент перегляду даної справи апеляційним судом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ДПІ щодо стягнення з рахунків ПП податкового боргу у розмірі 20327,51грн.

Додатково, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на помилкове застосування судом першої інстанції положень п.4 ч.1 ст.183-2 КАС України до розглядуваного спору, оскільки як вбачається із матеріалів справи, податковий борг ПП виник не лише на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, щодо якого завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а й на підставі самостійно задекларованих податкових зобов’язаннях та пені, що однак не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аква-Медікум» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 23 січня 2015 року.