Ухвала суду № 42494422, 27.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 808/3770/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в адміністративній справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000121702 від 08.02.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати платежів по взаємовідносинах з ТОВ «Ресайклінг» за липень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 25.01.2012 № 4/17-214/НОМЕР_2.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121702 від 08.01.2012, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38643,75 грн., з яких 30915,00 грн. - за основним платежем, 7726,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки податкового органу щодо недотримання позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме на момент фінансово-господарських відносин та видачі податкової накладної контрагент позивача -ТОВ «Ресайклінг», не був платником ПДВ, а тому позивач не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 30915,00 грн. за цією податковою накладною.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ресайклінг» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки нафтопродуктів № 0607-2 від 06.07.2011, на виконання якого було виписано видаткову та видаткову накладну, рахунок-фактуру, згідно з яким проведено оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням.

Вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищезазначений договір не було визнано недійсними в судовому порядку.

Щодо доводів апелянта про відсутність у контрагента позивача у перевіряємий період права на складання податкових накладних через анулювання податковим органом свідоцтва платника ПДВ суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2011 в адміністративній справі № 2а/0570/13389/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011, зокрема, зобов'язано Макіївську ОДПІ скасувати рішення № 22 від 17.06.2011 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язано Макіївську ОДПІ надати ТОВ «Ресайклінг» нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Зобов'язано Макіївську ОДПІ поновити реєстрацію ТОВ «Ресайклінг» як платника податку на додану вартість шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податків.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду ТОВ «Ресайклінг» було поновлено у Реєстрі платників ПДВ, видано нове свідоцтво від 27.08.2012 за № НОМЕР_4.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ «Ресайклінг» було поновлено в реєстрі платників ПДВ з попередньої дати реєстрації та дійшов вірного висновку, що Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_3 від 13.11.2010 діяло по 26.08.2012, а нове свідоцтво почало діяти з 27.08.2012.

Таким чином реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Ресайклінг» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в адміністративній справі № 808/3770/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 27 січня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова