Ухвала суду № 42494159, 27.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про припинення провадження

"27" січня 2015 р. Справа № 916/4108/14

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюка

М.А. Мирошниченка

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

Від ПАТ "Марфін Банк" - Пушкарська О.В., довіреність № 283, від 12.06.14;

Арбітражний керуючий - Колмикова Т.О., посвідчення НОМЕР_1, від 08.02.13;

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 2 грудня 2014р.

у справі № 916/4108/14

За заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсель"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2014 року прийнята до розгляду заява Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеській області про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Марсель" (в подальшому за текстом - ТОВ "Марсель") у зв'язку з неспроможністю боржника погасити заборгованість в сумі 539 421,32 грн.

21 жовтня 2014 року господарським судом Одеської області ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство зазначеного товариства на загальних підставах, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ТОВ "Марсель" призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.О. (свідоцтво НОМЕР_1 від 08.02.2013р.).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 02.12.2014 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ "Марсель". Єдиним кредитором, який внесений в реєстр вимог кредиторів, визначене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. Вимоги кредиторів, які не заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнані не конкурсними та такими, що погашаються у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Не погоджуючись частково з цією ухвалою, Публічне акціонерне товариства "Марфін Банк" в апеляційній скарзі просить її змінити та визнати грошові вимоги ПАТ "Марфін Банк" до боржника в розмірі 47 350 041,68 грн. із внесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Марсель", як таких що забезпечені заставою. Скаржник вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки вимоги ПАТ "Марфін Банк" до боржника засновані на кредитному договорі № 2076/ОF від 17.08.2006 р. та забезпечені іпотекою і заставою, а відтак, повинні були бути окремо включені арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів на підставі даних боржника.

Між тим, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою було порушене помилково, виходячи з наступного.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до визначень, які містяться у статті першої 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Частиною першою статті 23 зазначеного Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство).

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Марсель" було опубліковано 21 жовтня 2014 року.

На виконання ухвали господарського суду Одеської області від 21.10.2014 р. розпорядник майна ТОВ "Марсель" арбітражний керуючий Колмикова Т.О. подала до суду реєстр вимог кредиторів, які заявили свої вимоги до боржника у визначений законом строк.

Оскаржуваною ухвалою суду від 02.12.2014 р. зазначений реєстр вимог кредиторів був затверджений.

Разом з тим, 17 грудня 2014 року до суду надійшла заява ПАТ "Марфін Банк" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 49 019 047,36 грн.

Відтак, вимоги ПАТ "Марфін Банк" при затверджені оскаржуваного реєстру вимог кредиторів судом не розглядалися й ПАТ "Марфін Банк" не набуло статусу кредитора по справі.

ПАТ "Марфін Банк" не оскаржувало дії розпорядника майна ТОВ "Марсель" арбітражного керуючого Колмикової Т.О. щодо невключення окремо його вимог до реєстру вимог кредиторів.

Згідно із ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

До того ж, колегія суддів виходить з помилковості тверджень ПАТ "Марфін Банк" про те, що він є заставним кредитором, вимоги якого підлягають включенню окремо арбітражним керуючим на підставі даних обліку боржника.

Так, 17.08.2006 р між ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк") та ТОВ "Прогрес-Строй" укладений кредитний договір № 2076/ОF, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.08.2008 р.) ТОВ "Прогрес-Строй" отримало кредит у вигляді мультивалютної кредитної лінії на суму 2 000 000 доларів США з терміном погашення до 14.08.2010 р.

У забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 17 серпня 2006 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ТОВ "Марсель" укладений договір, за умовами якого боржник передав в іпотеку нерухоме майно: нежилі будівлі та споруди загальною площею 5728,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5 вартістю 13 420 823 грн.

Такою 17.08.2006 р. між тими ж юридичними особами укладений договір застави, за умовами якого ТОВ "Марсель", у забезпечення виконання ТОВ "Прогрес-Строй" кредитного договору № 2076/ОF від 17.08.2006 р., передало у заставу обладнання вартістю 299 771 грн. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.09.2008 р.

Крім цього, 15 серпня 2008 р. між ВАТ "Морський транспортний банк" та ТОВ "Марсель" був укладений договір поруки № 4541-СО, за умовами якого ТОВ "Марсель" поручився за виконання ТОВ "Прогрес-Строй" своїх зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2009 р. у справі № 33/21-09-476 солідарно з ДП "Транспортно-експедиційний центр", ТОВ "Прогрес-Строй", ТОВ "Одеський будівельний комбінат", ТОВ "Марсель" на користь ВАТ "Морський транспортний банк" було стягнуто 1 499 339,84 грн. основного боргу, 81797,32 грн. - заборгованості по сплаті відсотків; 89568,47 грн. - пені за несплату основного боргу; 1460,39 грн. - пені за несплату процентів; 16721 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ.

Також рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2011 р. у справі № 4-28/17-2811-2011 з ТОВ "Прогрес-Строй", ТОВ "Югтрансойл", ТОВ "Комбінат Будматеріалів", а також з ТОВ "Марсель" солідарно на користь ПАТ "Марфін Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2076/ОF від 17.08.2006 р. у розмірі 2 383 175,27 доларів США та 725 973,37 євро основного боргу і процентів, 4 547 929,61 грн. неустойки, 25500 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ. Звернено стягнення на предмет застави за договором від 17.08.2006 р., що належать ДП "Транспортно-експедиційний центр". Також із зазначених боржників солідарно на користь ПАТ "Марфін Банк" стягнуто 25500 грн. витрат на держмито та 118 грн. витрат на ІТЗ.

У відзиві від 23.12.2014 р. арбітражний керуючий Колмикова Т.О. відхилила грошові вимоги ПАТ "Марфін Банк", засновані на кредитному договорі № 2076/ОF від 17.08.2006 р. та договорах застави й іпотеки, вказуючи про припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації ТОВ "Прогрес-Строй" у процедурі банкрутства.

Щодо вимог ПАТ "Марфін Банк" до боржника, заснованих на рішенні господарського суду Одеської області від 15.05.2009 р. у справі № 33/21-09-476, арбітражний керуючий зазначив те, що ці вимоги були заявлені з порушенням встановленого ст. 23 Закону про банкрутство строку, а відтак повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі в шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею першою Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, статтею 11 цього Закону визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зокрема, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Статтею 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2014 р. у справі № 2-1-32/17-2807-2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Прогрес-Строй", провадження у справі про банкрутство зазначеного товариства припинено та ТОВ "Прогрес-Строй" вирішено ліквідувати. На підставі зазначеної ухвали суду 07.07.2014 р. державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення ТОВ "Прогрес-Строй".

Таким чином, як кредитний договір № 2076/ОF від 17.08.2006 р. (основне зобов'язання) припинив свою дію, так припинили свою дію й похідні договори застави та іпотеки, що, у свою чергу, позбавляє ПАТ "Марфін Банк" статусу саме заставного кредитора.

Аналогічна правова позиція про те, що припинення юридичної особи, у тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом, є підставою до припинення іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, відображено у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 02 квітня 2014 року у справі № 5002-18/5081-2011, від 24 червня 2014 року у справі № 5028/10/131/2011 та відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, які викладені в постанові від 11.09.13 р. у справі № 6-52цс13.

Водночас, грошові вимоги ПАТ "Марфін Банк" засновані на рішеннях господарського суду Одеської області від 15.05.2009 р. у справі № 33/21-09-476 та від 30.11.2011 р. у справі № 4-28/17-2811-2011, тобто є конкурсними, але були заявлені зі спливом передбаченого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство строку, а тому можуть бути заявлені й задоволені після визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Марфін Банк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2014 р. про затвердження реєстру вимог кредиторів слід припинити, як порушене помилково.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 80 , ст.. 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2014 р. по справі № 916/4108/14 - припинити.

Повний текст складено 27.01.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко