Рішення № 42482095, 05.12.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-2534-14

(№ 760-4649-14-ц)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Бобровник О. В.

при секретарі: Мурга Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіальної громади Солом'янської РДА в м. Києві, Київської міської ради, третя особа: Дев'ята Київська міська нотаріальна контора про визнання права власності, суд -

В С Т А Н О В И В:

позивачі звернулись до суду з позовом та просять визнати за ними право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частині за кожним у порядку спадкування за законом після смерті їхнього дідуся ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаються на те, що є внучками дідуся ОСОБА_3, 1923 року народження, який проживав в спірній квартирі.

Їхній дідусь одружувався двічі. Від першого шлюбу з їхньою бабусею в нього був син ОСОБА_4, 1944 року народження.

Після війни дідусь і бабуся розлучились.

Син дідуся - ОСОБА_4, який був їхнім батьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ще за життя дідуся.

Дідусь після війни одружився з іншою жінкою - ОСОБА_5

Від цього шлюбу в них дітей не було.

Проживав дідусь із ОСОБА_5 в спірній квартирі.

В січні 2003 року вони приватизували дану квартиру і отримали свідоцтво про право власності на житло на двох осіб, тобто по 1/2 частині кожний.

ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина дідуся померла, він був єдиним спадкоємцем.

10.03.2004 року дідусь отримав свідоцтво про спадщину після смерті дружини.

Таким чином, спірна квартира стала належати дідусю вцілому.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер.

Вважають, що після його смерті вони є єдиними спадкоємцями за законом.

13.09.2011 року вони звернулись з заявою про прийняття спадщини до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, тобто в шестимісячний строк.

В цій нотаріальній конторі ми дізнались про те, що 11.08.2011 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_6, на ім'я якого був виданий заповіт померлим.

Спадковою масою була однокімнатна квартира дідуся.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2014 року заповіт на ім'я ОСОБА_6 був визнаний недійсним.

Цим же рішенням їм було рекомендовано звернутись в нотаріальну контору з питанням прийняття спадщини, так як вони не пропустили шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

В лютому 2014 року після звернення до Дев'ятої КДНК з питанням оформлення спадщини з'ясувалось, що ОСОБА_6, у якого були оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, не здав їх до нотаріальної контори.

Таким чином, без оригіналів документів про право власності на квартиру нотаріус не може видати їм свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого дідуся ОСОБА_3, про що нотаріусом була винесена відповідна постанова від 12.02.2014 року.

Дублікати правовстановлюючих документів на померлих осіб не видаються, тому вони позбавлені можливості оформити право на спадкування в нотаріальній конторі.

В зв'язку з викладеним вище, просять задовольнити позов.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Позивачі просять розглядати справу в їх відсутності.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачі є внучками дідуся ОСОБА_3, 1923 року народження, який проживав в спірній квартирі, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті останнього вони є єдиними спадкоємцями за законом.

13.09.2011 року позивачі звернулись з заявою про прийняття спадщини до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, однак дізналися, що 11.08.2011 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_6, на ім'я якого був виданий заповіт померлим.

Спадковою масою була однокімнатна квартира дідуся.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2014 року заповіт на ім'я ОСОБА_6 був визнаний недійсним.

Оригінали правовстановлюючих документів на квартиру до нотаріальної контори ОСОБА_6 надано не було.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і часом відкриття спадщини є день смерті особи.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивачі, як спадкоємці померлого, позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі та належним чином оформити своє право на спадкування, тому таке право підлягає відновленню в судовому порядку.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Разом з тим, суд може вирішити спір лише з вказаних позивачами підстав. Змінити підставу позову за власної ініціативою суд не вправі, оскільки цим самим втручається в диспозитивні права позивачів, які передбачають їх право на вільне розпорядження своїми як матеріальними правами, так і процесуальними засобами їх реалізації.

Згідно зі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Норми ст. ст. 57, 59 ЦПК України передбачають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визнання за позивачами права власності в порядку спадкування за законом по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: