Ухвала суду № 42477792, 28.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа: № 826/12118/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України ( далі - відповідач ) про визнання протиправними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Романа Ігоровича щодо проведення ним 20.06.2014 р. опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 43459605.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

28.03.2012 р. між ним і ПАТ «Апекс-Банк» був укладений договір іпотеки задля забезпечення кредитного договору від 22.03.2012 р. № ЮКЛ/220312/1, за яким боржник зобов'язаний повернути Банку кредит у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 30 000 000,00 грн. до 20.03.2013 р.

20.04.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було здійснено виконавчий напис № 236, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру позивача за адресою: АДРЕСА_1, а за рахунок коштів, отриманих від її реалізації - задовольнити вимоги ПАТ «АПЕКС-БАНК» у загальному розмірі 52 584 198,63 грн.

27.05.2014 р. головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Сіщуком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43459605 за вказаним виконавчим написом.

20.06.2014 р. старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Попівим Р.І. був проведений опис та накладено арешт на зазначену квартиру боржника ОСОБА_2, про що складено відповідний акт від 20.06.2014 за ВП № 434459605, а також винесено постанову про арешт мана боржника та оголошення заборони його відчуження.

24.06.2014 р. дорученням «Про передачу виконавчого провадження» за підписом в.о. начальника відділу ПВР ДВС України Кузьменка О.С. головному державному виконавцю Сіщуку В.В., у зв'язку з його тривалим перебуванням на лікарняному, було доручено передати, зокрема, виконавче провадження ВП № 43459605 старшому державному виконавцю Попіву Р.І. для подальшого виконання, а останньому - його прийняти.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні виконавчі дії були проведені не уповноваженою посадовою особою відповідача, за відсутності боржника, без його повідомлення та з проникненням у його житлове приміщення.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 ( далі - Інструкція № 512/5 ).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, 3 ст. 11 Закону № 606-XIV закріплено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку тощо.

Державний виконавець має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла боржника - фізичної особи.

Державний виконавець має право у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Аналогічні правові норми регламентовані Інструкцією № 512/5.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 606-XIV, боржник має право брати участь у провадженні виконавчих дій.

У ч. 7 ст. 20 Закону № 606-XIV та в п. 6.1 Інструкції № 512/5 закріплено, що виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.п. 6.2, 6.7 Інструкції № 512/5, передача виконавчого провадження в межах одного органу ДВС або виконавчої групи здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника виконавчої групи.

Виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу ДВС, виконавчої групи у зв'язку, зокрема, з хворобою державного виконавця, його перебуванням у відрядженні чи відпустці, а також у разі включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі ДВС.

При передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого відповідні відомості заносяться до Єдиного реєстру.

Отже, законодавством регламентований порядок здійснення державним виконавцем дій у межах виконавчого провадження, зокрема, й таких як опис та арешт майна. При цьому, зазначений порядок включає необхідність повідомлення боржника про вчинення виконавчих дій, надання йому право бути присутнім при їх вчиненні та можливість здійснення таких дій виключно уповноваженою особою, згідно з відомостями в Єдиному реєстрі, а в разу примусового проникнення до житлового приміщення особи - лише за наявності відповідного судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення опису та арешту спірного майна позивача 20.06.2014 р. у виконавчому провадженні ВП № 434459605 уповноваженою особою на ведення вказаного провадження та, відповідно, на вчинення будь-яких дій у його межах був старший державний виконавець Сіщук В.В., однак, фактично вказані дії вчинені старшим державним виконавцем Попівим Р.І., який набув такі повноваження лише 24.06.2014 р., що вказує на факт проведення заходів виконавчого провадження неуповноваженою посадовою особою суб'єкта влади та порушення тим самим ч. 7 ст. 20 Закону № 606-XIV та п. 6.1, 6.2, 6.7 Інструкції № 512/5.

Більш того, опис та арешт майна ОСОБА_2, всупереч вимогам ст. 11, 12 Закону № 606-XIV, були здійсненні без його відома, за його відсутності у житловому приміщенні, що належить йому на праві приватної власності, а також за відсутності відповідного судового рішення на проникнення у житло, що свідчить про порушення державним виконавцем прав боржника, регламентованих ст. 12 Закону № 606-XIV, та порядку проникнення у житлове приміщення фізичної особи, що передбачений ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV та положенням Інструкції № 512/5.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності дій старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Попіва Р.І. щодо проведення ним 20.06.2014 р. опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні № 43459605.

Доводи апелянта стосовно того, що виконавчі дії не могли здійснюватися державним виконавцем Сіщуком В.В. через його хворобу, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та суперечать приписам Інструкції № 512/5.

Стосовно посилань відповідача на те, що присутність боржника не є обов'язковою при описі і арешті його майна, судова колегія зазначає, що, дійсно боржник може й не брати участі у вчиненні виконавчих дій, однак, повинен бути повідомлений про дату, час і місце їх проведення, що, в даному випадку, посадовими особами відповідача забезпечено не було.

Твердження апелянта про те, що ним не здійснювалось примусове проникнення у житлове приміщення ОСОБА_2, а отже, на його думку, й не порушено норми ст. 11 Закону № 606-XIV, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2014 р. на момент вчинення старшим державним виконавцем Попівим Р.І. позивач перебував за кордоном та не міг забезпечити доступ у спірну квартиру та/або уповноважити на це відповідну особу, так як взагалі не знав і не міг знати про вчинення щодо його майна виконавчих дій.

При цьому, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Попів Р.І. підтвердив, що дійсно, не маючи судового дозволу на примусове проникнення до житлового приміщення, він свідомо увійшов до квартири позивача без добровільної згоди на таке від її мешканців (орендарів) та взагалі здійснив оспорювані виконавчі дії під час відсутності власника такого житлового приміщення і без його відома.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної виконавчої служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИЛ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.