Ухвала суду № 42477800, 28.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Мишенка В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа: № 823/3115/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Златодар» до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Златодар» ( далі - позивач ) звернулося до суду з позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області ( далі - відповідач ) про визнання незаконною та скасування постанови від 19.09.2014 р. ВП № 41778504 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2014 р. державним виконавцем відділу ДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41778504 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.01.2014 р. № 925-1771-13 про повернення до Держрезерву України зерна: пшениці 2 класу у кількості 3720,250 т і пшениці 3 класу у кількості 4893 т, якою боржника - ДП «Златодар» зобов'язано негайно виконати вказаний наказ.

Далі, 05.02.2014 р. матеріали виконавчого провадження були передані відповідачу.

18.02.2014 р. позивач направив відповідачу лист-повідомлення про те, що він не має можливості вчасно купити зерно для виконання наказу суду через арешт його коштів та майна.

23.04.2014 р. Господарським судом Черкаської області було постановлено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Златодар» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також накладено арешт на все майно і кошти боржника. Копія ухвали була направлена відповідачу.

19.09.2014 р. головним державним виконавцем управління ДВС ГУЮ у Черкаській області було встановлено невиконання боржником ( позивачем ) своїх зобов'язань в межах ВП № 41778504, про що складено акт.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнята постанова від 19.09.2014 р. ВП № 41778504 про накладення на позивача штрафу у розмірі 680,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав права накладати на позивача штраф під час дії мораторію на все його майно і кошти на рахунках.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ), «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( далі - Закон № 2343 - XII ).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

У ч. 2 ст. 75 Закону № 606-XIV закріплено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що дія мораторію поширюється на майнові зобов'язання боржника, що виникли до його введення, а також під час мораторію до боржника не можуть бути застосовані штрафні санкції за невиконання вказаних зобов'язань, зокрема, й в межах виконавчого провадження, яке, між іншим, за таких обставин підлягає обов'язковому зупиненню.

Таким чином, оскільки зобов'язання позивача у межах виконавчого провадження ВП № 41778504 мають саме майновий характер та виникли до введення мораторію на його майно, то на них, у відповідності до ст. 19 Закону № 2343-ХІІ, поширюється дія цього мораторію, що обумовлює безпідставність накладення відповідачем на ДП «Златодар» штрафу за невиконання ним своїх зобов'язань та, відповідно, вказує на протиправність постанови відповідача від 19.09.2014 р. ВП № 41778504 та винесення її з порушенням норм ст. 37 Закону № 606-XIV і ст. 19 Закону № 2343-ХІІ.

Доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова від 19.09.2014 р. ВП № 41778504 була ним прийнята в межах виконання виконавчого провадження зобов'язального характеру ( немайнового спору ), що, на його думку, виключає можливість застосування ст. 37 Закону № 606-XIV та ст. 19 Закону № 2343-ХІІ, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, самою ж оскаржуваною постановою відповідача, де чітко вказано про зобов'язання позивача повернути до Держрезерву України відповідне майно, а саме: пшеницю 2-го і 3-го класів у кількості 3720,250 т і 4893 т.

Посилання апелянта на те, що до введення мораторію у позивача був час на виконання його обов'язків у межах ВП № 41778504, чого він не зробив, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до ст. 19 Закону № 2343-ХІІ, зазначені обставини не є підставою для звільнення всього або частини майна боржника з-під дії мораторію. Більш того, відповідачем ані до введення мораторію на все майно боржника, ані взагалі до 19.09.2014 р. не вчинялися жодні дії та не приймалися будь-які рішення для забезпечення примусового виконання боржником своїх обов'язків.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИЛ:

Апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.