Вирок № 42469022, 07.11.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

415/3956/14-к

1-КП/415/414/14

ВИРОК

Іменем України

07.11.14 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Зіньковського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Лисичанська Луганської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, не заміжньої, судимої 30 жовтня 1989 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, 16 червня 1992 року Лисичанським міським судом за ст.140 ч.3, ст.43 КК України (1960 року) до 5 років 01 місяця 23 дні позбавлення волі, 29 травня 2000 року Лисичанським міським судом за ст.196-1 ч.1, ст.140 ч.2, ст.206 ч.2, ст.42 КК (1960 року) до 2 років 06 місяців позбавлення волі, 06 лютого 2003 року Обухівським районним судом Київської області за ст.185 ч.3 КК України (2001 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 2 роки, 28 липня 2004 року Обухівським районним судом за ст.185 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 28 жовтня 2009 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.1, ст.185 ч.2, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 1 рік, 12 серпня 2011 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.70 ч.1, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 2 роки, 15 грудня 2011 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.70 ч.4 КК України (2001 року) до 4 років 06 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 3 роки, не зареєстрованої, проживаючої у АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, -

встановив:

14 вересня 2014 року, приблизно о 21 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачена ОСОБА_1, перебуваючи, в стані алкогольного сп'яніння, за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_2, на АДРЕСА_2, міста Лисичанська, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрала - мобільний телефон марки «S-TELL», модель «S3-01», ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 323 гривні 20 копійок, спричинивши останньому майнову шкоду на зазначену суму.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнала повністю, від надання пояснень - відмовилась, і, відповідая на питання, зазначила, що час та місце скоєння нею інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, таємного викрадання майна потерпілого ОСОБА_2, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаялась, перепрошуючи за свої дії. Завдана потерпілому ОСОБА_2 майнова шкода - не відшкодована, що зобов'язується усунути в найкоротший термін при виникненні певної можливості.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою провину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останньої, вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії останньої за ст.185 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченою ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачена ОСОБА_1 має постійне місце проживання і за місцем мешкання - характеризується позитивно (а.с.70), не працює, у скоєному - щиро розкаялась.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи данні про особу обвинуваченої ОСОБА_1, щире каяття останньої та активну поведінку щодо розкриття злочину, а також, враховуючи обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і, разом з тим, беручи до уваги суму спричиненої потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди та відсутність тяжких наслідків від скоєного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 скоїла умисний, корисливий злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, крім того, в період терміну випробування та відбування покарання за попереднім вироком суду, а саме, - вироком Лисичанського міського суду від 15 грудня 2011 року, - за скоєння умисного злочину за аналогічних обставин, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_1 скоїла злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2011 року (а.с.75), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченій ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2011 року.

Підстав щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1, суд не вбачає, і зазначене питання у судовому засіданні учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_1, було проведено судово-товарознавчу експертизу за №513/7 від 09 жовтня 2014 року (а.с.39-41), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 343 гривні 98 копійок (а.с.42), котра підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі - відсутні.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити їй покарання - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2011 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, і, призначити обвинуваченій ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, - не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 обчислювати з дня фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

343 (триста сорок три) гривні 98 копійок за проведення судово-товарознавчої експертизи.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченій та прокуророві.

Суддя: