Постанова № 42461897, 21.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 803/2693/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

з участю представників позивача Парфенюка А.С., Савчук М.В.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агропостач" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агропостач" (далі - ТзОВ "Захід Агропостач", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0012732202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ "Захід Агропостач" з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ "Укрпотторг-2014" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої 25.11.2014 року був складений акт №9133/22-02/35143982. Як слідує з цього акта перевірки, Луцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем податкового законодавства, внаслідок чого встановлено, що ТзОВ "Захід Агропостач" завищено податові зобов'язання з ПДВ за липень 2014 року по операціях із ТзОВ "Грандпостач" на суму 90620,30 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ по операціях із ТзОВ "Укроптторг-2014" за липень 2014 року на суму 84918,97 грн.

02.12.2014 року позивач направив до Луцької ОДПІ заперечення до зазначеного акта перевірки, в якому висловив незгоду із висновками контролюючого органу. За результатами розгляду заперечення Луцька ОДПІ відмовила в його задоволенні.

На підставі акта перевірки від 25.11.2014 року №9133/22-02/35143982 Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0012732202, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 4818,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Зазначає, що висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що за результатами перевірки не підтверджено операції із придбання ТзОВ "Захід Агропостач" запасних частин та інструментів від ТзОВ "Укроптторг-2014" на загальну суму 509513,80 грн., в тому числі ПДВ - 84918,97 грн. Відповідачем зроблено висновки, що діяльність ТзОВ "Захід Агропостач" по придбанню запасних частин та інструментів від ТзОВ "Укроптторг-2014" виходить за межі правового поля та здійснюється для надання податкових вигод третім особам, а саме для ТзОВ "Грандпостач" шляхом неправомірного формування податкового кредиту та суми витрат, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування.

Позивач вважає, що господарські операції між ТзОВ "Захід Агропостач" та ТзОВ "Укроптторг-2014" фактично були здійснені, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які і були надані для перевірки та місять всі обов'язкові реквізити первинних документів. Висновок відповідача про непідтвердження операцій із придбання ТзОВ "Захід Агропостач" запасних частин та інструментів від ТзОВ "Укроптторг-2014" з підстав невстановлення відповідачем придбання продукції в ТзОВ "Укроптторг-2014" є безпідставним і необґрунтованим. Будь яких перевірок на предмет фінансово-господарських відносин ТзОВ "Укроптторг-2014" з його контрагентами Луцька ОДПІ не проводила, і акти чи довідки за наслідками таких перевірок відсутні. Висновок відповідача про відсутність фінансово-господарських відносин зроблено за відсутності будь яких доказів, акт перевірки від 25.11.2014 року не містить будь яких даних про відсутність факту реалізації ТзОВ "Укроптторг-2014" товару в користь ТзОВ "Захід Агропостач" в період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

Крім того, позивач зазначає, що відомості, вказані в листі від 22.09.2014 року №4734/7/26-57-22-03-21 ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не стосуються господарських відносин ТзОВ "Захід Агропостач" і ТзОВ "Укроптторг-2014", та не підтверджують висновків відповідача. Також у Луцької ОДПІ не було підстав проводити документальну позапланову невиїзну перевірку, та порушено порядок її проведення.

На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0012732202.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову та в судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнала та вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ "Захід Агропостач" (покупець) уклало договір поставки №18 від 18.07.2014 року з ТзОВ "Укроптторг-2014" (постачальник), згідно з яким ТзОВ "Укроптторг-2014" зобов'язувалося передати у власність покупця запасні частини (товар), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що під час перевірки не було надано позивачем документів, які б підтверджували якість придбаного товару: не надано ні технічних паспортів, ні сертифікатів якості, ні гарантійних талонів на товар, що суперечить умовам договору. Транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом за рахунок ТзОВ "Захід Агропостач", проте в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару відсутня інформація та відмітки про документи, що слідують з вантажем, про здачу товару, подорожній лист, чим порушено вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 року №363. Так, у товарно- транспортних накладних відсутні підпис та печатка перевізника, отримувача товару, неможливо встановити хто з посадових осіб за дорученням отримував товар, хто здійснював вантажно-розвантажувальні роботи, скільки часу затрачено на прибуття, вибуття, простою автотранспорту, та яка відстань перевезення товару.

Крім того, під час перевірки не було надано журналу реєстрації довіреностей, що не уможливлює перевірити хто отримував придбані товарно-матеріальні цінності.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що Головним управлінням ДФС у Волинській області був направлений запит №1014/10/03-20-10-02-12 від 03.12.2014 року до Управління державної автомобільної інспекції МВС України у Волинській області про надання інформації щодо транспортного засобу, зареєстрованого під державним номерним знаком АС 0626 ВК, кому він належить, та чи зареєстровані транспорті засоби на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, ТзОВ "Захід Агропостач", ТзОВ "Грандпостач". Листом від 09.12.2014 року №2192 Управління державної автомобільної інспекції МВС України у Волинській області повідомило, що такий транспортний засіб на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 не зареєстрований.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що в ході проведення перевірки не вдалось встановити факт здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації згаданих вище товарів, а тому Луцька ОДПІ правомірно дійшла висновку про зменшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4818,00 грн. У зв'язку з цим представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ в період з 24.11.2014 року по 25.11.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Захід Агропостач" з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ "Укроптторг-2014" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, про що було складено акт №9133/22-02/35143982 від 25.11.2014 року (а.с.12-19).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТзОВ "Захід Агропостач" завищено податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2014 року по операціях із ТзОВ "Грандпостач" на суму 90620,30 грн., а також встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого ТзОВ "Захід Агропостач" завищено податковий кредит з ПДВ по операціях із ТзОВ "Укроптторг-2014" за липень 2014 року на суму 84918,97 грн.

Не погодившись з висновками згаданого акта перевірки, позивач 2 грудня 2014 року подав до Луцької ОДПІ заперечення (а.с.31-32), в якому висловив незгоду із висновками контролюючого органу. За результатами розгляду заперечення Луцька ОДПІ прийняла рішення №886/10/03-18-22-02 від 09.12.2014 року (а.с.33-36), яким результати перевірки залишила без змін.

На підставі складеного акта перевірки №9133/22-02/35143982 від 25.11.2014 року Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0012732202, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4818,00 грн. (а.с.37).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленні-рішенні Луцької ОДПІ від 12.12.2014 року 2013 року №0012732202, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на таке.

Рішення контролюючий орган про зменшення ТзОВ "Захід Агропостач" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4818,00 грн. прийняв на підставі висновків про непідтвердження позивачем господарських операцій із придбання запасних частин та інструментів в ТзОВ "Укроптторг-2014" на загальну суму 509513,80 грн., в тому числі ПДВ - 84918,97 грн., та подальшої їх реалізації ТзОВ "Грандпостач" на суму 543722,00 грн., в тому числі ПДВ - 90620,33 грн.

Щодо встановлених Луцькою ОДПІ порушень статей 185, 187 та 188 ПК України слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Стаття 188 ПК України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг. Так, пунктом 188.1 цієї статті визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

В акті перевірки від 25.11.2014 року №9133/22-02/35143982 відповідач зазначив, що під час проведення перевірки здійснив аналіз цін придбання та реалізації запасних частин в асортименті. В ході проведеного аналізу не встановлено фактів реалізації товарів за цінами, нижчими від цін придбання таких товарів.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В акті перевірки відповідач зробив висновок про те, що ТзОВ "Захід Агропостач" виходить за межі правового поля та здійснює свою господарську діяльність для надання податкових вигод третім особам, проте в акті перевірки контролюючий орган не навів доказів таких порушень та в чому саме вони полягають.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи в судових засіданнях, що ТзОВ "Захід Агропостач" мало правовідносини із ТзОВ "Укроптторг-2014". Між зазначеними контрагентами 18 липня 2014 року було укладено договір поставки №18 (а.с.40), на основі якого позивач протягом липня 2014 року придбавав у ТзОВ "Укроптторг-2014" запасні частини на загальну суму 509513,80 грн., в тому числі ПДВ - 84918,97 грн.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 цього договору ціна за одиницю товару встановлюється згідно рахунку, або окремим протоколом погодження цін, які включають ПДВ та всі інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України та вказується в накладних на відповідний товар. Договірні ціни на товари вказуються в рахунках та накладних.

Пунктом 7.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем, а пунктом 7.4 передбачено, що право власності до покупця переходить на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця.

На підтвердження господарської операції під час перевірки позивач надав наступні первинні документи: договір поставки №18 від 18.07.2014 року (а.с.40); акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2014 року (а.с.139); платіжні доручення №39 від 04.08.2014 року, №74 від 27.08.2014 року (48-49); видаткові накладні №1807/002 від 18.07.2014 року, №2507/004 від 25.07.2014 року, №3007/008 від 30.07.2014 року та податкові накладні №32 від 18.07.2014 року, №50 від 25.07.2014 року, №145 від 30.07.2014 року (а.с.41-47).

Також позивач надав підтверджуючі документи щодо транспортування товару: товарно-транспортні накладні від 21.07.2014 року (а.с.50), 25.07.2014 року (а.с.54), 30.07.2014 року (а.с.58); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 22.07.2014 року (а.с.52), №ОУ-0000006 від 26.07.2014 року (а.с.56), №ОУ-0000007 від 30.07.2014 року (а.с.60); податкові накладні №5 від 22.07.2014 року (а.с.53), №6 від 26.07.2014 року (а.с.57), №7 від 30.07.2014 року (а.с.61).

Досліджуючи взаємовідносин ТзОВ "Захід Агропостач"" з ТзОВ "Укроптторг-2014", Луцька ОДПІ використала лист ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.09.2014 року №4734/7/26-57-22-03-21 (а.с.96-100), яким контролюючий орган не підтвердив інформацію щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ "Укроптторг-2014" з контрагентами. Із зазначеного листа слідує, що зустрічна звірка із цим платником податків не проводилась, оскільки направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Декларації з податку на додану вартість за період з січня по травень 2014 року ТзОВ "Укроптторг-2014" не подавалися. Штатна чисельність працюючих на ТзОВ "Укроптторг-2014" становить 1 особа.

Враховуючи цей лист, та встановивши те, що придбаний позивачем товар є імпортований, Луцька ОДПІ встановила обрив ланцюга постачання імпортованих товарів, а відтак прийшла до висновку, що в ході перевірки не вдалося підтвердити факт здійснення операцій із придбання та подальшої реалізації придбаних товарів. Проте з таким висновком контролюючого органу суд не погоджується.

Надані під час перевірки первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Крім того, правильність заповнення податкових та видаткових накладних не оспорюється відповідачем.

Як зазначено раніше, поставка товарів від ТзОВ "Укроптторг-2014" до ТзОВ "Захід Агропостач" здійснювалася за рахунок позивача. З цією метою позивач уклав договір №2 надання послуг з перевезення вантажів (а.с.117-118) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Факт отримання послуг з перевезення вантажів підтверджується товарно-транспортними накладними від 21.07.2014 року, 25.07.2014 року, 30.07.2014 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 22.07.2014 року, №ОУ-0000006 від 26.07.2014 року, №ОУ-0000007 від 30.07.2014 року, податковими накладними №5 від 22.07.2014 року, №6 від 26.07.2014 року, №7 від 30.07.2014 року, рахунками-фактурами №СФ-0000005 від 22.07.2014 року, №СФ-0000006 від 26.07.2014 року, №СФ-0000007 від 30.07.2014 року (а.с.50-61).

Відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача

Так, товарно-транспортні накладні відображають переміщення товарів від ТзОВ "Укроптторг-2014" до ТзОВ "Захід Агропостач" та містять відомості про замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження товару. Крім того, товарно-транспортні накладні засвідчені печаткою перевізника. Відсутність інформації в товарно-транспортних накладних про вантажно-розвантажувальні операції, за наявності інших відомостей та інших первинних документів не може свідчити про нереальність господарської операції з поставки товарів. Реєстрація автомобіля не за перевізником, який зазначений в товарно-транспортних накладних не позбавляло останнього укласти договір з власником такого транспортного засобу та виконати договір з надання послуг з перевезення вантажів.

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін у видаткових накладних №1807/002 від 18.07.2014 року, №2507/004 від 25.07.2014 року, №3007/008 від 30.07.2014 року. Так, від позивача отримання товару здійснював директор підприємства Волчок В.А. згідно довіреностей від 18.07.2014 року №27, від 24.07.2014 року №28 та від 29.07.2014 року №29. Зазначені довіреності зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей ТзОВ "Захід Агропостач" за 2014 рік (а.с.113-116).

Відповідно до товарно-транспортних накладних отримання товару позивачем відбулося за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою орендованого ТзОВ "Захід Агропостач" складу (приміщення) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 згідно договору оренди приміщення №04/14 від 01.01.2014 року (а.с.138).

Факт оприбуткування отриманого від ТзОВ "Укроптторг-2014" товару на складі підтверджується наступними документами: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари на складі) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року (а.с.119-125), інвентаризаційними описами №15 від 21.07.2014 року, №16 від 28.07.2014 року, №17 від 31.07.2014 року (а.с.126-137).

Щодо сертифікатів якості на отриману продукцію, то судом встановлено, що товари, які придбавав позивач згідно видаткових накладних (вали, накладки, фіксатори, цепи, планки, тощо) не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до наказу від 01.02.2005 року №28 "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Отже, із зазначених первинних документів слідує, що господарська операція з поставки товару фактично відбулася.

Крім, того придбані товари позивач використав в господарській діяльності, продавши їх ТзОВ "Грандпостач", що підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними №47 від 21.07.2014 року, №48 від 28.07.2014 року, №49 від 31.07.2014 року; податковими накладними №1 від 21.07.2014 року, №2 від 28.07.2014 року, №3 від 31.07.2014 року (а.с.65-74); актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2014 року, платіжними дорученнями №90 від 02.07.2014 року, №437 від 14.07.2014 року, №91 від 16.07.2014 року, №461 від 22.07.2014 року, №93 від 22.07.2014 року, №101 від 27.08.2014 року, №602 від 27.08.2014 року, №478 від 24.07.2014 року, №484 від 29.07.2014 року, №505 від 31.07.2014 року, актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 21.07.2014 року, від 28.07.2014 року, від 31.07.2014 року (а.с.140-158). Твердження відповідача про те, що транспортування отриманого товару від ТзОВ "Захід Агропостач" до ТзОВ "Грандпостач" не здійснювалося, оскільки склади продавця - ТзОВ "Захід Агропостач" та покупця - ТзОВ "Грандпостач" знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1, не спростовує реальності здійснення господарської операції, яка підтверджується належним чином складеними первинними документами.

Також під час перевірки контролюючим органом був використаний лист від 22.09.2014 року №4734/7/26-57-22-03-21 ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому зазначено, що не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ "Укроптторг-2014" з контрагентами. Декларації з податку на додану вартість за період з січня по травень 2014 року цим контрагентом не подавалися. Вказані у податкових накладних суми ПДВ, які послугували підставою для нарахування суб'єктом господарювання ТзОВ "Укроптторг-2014" суми податкового кредиту за перевіряємий період не включені до суми податкових зобов'язань постачальника, не нараховувались, до бюджету не сплачувались, та не підтверджені продажем товарів (робіт, послуг). Однак, з такими твердженнями контролюючого органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.

Дана позиція викладена у ст. 8 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Тобто негативні наслідки, які виникають при недекларуванні зобов'язань перед бюджетом чи будь-яких інших порушень з боку постачальника, жодним чином не можуть впливати на добросовісного платника податків, який фіксує факти здійснення всіх господарських операцій у належно оформлених первинних документах.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на реальний характер господарських операцій, можливі порушення вищезазначеним контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податків, права на формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що господарські операції із придбання ТзОВ "Захід Агропостач" запасних частин та інструментів від ТзОВ "Укроптторг-2014" на загальну суму 509513,80 грн., в тому числі ПДВ - 84918,97 грн., та подальшої їх реалізації ТзОВ "Грандпостач" на суму 543722,00 грн., в тому числі ПДВ - 90620,33 грн., фактично відбулися та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0012732202, відтак останнє є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТзОВ "Захід Агропостач" підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 182,70 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 25.12.2014 року №124.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12.12.2014 року №0012732202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агропостач" судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 січня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук