Постанова № 42461898, 22.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 803/2634/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю представника позивача Макари О.Є.,

представника відповідача Марчук О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякси і К" до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякси і К" (ТзОВ "Аякси і К" звернулося з адміністративним позовом до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

Рішенням відповідача від 04 грудня 2014 року № 17727950 відмовлено позивачеві у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 і 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (Порядок № 868), а саме: через невідповідність поданих позивачем документів вимогам, встановленим законодавством України.

Однак, для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно було надано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 червня 1998 року № 191/2, укладений на Волинській міжрегіональній біржі між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і позивачем, який відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про товарну біржу" нотаріальному посвідченню не підлягає. Реєстрація права власності на квартиру проведена Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 17 серпня 1998 року, про що видано реєстраційне посвідчення серії АЮ № 00086. Після проведення реконструкції квартири під офіс і отримання 21 жовтня 2014 року Декларації про готовність об'єкта до експлуатації та 30 жовтня 2014 року технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна позивач 03 грудня 2014 року звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Оскільки позивачем надано відповідачу для державної реєстрації права власності на нерухоме майно усі передбачені Порядком № 868 документи, то рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 грудня 2014 року № 17727950 є протиправним, а тому позивач просив його скасувати і зобов'язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нежитлове приміщення - офіс АДРЕСА_1.

В письмових запереченнях проти адміністративного позову від 20 січня 2015 року (а.с.29-31) відповідач адміністративний позов не визнав з наступних мотивів та підстав.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається в письмові формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Хоча згідно із статтею 15 Закону "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають, проте, договори купівлі-продажу житлового будинку (квартири) підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Пунктом 28 Порядку № 868 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а пунктом 4 частини першої статті 24 Закону встановлено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Тому державним реєстратором прийнято правомірне рішення про відмову в державній реєстрації права власності.

В судовому засіданні представник позивача Макара О.Є. адміністративний позов підтримує повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Марчук О.В. в судовому засіданні заперечує проти адміністративного позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведена правомірність прийняття рішення від 04 грудня 2014 року № 17727950 про відмову позивачеві у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення.

Так, судом встановлено, що 03 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякси і К" подало до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просило провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - офіс АДРЕСА_1 (а.с. 32). До заяви позивач додав договір № 191/2 купівлі-продажу нерухомості від 05 червня 1998 року, реєстраційне посвідчення Волинського обласного бюро технічної інвентаризації (БТІ) від 17 серпня 1998 року, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 21 жовтня 2014 року, технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна від 30 жовтня 2014 року, що стверджується карткою прийому заяви № 17729391 (а.с. 48).

Рішенням від 04 грудня 2014 року № 17727950 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5 реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області відмовлено позивачеві у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення - офіс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 і 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, - подані документи не відповідають вимогам, що встановлені законодавством України (а.с. 47).

Як вбачається із зазначеного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, підставою для відмови в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення є подання позивачем нотаріально не посвідченого договору купівлі-продажу квартири.

Із договору № 191/2 купівлі-продажу нерухомості від 05 червня 1998 року вбачається, що ТзОВ "Аякси і К" купило у громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.41-42). Даний договір зареєстрований у Волинській міжрегіональній біржі і в ньому зазначено, що згідно із статтею 15 Закону "Про товарну біржу" договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає, а підлягає лише реєстрації у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації відповідно до частини другої статті 227 Цивільного кодексу.

Відповідно до частини першої статті 47 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, який діяв на момент укладення угоди купівлі-продажу позивачем і втратив чинність з 01 січня 2004 року згідно з Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно із статтею 227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Така ж норма закріплена і в статті 657 Цивільного кодексу України чинного на даний час - договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, оскільки однією з сторін договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є громадяни ОСОБА_3 і ОСОБА_4, то договір № 191/2 купівлі-продажу нерухомості від 05 червня 1998 року, зареєстрований у Волинській міжрегіональній біржі, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону підставами для державної реєстрації прав та обтяжень є: 1) договори, укладені у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішення судів, що набрали законної сили; 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Згідно з частинами другою і третьою цієї ж статті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Відповідно до пунктів 36, 37 цього Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Пунктами 20, 28 Порядку № 868 визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, документом, що підтверджує право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 має бути укладений в установленому законом порядку договір, тобто нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири. Оскільки такий документ не наданий, то державний реєстратор правомірно, на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 і 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, відмовив позивачеві в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення - офіс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

З наведених підстав адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякси і К" до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 27 січня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова