Ухвала суду № 42460349, 21.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4122/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі КЕВ м. Одеси) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2014 року № 0001092205.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 1 по 7 квітня 2014 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності декларування та сплати податку на додану вартість за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 14 квітня 2014 року за № 2160/15-53-22-05/08038284, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 «б» ст. 185, п. 187.10 ст. 187, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 487858 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 травня 2014 року № 0001092205, яким КЕВ м. Одеси визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 487858 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 243946 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову КЕВ м. Одеси відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник КЕВ м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення п. 187.10 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 1 по 7 квітня 2014 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності декларування та сплати податку на додану вартість за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 квітня 2014 року за № 2160/15-53-22-05/08038284, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 «б» ст. 185, п. 187.10 ст. 187, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 487858 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 травня 2014 року № 0001092205, яким КЕВ м. Одеси визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 487858 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 243946 грн..

За результатами адміністративного оскарження назване податкове повідомлення-рішення відповідача залишено без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не виконано визначений чинним законодавством обов'язок щодо формування показників податкових зобов'язань на підставі виданих ним ПП «Артек-Союз» податкових накладних, а також не надано на запит суду документи, що підтверджують фактичність здійснення ним господарських операцій з ПП «Крома» та ПП БК «Лідер», по яких контролюючим органом встановлено завищення позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку на додану вартість з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі п. 188.1 ст. 188 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством не встановлено виключень щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг водопостачання, водовідведення, енерго- та теплопостачання на підставі договорів про відшкодування вартості таких послуг, а тому зазначені операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, затвердженого начальником Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління 1 листопада 2012 року, КЕВ м. Одеси здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності, що передбачає комплекс заходів, спрямований на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном (т. 1 а. с. 35-38).

На виконання наведених вище завдань, позивачем, серед іншого, протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладались договори про закупівлю послуг з теплопостачання, водопостачання та послуг з водовідведення, послуг з постачання електроенергії, про закупівлю електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії у підприємств-постачальників відповідних послуг (т. 1 а. с. 194-249, .т. 2 а. с. 1-29).

Поставлені позивачеві послуги використовувались для забезпечення ввірених КЕВ м. Одеси об'єктів, а також об'єктів, що використовувалися ПП «Артек-Союз» в процесі надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, із подальшим відшкодуванням останнім позивачу їх вартості.

Так, між КЕВ м. Одеси та ПП «Артек-Союз» було укладено договори:

- від 1 березня 2012 року за № 10 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов якого КЕВ м. Одеси забезпечує ПП «Артек-Союз» електричною енергією, отриманою від ВАТ «Одесаобленерго», для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 1 березня 2012 року № 286/2/12/6 для кожної військової частини, до площі яких ПП «Артек-Союз» має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а. с. 39-46);

- від 1 березня 2012 року за № 11 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, спожитих у процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов якого КЕВ м Одеси забезпечує ПП «Артек-Союз» послугами з водопостачання та водовідведення, отриманими від ЖКГ «Чорноморська СР», ПП «Фірма «Орлан», КВЕП «Котовськводоканал», ПП «Балтаводоканал» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 0 березня 2012 року № 286/2/12/6 для кожної військової частини, до площі яких ПП «Артек-Союз» має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а. с. 47-54);

- від 2 вересня 2013 року за № 19-Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов якого КЕВ м. Одеси забезпечує тепловою енергією для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує КЕВ м. Одеси вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 1 березня 2012 року № 286/2/12/6 для кожної військової частини, до площі яких ПП «Артек-Союз» має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а. с. 55-59).

На виконання умов названих вище договорів КЕВ м. Одеси на користь ПП «Артек-Союз» здійснювалось постачання зазначених комунальних послуг, отриманих від підприємств-постачальників таких послуг на підставі відповідних договорів, а ПП «Артек-Союз», в свою чергу, відшкодував позивачеві вартість отриманих послуг, що підтверджується наданими до суду виписками по рахунках позивача.

При цьому під час постачання названих послуг позивачем складались та надавались ПП «Артек-Союз» податкові накладні із визначенням податку на додану вартість за основною ставкою у складі вартості поставлених послуг (т. 1 а. с. 61-154).

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що податкова накладна видається платником податку на додану вартість виключно у випадках виникнення у нього податкових зобов'язань та, відповідно, виникнення у його контрагента права на формування податкового кредиту, а показники відповідної податкової накладної мають обов'язково відображатися у реєстрах виданих та отриманих накладних та у податковій звітності.

Проте, як встановлено матеріалами справи, надаючи контрагенту ПП «Артек-Союз» податкові накладні, які є підставою для формування останнім показників податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач не включав ці податкові накладні до відповідних реєстрів (т. 2 а. с. 30-183), а, отже, всупереч правовій природі податку на додану вартість, не сплачував відповідні суми до бюджету, внаслідок чого КЕВ м. Одеси занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на 556307 грн..

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача в цій частині є правильним.

Крім того, актом перевірки позивача від 14 квітня 2014 року за № 2160/15-53-22-05/08038284 контролюючим органом також встановлено порушення КЕВ м. Одеси вимог ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягає у завишенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 7877 грн., в тому числі за березень 2012 року - у сумі 5695 грн. та за вересень 2012 року - на суму 2183 грн., а також заниженні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 76326 грн..

Встановлене заниження податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язується контролюючим органом із здійсненням КЕВ м. Одеси операцій з придбання послуг ремонту та утримання приміщень, що надаються в оренду, ТМЦ, послуг зв'язку, інших послуг.

Вищевказане завищення податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язується контролюючим органом із розходженнями у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, яке викликано неподанням контрагентами позивача ПП «Крома» та ПП БК «Лідер» податкової звітності за відповідні податкові періоди.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На підставі наведених вище положень чинного податкового законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На підставі пунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, а тому наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Таким чином, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України.

Виходячи з наведеного, для підтвердження правильності формування податкового кредиту доказуванню підлягає факт своєчасного та повного виконання позивачем своїх обов'язків щодо повного та правильного декларування показників податкової звітності.

Для підтвердження товарності господарських операцій КЕВ м. Одеси з ПП «Крома» та ПП БК «Лідер» під час розгляду справи суд першої інстанції зобов'язав позивача надати документи, що підтверджують правомірність формування ним зазначених показників податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі відповідні договори, акти приймання-передачі (видаткові накладні) та інші первинні документи, які дозволяють встановити зміст господарських операцій.

Проте, позивачем до суду першої інстанції надано лише податкові накладні та докази оплати поставленого товару (т. 1 а. с. 159-165), тоді як інші первинні документи, які б засвідчували фактичність здійснення відповідних господарських операцій, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надані.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача і в цій частині позову також є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скарги без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: