Ухвала суду № 42460332, 21.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1355/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Величка В.І. та Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4.) звернулась до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Первомайська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2014 року № 0005791703.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 04 по 10 квітня 2014 року посадовою особою Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Юніком-Сервіс» за червень та липень 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 17 квітня 2014 року за № 1283/173/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 65707 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2014 року № 0005791703, яким ФОП ОСОБА_4 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 65707 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32853 грн. 50 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 06 травня 2014 року № 0005791703.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час формування податкового кредиту. На думку апелянта, господарські операції, задекларовані в червні 2013 року між ТОВ «Юніком-Сервіс» та ФОП ОСОБА_4, мають безтоварний характер, що виключає можливість задоволення вимог позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 04 по 10 квітня 2014 року посадовою особою Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Юніком-Сервіс» за червень та липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 квітня 2014 року за № 1283/173/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 65707 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2014 року № 0005791703, яким ФОП ОСОБА_4 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 65707 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32853 грн. 50 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 65707 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Юніком-Сервіс».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за червень та липень 2013 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Юніком-Сервіс».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір поставки з ТОВ «Юніком-Сервіс» від 03 червня 2013 року № 168, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Юніком-Сервіс») продає, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (соя) на умовах договору. Асортимент, кількість, ціна товару зазначаються у накладних, що є невід'ємною частиною договору (а. с. 22).

Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах - а. с. 9) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними. Крім того, при проведенні перевірки позивачем надавались платіжні доручення, договір оренди складського приміщення та цеху по переробці сої від 01 січня 2012 року б/н тощо (а. с. 9 зворот, 10, 23-37).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано оцінку в судовому рішенні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Юніком-Сервіс» податковими накладними за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за червень та липень 2013 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції щодо відсутності у перевізника вантажу (ТОВ «СОЯ АГРО ТРАНС») автомобілів, державні номерні знаки яких зазначені в наданих позивачем на підтвердження товарності господарських операцій товарно-транспортних накладних, як такі, що спростовуються наданими стороною позивача на вимогу суду апеляційної інстанції копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та договорами оренди вантажних автомобілів у приватної особи (а. с. 92, 94-98).

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 06 травня 2014 року № 0005791703 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2014 року.

Головуючий:

Судді: