Вирок № 42457565, 21.01.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2015 Справа №607/16388/14-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

при секретарі Гніданику А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014210220000025 від 3 липня 2014 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, котрий має на утриманні одну малолітню дитину - дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого вироком Деснянського районного суду м.Києва від 26 грудня 2013 року за ч.1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 850 грн. штрафу, який сплачено,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.402 КК України,

за участю: прокурора Федчишин О.Г., захисника-адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2014 року близько 17 години солдат ОСОБА_1, перебуваючи на території військової частини пп В0122 по вул. Дубовецька, 1 у м. Тернопіль, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, на якого покладалися обов'язки щодо сумлінного, точного та вчасного виконання відданих командирами (начальниками) наказів, усупереч вимог ст.ст. 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, усвідомлюючи те, що зобов'язаний неухильно виконати накази командира (начальника) військової частини і те, що віддані йому накази є законними, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, відчуваючи свою безкарність, діючи умисно, з єдиним злочинним наміром - не виконувати накази командира військової частини пп В0122 підполковника ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відкрито, у категоричній формі відмовився виконати усні накази прямого начальника - командира військової частини пп В0122 підполковника ОСОБА_4 про приведення форми одягу в порядок, убуття в розташування роти військової частини пп В0122 та слідування до Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку, чим вчинив непокору.

Крім того, ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, на якого покладалися обов'язки щодо сумлінного, точного та вчасного виконання відданих командирами (начальниками) наказів, усупереч вимог ст.ст. 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, усвідомлюючи те, що зобов'язаний неухильно виконати накази командирів (начальників) військової частини і те, що віддані йому накази є законними, відчуваючи свою безкарність, діючи умисно, повторно, з єдиним злочинним наміром - не виконувати накази командирів (начальників) щодо вибуття до пункту (Херсонська область) виконання військовою частиною пп В0122 завдань за призначенням, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відкрито, у категоричній формі, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини пп В0122 підполковника ОСОБА_4 від 1 серпня 2014 року № 62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням», 4 серпня 2014 року о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи на території військової частини пп В0122 по вул. Дубовецька, 1 у м. Тернопіль, усно та 7 серпня 2014 року письмово, шляхом подання власноручно написаної заяви до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, що розташована у м. Тернопіль по вул. Н.Світ, 41, відмовився виконати письмовий наказ прямого начальника -командира військової частини пп В0122 підполковника ОСОБА_4 від 1 серпня 2014 року № 62 та, надалі, 14 серпня 2014 року о 9 годині, перебуваючи на території військової частини пп В0122 по вул. Дубовецька, 1 у м. Тернопіль, усно відмовився виконати наказ заступника командира військової частини пп В0122 старшого лейтенанта ОСОБА_5 про вибуття особового складу військової частини пп В0122 до пункту виконання завдань за призначенням разом з ешелоном військової техніки та, у подальшому, без поважних причин до нового місця служби не вибув, чим вчинив непокору.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав частково. По суті провадження пояснив, що в червні 2014 року, їх перевели по службі в ЗСУ до військової частини у м.Тернополі.

15 червня 2014 року, з дозволу командири піти і купити сигарети, він з товаришами вийшли з військової частини у м. Тернополі. На території м. Тернополя перебували орієнтовно 5-ть годин, вжили дві пляшки пива, після чого повернулись в розташування військової частини. Наказ командира привести у відповідність формений одяг він фізично не міг виконати, оскільки у літній формі одягу немає верхнього ґудзика, котрий можна застебнути. На той час він перебував у легкій степені алкогольного сп'яніння.

Крім того, він не виконав наказ командира про убуття для відбування служби в Херсонську область через те, що у нього з останнім склалися неприязні стосунки. Підполковник ОСОБА_4 по відношенню до нього поводив себе неадекватно, з приводу чого він неодноразово звертався до органів прокуратури. Він готовий продовжувати служити, однак не під командуванням ОСОБА_4

До показань обвинуваченого ОСОБА_1 в частині невизнання вини суд ставиться критично і оцінює їх як спосіб захисту, з огляду на наступне.

Не дивлячись на те , що обвинувачений ОСОБА_1 вини у скоєнні кримінального правопорушення не визнав, суд вважає, що його вина в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду надав наступні покази. Він був призначений на службу в Володимир-Волинську військову частину. Чи він відкомандирований чи переведений на службу в м.Тернопіль він не знає, ніхто йому не довів. Прибув у м.Тернопіль разом з іншими солдатами зі сходу.

15 червня 2014 року близько 11 год. він разом з солдатами ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 пішли в місто по сигарети. Підполковник ОСОБА_4 сказав їм бути за годину у частині. По дорозі за сигаретами вони познайомилися з дівчатами, пішли з ними гуляти, випили по пляшці пива. Коли повернулись в частину, приблизно між 16 год. та 17 год., зайшли на КПП, біля штабу стояв підполковник ОСОБА_4 разом з начальником штабу ОСОБА_9, заступником політчастини, заступником начальника штабу, прізвища яких не пригадує, ОСОБА_10, які почали їх ображати, погрожувати. Після чого повели на ВСП, потім посадили в ізолятор та оформили протокол.

Що стосується невиконання солдатом ОСОБА_1 наказів підполковника ОСОБА_4 може лише зазначити, що ОСОБА_1 не міг привести в порядок форму, зокрема пришити ґудзик, оскільки напередодні він пришив ґудзик, який зрізав з верхньої частини форми, на рукав, тому що там також не було ґудзика, а верх форми, біля горловини, не застібається.

Наказ №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням» йому доводився в усній формі у кабінеті ст. лейтинанта ОСОБА_5, а не офіційно перед строєм. Відомо, що таким же чином даний наказ був доведений і до відома солдата ОСОБА_1, який даний наказ не виконав і залишився в частині.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 4 серпня 2014 року в військову частину приїхали майор ОСОБА_10 - заступник начальника штабу та майор ОСОБА_9 - начальник штабу. Вони прибули з метою довести особовому складу, який залишився в пункті постійної дислокації, наказ командира частини ОСОБА_11 №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням» від 01.08.2014 року. До цього діяв наказ про залишення особового складу за місцем дислокації. Вони пошикували особовий склад, майор ОСОБА_9 перевірив наявність особового складу по списку і довів даний наказ.

На даному шикуванні солдата ОСОБА_1 не було, оскільки з кінці липня він перебував на лікуванні в наркодиспансері. 4 серпня 2014 року близько 12:30 год. він прибув з наркодиспансеру, зайшов до нього в кабінет, доповівши що він вилікувався. Після чого ОСОБА_5 довів йому наказ №62: показав листок з наказом, він з ним ознайомився. ОСОБА_1 по даному факту пояснив, що не хоче вибувати до батальйону, тому що в нього проблеми з командиром батальйону.

Наказ №62 від 01.08.2014 року був доведений солдатам ще 7 чи 8 серпня, а також 15 серпня перед медичним пунктом і тоді був присутній ОСОБА_1 також.

Що стосується конфлікту між підполковником ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_1 нічого зазначити не може, оскільки на той час не був його командиром. Однак, знає, що ОСОБА_1 сомовільно залишив військову частину, за що був закритий в кімнаті начальника штабу.

Відзначив, що ОСОБА_1 є адекватним, ввічливим солдатом, проте має залежність від алкоголю, за що затримувався органами військової служби та правопорядку.

Свідок ОСОБА_4 суду зазначив, що 15 червня 2014 року приблизно між 9 та 10 годинами ранку солдати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 самовільно залишили військову частину, командиром якої він являється. Повернулися в частину вони близько 18 години. По поверненню солдати поводили себе зухвало, неадекватно. Підполковник ОСОБА_4 солдату ОСОБА_1 віддав накази привести себе до порядку, слідувати в розташування і в військову службу правопорядку, на що той відмовився. Солдат ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено документально в Тернопільському наркодиспансері.

Наказ №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням», який виданий ним 01.08.2014 року, стосувався безпосередньо кожного військовослужбовця і ОСОБА_1 в тому числі, проте останній його не виконав.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що в червні 2014 року, точної дати він не пригадує, солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину. Скільки часу він був відсутній - не пам'ятає. По його поверненню командир частини ОСОБА_4 віддав солдату наказ про приведення свого зовнішнього вигляду в порядок, на що останній відмовив в агресивній формі. Свідками даного інциденту був ОСОБА_10, ОСОБА_9, та інші, яких не пригадує.

Також, йому відомо, що наказ №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням» доводився ОСОБА_1 до відома, оголошувався командиром на шикуванні. Чому солдат ОСОБА_1 відмовився його виконувати - не знає.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 15 червня 2014 року близько 11:45 год. на шикуванні батальйону військового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1. Пошуки навколо території не дали результату, а в 16:15 год. ОСОБА_1 прибув до військової частини з ознаками алкогольного сп'яніння. Під час спілкування з ним, той поводив себе неадекватно, мав неохайний зовнішній вигляд, відмовився виконувати накази командира ОСОБА_4 про приведення зовнішнього вигляду в порядок, слідування до військової служби правопорядку та підрозділ. Після тривалих перемовин, ОСОБА_1 був проведений до військової служби правопорядку.

Наказ №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням» доводився до відома всього особового складу батальйону, а про причини відмови ОСОБА_1 його виконувати нічого зазначити не може.

Свідок ОСОБА_15, будучи допитаним в судовому засіданні повідомив, що очевидцем повернення солдатів з міста до частини не був, тому нічого з цього приводу зазначити не може. Однак він залучався до варти, а тому бачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_6 тримали в маленькій кімнаті, де було одне ліжко на якому солдати спали, курити їм не давали, під конвоєм водили в столову. Солдати були тверезими.

Щодо доведення до відому солдат наказу №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням» зазначив, що приїхав заступник командира начальника штабу, построїв особовий склад в одну шеренгу та зачитав його з листочка. Наказ стосувався всіх. ОСОБА_1 він не бачив.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 15 червня 2014 року він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пішли до міста по цигарки з дозволу підполковника ОСОБА_4. Також вирішили прогулятися, випили по бокалу пива. Повернулись вони до військової частини близько 16:30 год., де їх зустрів підполковник ОСОБА_4, майор ОСОБА_14 та ОСОБА_9.

Підполковником ОСОБА_4 було віддано солдату ОСОБА_1 наказ застебнути пояс на кителі та пришити ґудзика, проте ОСОБА_1 не міг пришити ґудзика оскільки не мав ниток. Нитки йому дали хлопці на наступний день і солдат пришив ґудзика. Також підполковником було віддано наказ прослідувати в розташування казарми і він бачив як ОСОБА_1 пішов до казарми, де підполковник ОСОБА_4 віддав ОСОБА_1 наказ прослідувати в розташування військової служби правопорядку, що той і зробив.

Чи доводився наказ №62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням» до відома ОСОБА_1 він не знає, проте той його не виконав. Щодо написання останнім заяви у військову прокуратуру також не володіє інформацією.

Свідок ОСОБА_10 суду надав показання, аналогічні за змістом з показаннями ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що йому відомо, що солдат ОСОБА_1 вчинив непокору щодо виконання наказів командира батальйону ОСОБА_4. А саме, відмовився виконувати накази командира про приведення форми одягу в порядок, слідувати в розташування військової частини, слідувати в розташування ВСП. Солдат ОСОБА_1 не діяв згідно статуту, при чому поводив себе зухвало та перебував у нетверезому стані.

Щодо виконання наказу №62 від 01.08.2014 р. зазначив, що даний наказ він віддав особисто усно особовому складу військовослужбовцям, які були вишикувані в районі медичної частини за його дорученням ОСОБА_5 Військовослужбовці, почувши своє прізвище відповідали «я», у разі відсутності когось - старший відповідав про причину його відсутності. Зачитавши даний наказ та прикінцеві положення, він віддав наказ заступнику командира батальйону (на той час ОСОБА_5.) про ознайомлення всі відсутніх з наказом за допомогою технічних пристроїв. Солдат ОСОБА_1 був у списку, а тому мав вибути, чого не виконав.

ОСОБА_1 може охарактеризувати з негативної сторони. Солдат постійно порушує військову дисципліну, вживає алкогольні напої та неодноразово замічався у непристойних дійствах.

Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих правопорушень доводиться і іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

матеріалами службового розслідування про відмову рядовим ОСОБА_1 від виконання наказу командира військової частини В0122 про вибуття в район виконання завдань за призначенням від 20 серпня 2014 року проведеного комісією в складі головуючого ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20.; рапортами старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 14 серпня 2014 року в відповідно до яких станом на 14 серпня 2014 року залишається в ПДД особовий склад в тому числі ОСОБА_1 світлокопією списку доведення вимог наказу командира військової частини польової пошти від 1 серпня 2014 року №62, де є графа з вказаним прізвищем ОСОБА_1, навпроти якого наявний підпис; світлокопією звернення ОСОБА_1 від 7 серпня 2014 року на ім'я Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у військовій сфері про відмову вибувати в район дислокації; світлокопією витягу з наказу №62 від 1 серпня 2014 року про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням, відповідно до якого командиром військової частини В 0122 ОСОБА_4 військовослужбовцям, в тому числі і ОСОБА_1 віддано наказ прибути в район виконання завдань за призначенням 10 серпня 2014 року; довідкою головного лікаря Тернопільського обласного наркологічного диспансеру від 25 вересня 2014 року відповідно до якого ОСОБА_1 15 червня 2014 року відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння та світлокопією журналу про відмову від проведення оглядів на стан сп'яніння, в якому зазначено прізвище ОСОБА_1 за №193 від 15 червня 2014 року; витягом з наказу №24 від 7 червня 2014 року рядового ОСОБА_1 призначено наказом Командуючого військами ОК «Північ» на посаду стрільця - помічника гранатометчика з відділення охорони з взводу охорони 2 роти батальйону територіальної оборони; витяг з наказу від 25 травня 2014 року №12 відповідно до якого ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків командира військової частини В0122; роздруківкою матеріалів ЗМІ під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_5».

Таким чином, з врахуванням показань свідків, інших досліджених доказів, які є взаємоузгодженими, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 402 КК України, як відкрита відмова виконати наказ начальника, тобто непокора.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, обставини, які обтяжують його покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину повторно, рецидив злочинів, а тому приходить до переконання про необхідність призначення йому покарання саме у вигляді позбавлення волі, оскільки інший вид покарання не забезпечить його виправлення та перевиховання.

З врахуванням обставимн, які пом'якшують покарання, до яких суд відносить часткове визнання вини та наявність на утриманні малолітньої дитини, суд не вбачає необхідності визначати ОСОБА_1 максимальний строк покарання, передаченого санкцією статті обвинувачення.

З врахуванням винесення вироку та призначення покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду, визначивши йому розмір застави в сумі 10 000 грн.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1, рахувати з моменту взяття його під варту, тобто з 21 січня 2015 року.

Речові докази, а саме протокол ЛВТ №8 відносно ОСОБА_1, , звренення ОСОБА_1 від 7 серпня 2014 року, копію «Списку доведення вимог наказу командира військової частини польова пошта В0122 від 1 серпня 2014 року №62», рапорти старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 14 серпня 2014 року за вхідним №3918 та №3918/1 необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону Федчишина О.Г. здати військовий квиток ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військ комісаріату.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України , суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень для внесення на депозитний рахунок Управління ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37316003000474, МФО 838012, Ідентифікаційний код 26198838, Банк Одержувача: ГУДКСУ у Тернопільській області).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1, наступні обов'язки: не відлучатися із м. Славута Хмельницької області, в якому він зареєстрований, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; з'являтися за першою вимогою до суду. Роз'яснити ОСОБА_1, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії запобіжного заходу встановити до 00 год. 00 хв. 17 березня 2015 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1, рахувати з моменту взяття його під варту, тобто з 21 січня 2015 року.

Речові докази, а саме протокол ЛВТ №8 відносно ОСОБА_1, звренення ОСОБА_1 від 7 серпня 2014 року, копію «Списку доведення вимог наказу командира війсьвої частини польова пошта В0122 від 1 серпня 2014 року №62», рапорти старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 14 серпня 2014 року за вхідним №3918 та №3918/1 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Зобов'язати заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону Федчишина О.Г. здати військовий квиток ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військкомісаріату.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяП. П. Гуменний