КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14102/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
У Х В А Л А
Іменем України
22 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
представника позивача Дяків Г. М., представника відповідача Костенка Р. В., представника прокуратури м. Києва Кузьміної К. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
В С Т А Н О В И В :
ПАТ " Укрнафта " звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу від 01.09.2014 року № 317 «Про призначення податкових керуючих».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На стадії апеляційного провадження у справу вступила прокуратура міста Києва.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 12.08.2014 р. ПАТ «Укрнафта» подало до Богодухівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові розрахунки із плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 145, № 146, № 147 по НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта".
Загальна сума самостійно визначених ПАТ «Укрнафта» податкових зобов'язань із плати за користування надрами для видобування корисних копалин у вказаних розрахунках склала 16 268 201, 96 грн.
Наказом Богодухівської ОДПІ від 01.09.2014 року № 317 (а. с. 13) призначено Лобойко Н. І., завідувача сектору погашення заборгованостей, податковим керуючим, з покладенням на неї виконання передбачених законом функцій спрямованих на погашення податкової заборгованості за платниками податків, а саме: ПАТ «Укрнафта» (00135390).
Листом від 09.09.2014 року № 2328/10/20-40-25-039 відповідач повідомив ПАТ «Укрнафта», що 02.09.2014 року на адресу підприємства направлено лист № 2264/10/20-40-25-038 щодо виділення ліквідного майна на суму боргу для складання акту опису майна та реєстрації податкової застави. Станом на 09.09.2014 такі активи не виділені, тому 10.09.2014 року податковим керуючим за адресою: м. Київ, пров. Несторівський 3-5 буде проведено опис майна в податкову заставу по ПАТ «Укрнафта» на суму боргу 16 267 901,96 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.
У відповідності до п. 91.1 ст. 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Так, з вищезазначених норм випливає, що податковий керуючий призначається виключно за місцем реєстрації платника податків.
Відповідач у даній справі ототожнює місце реєстрації платника податку з місцем його неосновного податкового обліку.
Колегія суддів з даного приводу зауважує, що податковим законодавством розмежовуються поняття обліку платника податку, якому підлягають діючі та потенційні платники податків, та реєстрації платника певного виду податку.
Так, наприклад, якщо платник податку є, в тому числі, платником ПДВ, то такий платник податку підлягає реєстрації, в даному випадку, у відповідності до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 р. № 26 (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пунктів 3.2, 3.3 Положення для реєстрації платником ПДВ особа повинна перебувати на обліку в контролюючому органі за основним місцем обліку відповідно до Порядку обліку.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Таким чином, з даної норми випливає, що місце реєстрації платника податку є тотожним місцю реєстрації юридичної особи.
Натомість, у розумінні п. 263.11.1. ст. 263 Податкового кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин зобов'язаний подати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу, в тому числі, за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України.
Ст. 63 ПК України, при цьому, зобов'язує платника податку, у зв'язку з місцезнаходженням ділянки надр, відмінним від місця реєстрації платника податку, стани на облік у відповідача, так само, як і безлічі інших податкових органів на території України.
Незважаючи на це, ст. 263 ПК України не визначає обов'язок позивача реєструватися платником плати за користування надрами, на відміну від наведеного прикладу з ПДВ.
Таким чином, в розрізі вищенаведеного, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що місце обліку платника плати за користування надрами не може бути місцем реєстрації, у зв'язку з тим, що така реєстрація для плати за надра не передбачена діючим законодавством.
В той же час, публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.
Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи ПАТ «Укрнафта» є: м. Київ, провул. Несторівський, 3-5.
З відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб вбачається, що позивач є платником єдиного внеску (а. с. 48 Т. 1, зворот), взятий на облік як платник єдиного внеску 31.03.1994 року за реєстраційним номером 03-17113* у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, тобто фактично зареєстрований за своїм місцезнаходженням - основним обліком.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо того, що в розумінні п. 91.1 ст. 91 ПК України податковий керуючий має бути призначений керівником Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, а тому спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності можливості у податкових органів за неосновним місцем обліку позивача здійснювати арешт одного ж і того самого майна.
Між тим, зважаючи на те, що майно позивача розташоване на всій території України, самостійне розподілення ним своїх активів поміж порядку двадцяти податкових органів без використання можливості описувати одне й те ж саме майно, є сумнівним способом вираження довіри до його добросовісності державою в особі податкового органу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2015 р.)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.
Судове рішення № 42443796, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 22.01.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/14102/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: