Постанова № 42443795, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/11039/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка О. І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій по призначенню і виплаті йому пенсії, додаткової пенсії у розмірах, менших від передбачених ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум державної та додаткової пенсій.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 р. позов задоволено частково.

Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо невиплати ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04.01.2014 року по 15.08.2014 року неправомірною.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04.01.2014 року по 15.08.2014 року, з урахуванням виплачених коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є інвалідом 3-ї групи із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію відповідно до ст. 49 Закону України № 796 та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як інвалід 3-ї групи 1 категорії, відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України № 796 він має право на призначення йому державної пенсії у розмірі не нижче 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п. 1 Прикінцевих положень Закону), обмеження щодо розмірів встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено не було.

Натомість, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"" від 31.07.2014 р. № 1622-VII, який набрав чинності 03.08.2014 року, було встановлено, що норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 року і до 03.08.2014 року є чинними і підлягають застосуванню норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без будь-яких обмежень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правомірно застосував вищезазначені норми, натомість, помилково вказавши, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"" набрав чинності з 16.08.2014 р. з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97 нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

У відповідності до п. 2 Закону № 1622 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно ч. 1 Указу № 503/97 офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України".

Зважаючи на те, що Закон № 1622 був опублікований в газеті «Голос України» 02.08.2014 р., чинності він набув 03.08.2014 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за період з 03.08.2014 р. по 15.08.2014 р.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 р. в частині задоволення позовних вимог з 03.08.2014 р. по 15.08.2014 р. скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 27.01.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.