Рішення № 42427263, 22.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/440/14 Головуючий у І інстанції Зуй Т. С.Провадження № 22-ц/780/515/15 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 18 22.01.2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 січня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Антоненко В.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року у справі:

- за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення боргу за кредитним договором;

- за зустрічним позовом ОСОБА_2до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання припиненими зобов'язань за договором поруки, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року позивач ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який надалі уточнив і мотивував тим, що 8 травня 2008 року між банком і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (з послідуючими додатковими угодами), згідно яких банк надав позичальниці кредит для придбання автомобіля в розмірі 44210 доларів США строком до 8 травня 2015 року із сплатою 12,99 % річних за користування коштами. Поручителем позичальника є співвідповідач ОСОБА_2, яка за договором поруки від 8 травня 2008 року зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Зазначав, що за умовами кредитного договору позичальниця ОСОБА_1 мала повертати кредит щомісячними платежами згідно графіку, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість по кредиту і відсоткам. Письмова вимога банку про дострокове повернення всього кредиту, вручена відповідачам 8 жовтня 2013 року, останніми не виконана. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, просив достроково стягнути солідарно із відповідачів на користь банку борг за кредитом станом на 9 жовтня 2014 року в розмірі 34676,88 доларів США, з яких 22513,34 доларів - тіло кредиту, 12163,54 долари - відсотки, та судові витрати.

У травні 2014 року відповідачка ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов, в якому просила визнати договір поруки, укладений 8 травня 2008 року між нею і ПАТ «ПУМБ», припиненим із 14 листопада 2011 року. Вимоги мотивувала тим, що позичальниця ОСОБА_1 вчинила останній платіж за кредитним договором 14 травня 2011 року, а отже згідно ч.4 ст.559 ЦК України договір поруки припинив свою дію у зв'язку із непред'явленням банком вимоги на протязі шести місяців від цієї дати. Крім того, вказувала, що 20 листопада 2009 року між банком і позичальницею було укладено додаткову угоду, згідно якої підвищено відсоткову ставку до 13,99 % річних, при цьому її згоди як поручителя на це отримано не було.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року первісний позов банку задоволено частково. Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» борг за кредитним договором в розмірі 31115,94 долари США та судові витрати в сумі 3023,37 грн. В решті позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Визнано договір поруки, укладений 8 травня 2008 року між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_2, припиненим із 14 листопада 2011 року.

ПАТ «ПУМБ», не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що суд невірно визначив розмір заборгованості за кредитом, поскільки від продажу автомобіля до банку надійшла лише частина коштів, а решта використана державним виконавцем на виконавчий збір та інші потреби. Крім того, суд прийшов до хибного висновку про припинення договору поруки, визначивши початок шестимісячного строку із дати останнього платежу на погашення кредиту, а не із часу виконання основного зобов'язання.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, ОСОБА_2 надіслала телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою, не надавши доказів про поважність причин неявки, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 8 травня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір (з додатковими угодами від 20 листопада 2009 троку і від 16 березня 2010 року), на підставі якого відповідачка отримала в банку для придбання автомобіля кредит в розмірі 44210 доларів США строком до 8 травня 2015 року із сплатою за користування коштами 12,99 % річних. Повернення кредиту і процентів згідно п.3.2.1 кредитного договору було передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів згідно графіку повернення кредиту. Відповідно до п.3.5.7 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі, при цьому дострокове повернення кредиту повинно бути виконане боржником не пізніше 30 (тридцятого) календарного дня із дня отримання позичальником відповідного повідомлення банку.

Поручителем позичальника є співвідповідач ОСОБА_2, яка за договором поруки від 8 травня 2008 року зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по кредитниму договору.

Також судом встановлено, що позичальниця ОСОБА_1 порушила обов'язки по поверненню кредиту, з травня 2011 року припинила погашення кредиту, має прострочену заборгованість, що стверджується розрахунком боргу. Письмова вимога банку про дострокове повернення всієї суми кредиту протягом не більше 30 днів з дати її отримання, вручена позичальниці та її поручителю 8 жовтня 2013 року, останніми не виконана.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи первісний позов ПАТ «ПУМБ», суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_1 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для дострокового стягнення на користь банку суми боргу в повному обсязі.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Проте, визначаючи розмір боргу за кредитним договором, суд допустив неповне з'ясування обставин справи. Зменшуючи суму боргу на 3560,94 долари США, суд виходив з того, що заставлений позичальницею автомобіль «Мазда CX7» реалізований державним виконавцем за 73015,80 грн., що за курсом НБУ на день продажу (7,91 грн. за 1 долар США ) відповідає 9138,40 доларів США, однак банком враховано лише 5577,46 доларів, а отже борг слід зменшити на цю різницю.

При цьому, суд не врахував положення ст.43 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає черговість розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника грошових сум і згідно якої вимоги стягувача задовольняються у третю чергу і не з'ясував як розмір коштів, перерахованих банку, так і дату такого перерахування з огляду на динаміку зміни курсу гривні до доллара.

Із наданої банком належним чином завіреної постанови державного виконавця від 15 липня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу, вбачається, що із отриманої від реалізації автомобіля суми 73015,80 грн. банку перераховано лише 65622,14 грн. Вказана сума перерахована банку 29 травня 2014 року, що за курсом НБУ на день перерахування (11,765592 грн. за 1 долар США ) відповідає 5577,46 долари США.

Отже банком правильно визначена сума, яка зарахована на погашення боргу від реалізації заставленого автомобіля, а висновок суду про необхідність зарахування 9138,40 доларів США від реалізації автомобіля є помилковим.

Крім того, вирішуючи зустрічний позов про припинення зобов'язання за договором поруки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що поскільки кредитор ПАТ «ПУМБ» мав право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом протягом шести місяців, починаючи із травня 2011 року, тобто з моменту несплати позичальницею ОСОБА_1 чергового платежу, але він цим правом не скористався, то порука припинилася.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

- 4 -

Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За змістом даної норми шестимісячний строк має відраховуватися від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а не його частини.

Аналогічні роз'яснення викладені у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо припинення договорів поруки суд має враховувати, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами кредитного договору строк повернення кредиту був визначений сторонами 8 травня 2015 року, однак у зв'язку із невиконням позичальницею ОСОБА_1 умов кредитного договору і наявністю простроченої заборгованості, банк відповідно до п.п.3.5.7, 3.5.8 кредитного договору направив позичальниці і поручителю листи про дострокове повернення кредиту, які отримані останніми 8 жовтня 2013 року. Отже, банк відповідно до умов кредитного договору змінив строк виконання зобов'язання, яке повинно бути виконане боржниками протягом 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги, тобто 8 листопада 2013 року.

З огляду на те, що позов банком подано в січні 2014 року, висновок суду про недотримання кредитором шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя є помилковим.

В той же час вирішуючи зустрічний позов про припинення зобов'язаннь за договором поруки, суд не звернув уваги на підстави позову. Зокрема поручитель ОСОБА_2 заявила вимоги про припинення зобов'язання в тому числі з підстав зміни основного зобов'язання без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності. Вона зазначала, що 20 листопада 2009 року між банком і позичальницею було укладено додаткову угоду, згідно якої підвищено відсоткову ставку до 13,99 % річних, при цьому її згоди як поручителя на це отримано не було.

Суд на вказане уваги не звернув, не дав оцінки положенням ч.1 ст.559 ЦК України, яка визначає підстави припинення поруки, у взаємозв'язку із встановленими обставинами щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру боргу за кредитним договором, який необхідно стягнути на користь банку, не відповідає матеріалам справи і підлягає зміні.

Колегія суддів стягує із позичальниці ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» борг за кредитним договором в розмірі 34676 доларів США 88 центів.

Крім того, рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову про припинення поруки не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.

За положеннями ч.1 ст.559 ЦК України порука припинється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п.2.2 договору поруки, укладеного між банком і ОСОБА_2, у разі внесення змін до кредитного договору, що мають наслідком збільшення розміру зобов'язання або зміну строку його виконання, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за умови, якщо поручитель письмово погодився із змінами у зобов'язанні.

Судом встановлено, що 20 листопада 2009 року між банком і позичальницею ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, згідно якої підвищено процентну ставку за кредитом до 13,99 % річних і яка діяла до 16 березня 2010 року. При цьому письмової згоди поручителя на це отримано не було.

З огляду на зміну зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, зобов'язання поручителя ОСОБА_2 за договором поруки від 8 травня 2008 року згідно приписів ч.1 ст.559 ЦК України припинилося, а відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

Посилання представника банку на те, що збільшення процентної ставки не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя безпідставні і спростовуються наданим банком розрахунком боргу, що міститься в матеріалах справи.

В той же час у зв'язку із застосуванням банком права на повернення кредиту достроково колегія суддів вважає необгрунтованими вимоги ОСОБА_2 про припинення договору поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» задоволити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року в частині стягнення боргу за кредитним договором змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає по АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (місцезнаходження 83001, м.Донецьк, вул.Університетська 2-а, код ЄДРПОУ 14282829) борг за кредитним договором в розмірі 34676 доларів США 88 центів.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати і ухвалити нове.

Зустрічний позов задоволити частково. Визнати припиненим зобов'язання за договором поруки, укладеним 8 травня 2008 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: