Ухвала суду № 42409225, 21.01.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/5781/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 55 Доповідач Матюшенко І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Широкової Л.В., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового

засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а :

У поданій апеляційній скарзі Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (далі - ДП "ВС-Партнер"), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, яким: стягнуто із ДП "ВС-Партнер" на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4109.59 грн, 507.15 грн. компенсації за невикористану відпустку, 34727.44 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27.02.2013 р. по 29.10.2014 року; у решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність вини підприємства щодо не проведення розрахунку з позивачем у день його звільнення, тому неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 117 КЗпП України. Крім того, апелянт вказує на неправомірність розгляду справи в порядку позовного провадження відносно суми заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 15.10.2012 року по 26.02.2013 року перебував з відповідачем у трудових стосунках (а.с.12-13) і наказом № 33-К звільнений з посади інженера-енергетика ВГЕ ДП "ВС-Партнер" з 26.02.2013 р. за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6). У день звільнення позивачу не були виплачені усі суми, що належали йому від підприємства, а саме, 4109.59 грн. заробітної плати та 507.15 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував усі обставини справи, дав правильну оцінку представленим сторонами доказам та, з урахуванням положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України, дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки поряд з вимогами позивача про стягнення безспірних сум (заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку) заявлено вимогу про стягнення з ДП "ВС-Партнер" середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи про відсутність вини підприємства у проведенні повного розрахунку при звільненні з позивачем апелянт обґрунтовує актом від 26.02.2013 року про відмову ОСОБА_2 отримати розрахункові кошти (а.с.30), доповідними записками про виклик по телефону позивача для проведення розрахунку (а.с.31, 32), письмовими повідомленнями на адресу позивача (а.с.66-70) та наявністю на підприємстві відомостей на виплату грошей від 26.02.2013 року, до яких включено позивача.

Суд критично оцінює представлені підприємством докази на спростування позовних вимог, виходячи з наступного.

Акт від 26.02.2013 року про відмову ОСОБА_2 отримати розрахункові складено посадовими особами ДП "ВС-Партнер" (головним бухгалтером, його заступником та начальником відділу кадрів), які продовжують працювати на підприємстві і, відповідно, є зацікавленими особами відповідача. Крім того, відсутні будь-які дані про ознайомлення чи відмову позивача ознайомитися зі складеним актом. Що стосується письмових повідомлень на ім'я позивача, то відповідачем не надано суду доказів на підтвердження їх відправлення ОСОБА_2 (зняті копії з конвертів зі штампом поштового відділення) і отримання їх останнім. Допитаний в якості свідка позивач показав суду, що двічі після звільнення приходив на підприємство для отримання розрахункових коштів, проте жодного разу на територію підприємства його допущено не було. Наявність в матеріалах справи фотокопій відомостей від 26.02.2013 р. на виплату грошей за листопад 2012 р. та за грудень 2012-лютий 2013 р. не є беззаперечним доказом виконання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України відносно позивача з огляду на вище викладені обставини та з урахуванням того, що протягом роботи ОСОБА_2 на підприємстві заробітна плата йому жодного разу не виплачувалася.

За таких обставин, доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду обставинам справи визнаються безпідставними.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.

Оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді