Ухвала суду № 42409219, 15.01.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №292/10/14-к Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.

Категорія ч.4 ст.296, ч.1 ст.296 КК Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав'язуна С.М.,

суддів: Андрушкевича С.З. та Мельничук Н.М.,

при секретарі П'ятницькому А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження №292/10/14-к за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2014 року та ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 06 червня 2014 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

обвинуваченого за ч.4 ст.296, ч.1 ст.296 КК України,

за участю:

прокурорів Ткачука В.М., Селюченко І.І.,

захисника ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині звернення в дохід держави внесеної ОСОБА_3 щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застави та постановити ухвалу про повернення застави заставодавцю. Звертає увагу на незаконність ухвали Червоноармійського районного суду від 06.06.2014 року в частині, що стосується звернення застави в розмірі 25000 гривень в доход держави. Вважає, що за час дії запобіжного заходу у виді застави, визначеного ухвалою Червоноармійського районного суду від 11.12.2013 року, ОСОБА_1, у передбачений ст.186, ч.6 ст.194 КПК України двохмісячний строк, тобто до 12.02.2014 року, порушень покладених на нього процесуальних обов'язків не допускав. Порушення умов та обов'язків застави ОСОБА_1 мало місце в період з квітня по травень 2014 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині засудження його за ч.4 ст.296 КК України по епізоду вчинення хуліганських дій в приміщенні ДП Червоноармійський лісгосп АПК та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним лише за ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Наголошує, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінальної справи, судом допущена неповнота судового слідства та грубі порушення вимог КПК України. В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений вказав, що його дії по епізоду вчинення хуліганських дій в приміщенні Червоноармійського лісгоспу АПК не були безпричинними, оскільки були спровоковані невиплатою йому оплати за виконані роботи. З цього приводу, його доводи судом першої інстанції не перевірено, з цією метою ні досудовим, ні судовим слідством не було призначено судово-економічну експертизу, не витребувано довідку або акта звірки між ним та лісгоспом про наявність заборгованості в розрахунках. Судом незаконно було відмовлено в задоволенні клопотання захисту про доручення до матеріалів провадження документів на підтвердження заборгованості по вказаній заробітній платі. Показання директора лісгоспу ОСОБА_4 є припущеннями та не підтверджені документально. Висновок суду про наявність в нього заздалегідь заготовленого предмета - металевої біти, якою були спричинені тілесні ушкодження потерпілим, також є лише припущеннями, що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Показання потерпілого ОСОБА_14 також ґрунтуються на припущеннях та спростовуються висновками судово-медичних експертиз №3552, №3553 від 14.01.2014 року. Не підтвердженим доказами є висновок суду про тимчасове припинення внаслідок його дій нормальної діяльності Червоноармійського лісгоспу. Також, вважає, що суд при обранні йому покарання не врахував належно того, що він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, вагітність його дружини, що народила дитину вже після ухвалення вироку. Звертає увагу і на те, що потерпілі не заявляли цивільний позов і не наполягали на суворому покаранні.

В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, прокурор вказав, що вирок від 17.09.2014 року та ухвала від 06.06.2014 року суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін.

Згідно вироку Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2014 року, обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296 та ч.4 ст.296 КК України і призначено йому покарання:

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишено без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з 17.05.2014 року, тобто з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 09 грудня 2013 року близько 10-ї години. ОСОБА_1, у адміністративному приміщенні ДП Червоноармійський лісгосп АПК за адресою: вул. Пушкіна, 5 смт. Червоноармійськ Житомирської області, використовуючи незначний привід, переслідуючи мету на вчинення хуліганських дій, спрямованих на грубе порушення громадського порядку, виражаючи особливу зухвалість до працівників цієї організації та не реагуючи на їх зауваження, умисно, безпричинно, за допомогою заздалегідь заготовленого предмету - металевої біти, спочатку наніс удар головою в область обличчя потерпілому ОСОБА_14, після чого металевою битою наніс удари по голові і по лівому передпліччі ОСОБА_14, та цим же предметом наніс удари в область лівого ліктьового суглобу та передпліччя потерпілому ОСОБА_5, який в цей час намагався зупинити протиправні дії ОСОБА_1.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_1 потерпілим спричинено: ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді садна на волосистій частині голови та синця на лівому передпліччі, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я та ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді двох синців на лівій руці, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я.

Внаслідок грубого порушення обвинуваченим ОСОБА_1 громадського порядку та загальноприйнятих норм і правил поведінки, явної неповаги до суспільства, яка супроводжується особливою зухвалістю, тимчасово припинено нормальну діяльність Червоноармійського лісгоспу АПК.

Крім того, в цей же день, тобто 09 грудня 2013 року близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_1, в кафе-барі «Каштан» за адресою: вул. Леніна, 46-а смт. Червоноармійськ Житомирської області, використовуючи незначний привід, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки висловлювався брутальною лайкою намагався вдарити скляною пляшкою, яку взяв з барної стійки бармена, ОСОБА_15, однак йому це завадив зробити власник кафе Стацюк на зауваження якого щодо припинення протиправної поведінки обвинувачення не реагував. Продовжуючи свої хуліганські дії, які полягають у грубому порушенні громадського порядку, ОСОБА_1 підійшов до відвідувача кафе ОСОБА_15 та висловлюючись брутальною лайкою став образливо чіплятися до останнього. В той час коли ОСОБА_15 намагалася припинити хуліганські дії ОСОБА_1, обвинувачений, з мотивів яв неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, головою наніс один ударі обличчя ОСОБА_15, чим спричинив потерпілій тілесне ушкождення у вигляді синця, який за висновком судово-медичної експертизи відноситься до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я.

Таким чином своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.296 ч.4 та ст.296 ч.1 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника, який підтримавши апеляційну скаргу обвинуваченого, в судовому засіданні апеляційного суду, апеляційну скаргу обвинуваченого підтримав та уточнив свої апеляційні вимоги, просив змінити як вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2014 року, так і ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 06 червня 2014 року в частині звернення застави в доход держави, повернувши 25000 гривень заставодавцю ОСОБА_3, заслухавши думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Червоноармійського районного суду від 11.12.2013 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 25000 гривень та з моменту обрання зазначеного запобіжного заходу у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України на нього покладені відповідні обов'язки, зокрема: прибувати до слідчого СВ Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування в з потерпілими, свідками.

На виконання зазначеної ухвали слідчого судді Кострицею В.М. в інтересах ОСОБА_1 18.12.2013 року було внесено як заставу на відповідний розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 25000 гривень

Після завершення досудового розслідування кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.4 ст.296 КК України було направлено з обвинувальним актом до Червоноармійського районного суду. За результатами підготовчого судового засідання (яке відбулося за участю обвинуваченого та його захисника) ухвалою суду від 11.03.2014 року згідно вимог ч.3 ст.315 КПК України запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено.

В подальшому в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про час судового засідання за викликом без поважних причин до суду 09.04.2014 року не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, переховувався від суду, у зв'язку з чим відповідною ухвалою суду від 29.04.2014 року був оголошений в розшук, під час якого був затриманий 17.05.2014 року в м.Житомирі.

Згідно ч.2 ст.182 КПК України дозволяється внесення застави як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою - заставодавцем, який зобов'язаний забезпечити належну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та його явку за викликом. Заставодавцем ОСОБА_3 вказані зобов'язання не виконано.

Частиною 8 статті 182 КПК України передбачено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

За таких обставин, доводи захисника про закінчення на момент постановлення судом ухвали від 06.06.2014 року про заміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу строку дії умов та обов'язків застави є необґрунтованими, оскільки такий строк у встановленому законом порядку було продовжено судом першої інстанції, а порушення обвинуваченим покладених на нього обов'язків, мало місце вже після такого продовження.

На переконання апеляційного суду висновки суду першої інстанції по епізоду вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, підтверджені належними доказами, які суд першої інстанції оцінивши, обґрунтовано поклав в основу вироку, як доказ вини ОСОБА_1

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, досудове та судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування чи зміну ухваленого вироку, не встановлено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

У вироку суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши, обґрунтовано визнав показання обвинуваченого ОСОБА_1 дані ним в ході судового слідства, як такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, твердження в апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_1, що його дії по епізоду вчинення хуліганських дій в приміщенні Червоноармійського лісгоспу АПК не були безпричинними, оскільки були спровоковані невиплатою йому плати за виконані роботи, а наявність в нього заздалегідь заготовленого предмета - металевої біти, якою були спричинені тілесні ушкодження потерпілим, є лише припущеннями, повністю спростовуються наступними дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_14, який пояснив суду, що 09.12.2013 року близько 10-ї години, знаходячись на своєму робочому місці у Червоноармійському лісгоспі АПК, він почув на коридорі гучні чоловічі голоси. Вийшовши з кабінету побачив двох незнайомих йому чоловіків. Одним з них, як з'ясувалося згодом був ОСОБА_1, який викрикував що директор лісгоспу винен йому гроші. На що він повідомив ОСОБА_1, що директор на даний час відсутній, а йому, як головному інженеру лісгоспу про зобов'язання директора перед ОСОБА_1 нічого невідомо, тому з цим питанням він має звернутися безпосередньо до директора. Тоді ОСОБА_1, нічого не пояснюючи, своєю головою наніс йому удар в область обличчя та металевим предметом срібного кольору схожим на біту, завдовжки близько 40 -50 см. , яку витяг з під власного одягу, наніс йому удари по голові та тулубу. Коли лісничий ОСОБА_16 намагався припинити ці дії ОСОБА_1, останній цим же металевим предметом наніс ОСОБА_5 декілька ударів по руці. Після чого лісничий ОСОБА_8 вивів ОСОБА_1 із адмінприміщення. Від нанесених ОСОБА_1 ударів йому було пошкоджено зуб, з'явилося садно на голові та синець на лівому передпліччі. Незадовго після цієї події він бачив ОСОБА_17, у якого на руку було накладено гіпс.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5, показав суду, що 09.12.2013 року близько 10-ї години він у справах знаходився в кабінеті лісового господарства Червоноармійського АПК. Почувши крики на коридорі, він вийшов туди та побачив бійку між ОСОБА_1 та ОСОБА_14, яку намагався припинити і в цей час ОСОБА_1 наніс йому два удари в район ліктя лівої руки. Він не бачив яким предметом чи можливо кулаком наносив йому ці удари ОСОБА_1, але від ОСОБА_14 дізнався, що тілесні ушкодження їм обом ОСОБА_1 наніс битою.

Суд першої інстанції проаналізувавши показання потерпілих з іншими доказами по кримінальному провадженню, правильно прийшов до висновку, що їх показання є логічними, послідовними та підтверджуються іншими безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, за висновком судово-медичної експертизи №3552 від 14.01.2014 року, в потерпілого ОСОБА_14 було виявлено - тілесні ушкодження у вигляді: садна на волосистій частині голови, синця на лівому передпліччі, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстежуваним та відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я. У дослідницькій частині вище згаданого судово-медичного висновку зазначається, що синець по задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині є невизначеної форми, його розмір - 9,5 на 4 см., в центрі якого є просвітлення, у формі видовженого овалу, розміром - 3,5 на 12,5 см. червоно-фіолетового кольору. Зазначене є підтвердженням достовірності показань потерпілого ОСОБА_14 щодо предмету (біти), яким ОСОБА_1 наносив йому удари в цю ділянку тіла.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3553 від 14.01.2014 року, при обстеженні потерпілого ОСОБА_5, у останнього виявлено тілесні ушкодження у вигляді: 2-х синців на лівій руці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстежуваним та відносяться до категорії легких, без короткочасного розладу здоров'я.

Свідок ОСОБА_8, пояснив суду, що 09.12.2013 року він у виробничих справах перебував у кабінеті лісового господарства лісгоспу Червоноармійського АПК. В цей час почув на коридорі крики і вийшов на коридор, де побачив свого односельця ОСОБА_1, який висловлювався брутальною лайкою на адресу ОСОБА_14, вимагаючи від останнього грошові кошти. ОСОБА_1 тримав в руці якийсь предмет та жестикулював ним перед ОСОБА_14 Проте, описати цей предмет, він не може. Що б припинити суперечку він вивів ОСОБА_1 на вулицю.

Із показань свідка ОСОБА_18 - інженера лісового господарства ДП Червоноармійський лісгосп АПК вбачається, що 09.12.2013 року близько 10-ї години у коридорі приміщення лісгоспу він зустрів ОСОБА_1 з хлопцем на ім'я ОСОБА_3. ОСОБА_1 поцікавився у нього чи є на місці директор та дізнавшись що той відсутній, почав шукати працівника, що його заміщає. В цей час з кабінету лісового господарства вийшов ОСОБА_14 який повідомив, що він виконує обов'язки директора і ОСОБА_1 став вимагати у ОСОБА_14 розрахуватися з ним. На що ОСОБА_14 йому відповів, що про ці розрахунки йому особисто нічого не відомо та запропонував ОСОБА_1 вирішувати це питання безпосередньо з директором. У відповідь ОСОБА_1 спочатку своєю головою наніс ОСОБА_14 удар в обличчя, а потім наніс удари предметом, який мав блискучу поверхню. Що то був за предмет, він точно описати не може. Коли інцидент між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 лише розпочався, він бачив як до них підходив ОСОБА_16 Про те що відбувалося далі йому невідомо, так як він повернувся до свого кабінету та викликав працівників міліції. Вся ця подія тривала близько 10 хвилин. Після того як все скінчилося, ОСОБА_14 і ОСОБА_16 зайшли до кабінету та він бачив що ОСОБА_14 тримався за голову, а ОСОБА_16 за руку. Потерпілі розповіли, що ОСОБА_1 наносив їм удари битою.

Згідно показань свідка ОСОБА_6, 09.12.2013 року на автостанції Червоноармійська він зустрів свого знайомого ОСОБА_7, який був на автомобілі. Разом з ОСОБА_7 у салоні його автомобіля був ОСОБА_1. З наміром доїхати до свого помешкання він також сів до автомобіля, де від ОСОБА_1 дізнався, що вони мають заїхати до Червоноармійського лісгоспу, щоб забрати гроші за виконану ним роботу. Він з| ОСОБА_1 разом зайшли до приміщення лісгоспу, де зустріли ОСОБА_13, який на запитання ОСОБА_1 повідомив, що директор лісгоспу, відсутній. Саме в цей час до них підійшов чоловік на ім'я ОСОБА_16, який сказав, що він виконує обов'язки директора. ОСОБА_20 звернувся до нього з тим, що б той повернув йому гроші та між ними розпочалася суперечка. В дану суперечку він особисто не втручався та відійшов у сторону. Хто, кому і чим наносив удари .він не бачив.

Апеляційний суд, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі з посиланням на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_21 про відсутність в нього металевої біти, оцінює в сукупності з вище наведеними доказами, які ці доводи обвинуваченого повністю спростовують.

Свідок ОСОБА_4 - директор Червоноармійського лісгоспу АПК, повідомив суду, що за час його перебування на посаді директора, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ДП Червоноармійський лісгосп АПК та будь-яких зобов'язань матеріального характеру ні лісгосп, ні він особисто перед ОСОБА_1 та перед особою на прізвище Чайківський раніше не мали та не мають.

Згідно довідки з ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» ОСОБА_1 з даним підприємством в будь-яких трудових відносинах не перебував.

Протоколом огляду місця події від 06.02.2014 року проведеного за участю потерпілого ОСОБА_14, вбачається, що місцем вчинення 09.12.2013 року ОСОБА_1 злочину було приміщення коридору ДП Червоноармійський лісгосп АПК.

Як показала в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, 09.12.2013 року близько 10 години з вікна свого робочого кабінету, що у лісгоспі Червоноармійського АПК вона побачила як біля входу до приміщення лісгоспу зупинився легковий автомобіль білого| кольору. Водій цього автомобіля залишався у салоні, а двоє інших чоловіків зайшли до приміщення лісгоспу. За декілька хвилин потому вона почула як у коридорі незнайомець у грубій формі вимагав щось від ОСОБА_19. Ще через декілька хвилин потому почула у коридорі різні шуми та звук, який нагадував звук розбитого скла. Дана подія тривала в межах 10-и хвилин та в цей час у лісгоспі ніхто не працював, бо працівники були налякані тим що відбувалося. Робота відновилася лише тоді, коли все стихло.

Аналогічні показання в суді першої інстанції дали свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_22

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 09.12.2013 року вранці, у той час коли він знаходився в кабінеті головного лісничого лісгоспу, то на коридорі почув крики. Вийшовши на коридор, він побачив як лісничий ОСОБА_8 виводив з приміщення лісгоспу ОСОБА_1 Після цієї події він дізнався від працівників лісгоспу, що ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_14 та ОСОБА_5 Він також бачив синець у ОСОБА_14 на голові, а у ОСОБА_17 рука була у гіпсу.

Свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що 09.12.2013 року, ранкової пори він знаходився у приміщенні приймальні Червоноармійського лісгоспу АПК, коли до приміщення лісгоспу зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_6. В цей час на коридорі зчинився галас, ОСОБА_1 намагався знайти директора лісгоспу, викрикував що йому винні гроші. Свідком того, що відбувалося далі він не був. Про те після цієї події, він бачив гематому на голові у ОСОБА_14, а у ОСОБА_5 на руку було накладено гіпс.

Аналізуючи вище наведені докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції мав усі підстави для висновку, що ОСОБА_1, перебуваючи в адміністративному приміщенні ДП Червоноармійський лісгосп АПК, використовуючи незначний привід, переслідуючи мету на вчинення хуліганських дій, спрямованих на грубе порушення громадського порядку, виражаючи особливу зухвалість до працівників цього господарства та не реагуючи на їх зауваження, умисно, безпричинно, за допомогою заздалегідь заготовленого предмету - металевої біти, наніс удари раніше незнайомим йому ОСОБА_14 та ОСОБА_5, цим самим, спричинивши їм певні тілесні ушкодження, та що призвело до тимчасового припинення нормальної діяльності адміністративної організації вказаного лісгоспу.

Викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи на пом'якшення покарання не можна визнати обґрунтованими.

Вирішуючи питання призначення покарання, суд виходив з вимог ст.65 КК України, ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого та з урахуванням всіх обставин справи.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні невеликої тяжкості та тяжкого злочинів. Суд першої інстанції у вироку в повній мірі врахував обставини вчинення злочинів, взяв до уваги відсутність обставин, що обтяжували б або пом'якшували б покарання обвинуваченого, часткове визнання ним своєї вини.

Викладені в апеляції доводи на пом'якшення покарання, а також інші дані, що маються в матеріалах справи щодо особи обвинуваченого, зокрема те, що він позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, в порядку ст.89 КК України є раніше не судимим, достатньо були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання. В зв'язку з цим, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Вид покарання - позбавлення волі судом першої інстанції визначено обвинуваченому з врахуванням вище вказаних обставин в межах санкцій ч.1 ст.296, ч.4 ст.296 КК України.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування статей 69 та 75 КК України та пом'якшення покарання ОСОБА_1, вид і розмір якого є необхідними й достатніми для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстави для скасування чи зміни вироку Червоноармійського районного суду від 17 вересня 2014 року та ухвали Червоноармійського районного суду від 06 червня 2014 року з мотивів викладених в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника - відсутні.

Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 06 червня 2014 року про звернення застави в доход держави - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :