Постанова № 42406250, 19.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 908/709/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Гурєв М.В., за довіреністю № 320 від 04.08.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "Діапазон", м. Запоріжжя (вх. №4335З/3-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.14 року у справі № 908/709/13-г

за позовом ПП "Діапазон", м. Запоріжжя

до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ

про визнання недійсним кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 р.

ВСТАНОВИЛА:

ПП "Діапазон" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання недійсним кредитного договору №08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року по справі №908/709/13-г (суддя Кагітіна Л.П.) в задоволенні позовних вимог ПП "Діапазон" (м. Запоріжжя) до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (м. Київ) відмовлено.

Позивач, ПП "Діапазон", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необгрунтованість, а також зазначає, що при його винесенні господарським судом не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим суд дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року по справі №908/709/13-г повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що договір про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 року укладено всупереч нормам діючого законодавства.

На думку апелянта, відповідач є нерезидентом в розумінні ч. 2 ст. 63 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим договір про відкриття кредитної лінії від 08.10.2007року №07-Н/07/08/ЮО відповідно до п. 1.7. постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 року №270 "Про затвердження Положення про порядок отримання нерезидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", а також п. 1 Указу Президента України від 27.06.1999 року № 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" підлягав обов'язковій реєстрації Національним банком України, яку не було здійснено під час його укладення. Таким чином, апелянт, посилаючись на положення ст.ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, зазначив про недійсність оспорюваного договору з підстав вчинення його із порушенням законодавства відносно його реєстрації в Національному банку України.

АТ "Сбербанк Росії" з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Діапазон" не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, а доводи в ній - такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

На думку відповідача, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії є резидентом України, тож положення постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 року №270 "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентами" не поширюється на спірні правовідносини.

Крім того, відповідач вказує, що сторонами при укладені кредитного договору були дотримані всі вимоги ст.ст. 1046-1050 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1054-10561 Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, натомість надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника через його хворобу.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, правову позицію позивача викладено в апеляційній скарзі, відповідача у відзиві на апеляційну скаргу і нових доказів сторонами не надано, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 08.10.2007 року між ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ВАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого в свою чергу є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банком, відповідачем у справі) та ПП "Діапазон" (Позичальником, позивачем у справі) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті, що надалі іменується "Кредитна лінія", надати Позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в обсягах та у терміни, передбачені ст. 8 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.

Згідно п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії складає: з часу укладання цього договору і по 04 квітня 2009 року - 2 000 000,00 грн. 00 коп..; з 05 травня 2009 року ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 05 числа календарного місяця на 110000,00 грн., останній платіж в сумі 130000,00 грн. має бути здійснено не пізніше "04" жовтня 2010 року.

Розмір процентів за користування кредитом складає 15% річних (п. 1.3 Кредитного Договору).

Останній день дії кредитної лінії - 04 жовтня 2010 року (п. 1.4 Кредитного договору).

Розділами 2-6 Кредитного договору сторони узгодили забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, гарантії, умови кредитування, проценти та комісії.

Відповідно до п. 11.4 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору.

Кредитні кошти призначені для поповнення оборотних коштів, реконструкцію будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська, б. 9; проектування та будівництво оздоровчого комплексу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська (Котельникова).

21.11.2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО, якою було внесено зміни до п. 1.2. Кредитного договору стосовно ліміту кредитної лінії.

22.10.2007 року внесені зміни до Кредитного договору, шляхом укладення Додаткової угоди № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником про внесення змін до п. п. 1.3. Кредитного договору.

05 серпня 2009 року були внесені зміни до Кредитного договору шляхом укладення Додаткової угоди №3 до Договору про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником про внесення змін до п.п. 1.2., 1.4., 2.5., 6.9., 8.1., 8.4., 9.6. Кредитного договору.

09.03.2010 року було укладено Додаткову угоду №4 до Договору про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, та внесено зміни до п. 12.3 Кредитного договору стосовно рахунку для повернення кредиту, погашення процентів, сплати комісій, штрафів, пені.

24 вересня 2010 року були внесені зміни до Кредитного договору шляхом укладення Додаткового договору № 5 до Кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, якою було внесено зміни до п. 1.2., 1.4., 8.1. Кредитного договору.

27 вересня 2011 року було укладено Додаткову угоду №6 до Договору про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, та внесено зміни до п.1.2. Кредитного договору стосовно ліміту кредитної лінії.

27 грудня 2011 року було укладено Додаткову угоду №7 до Договору про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, та внесено зміни до п.п. 1.2. Кредитного договору стосовно ліміту кредитної лінії.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним кредитного договору №08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 року.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати гроші (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулюються відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, із змісту оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії вбачається, що сторони договору узгодили усі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством для відповідних договорів. Жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства, будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні. Позивачем протилежного не доведено. Договір укладений у формі, встановленій законом, всі суттєві умови договору сторонами узгоджено, правоздатність сторін підтверджено.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його не визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, норми Цивільного кодексу України недійсність правочину ставлять у залежність від порушення при укладенні договору наступних підстав: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів зазначає, що оспорюваний договір від 08.10.20007 року №07-Н/07/08/ЮО укладений відповідно до норм чинного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не суперечить їх змісту.

Щодо інших підстав, з якими Закон пов'язує наслідки недійсності правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року у справі №908/709/13-г, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" надав позивачу кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Однак, позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, заборгованість за яким на теперішній час не погашена.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як свідчать матеріали справи та про що обгрунтовано зазначено в рішенні суду першої інстанції, укладаючи договір №08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 року сторони дотрималися вимог статті 203 Цивільного Кодексу України та мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що сторони приступили до виконання договору, а відтак, правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Щодо посилання апелянта при обґрунтуванні апеляційних вимог на те, що в порушення ст. 339 Господарського кодексу України, п. 1.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 року №270 "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик нерезидентам" кредитний договір не було зареєстровано Національним банком України, як то вимагалося наведеними нормами, колегія суддів зазначає наступне.

За доводами позивача, відповідач є іноземним підприємством у розумінні ч. 2 ст. 63 ГК України, оскільки 100 % статутного капіталу відповідача складає іноземна інвестиція - активи ВАТ "Сбербанк Росії" (Росія), підтвердженням чого є інформація, що розміщена на сайті відповідача за наступною адресою в мережі Інтернет: ппр://8ЬегЬапк.иа/о-Ьапке/ао-зЬегЬапк-гоззіі-5е§ос1піа/, відповідно, є нерезидентом, тому на нього розповсюджуються наведені вище вимоги щодо обов'язкової реєстрації кредитних договорів НБУ.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 року до резидентів відносяться юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України. Нерезидентами є юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Згідно з п.п. 14.1.213 ст. 14 Податкового кодексу України, резиденти - це юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Статуту АТ "Сбербанку Росії" є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства України на території України з місцезнаходженням у м. Києві, вул. Володимирська, будинок 46, код ЕДРПОУ № 25959784.

В свою чергу, ПП "Діапазон" також є юридичною особою, яка зареєстрована в м. Запоріжжі, вул. Мінська, буд. 9, офіс 208, код ЕДРПОУ №13604515.

Крім того, з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО від 08 жовтня 2007 року, який є предметом даного судового розгляду, вбачається, що валютою наданого кредиту є національна валюта України - гривня, а не іноземна валюта.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони кредитного договору - АТ "Сбербанк Росії" та ПП "Діапазон" є резидентами України, валютою кредиту є гривня, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що положення Постанови Правління НБ України від 17 червня 2004 року №270 "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам" не поширюються на правовідносини за Договором про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО від 08 жовтня 2007 року.

Враховуючи положення вище вказаних нормативних актів, колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта про те, що ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" не є резидентом України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку щодо недоведеності позивачем наявності підстав для визнання договору про відкриття кредитної лінії від 08.10.2007р. № 07-Н/07/08/ЮО недійсним.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року по справі №908/709/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року по справі №908/709/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.01.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.