Ухвала суду № 42404285, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/9066/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року

у справі № 2а-4498/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ»

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 18 серпня 2010 року № 0003202320/2 та №0001462320/2 - у повному обсязі, від 17 серпня 2010 року № 0001141720/2 - в частині визначення основного зобов'язання у сумі 4949,52 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14106,02 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17 серпня 2010 року № 0001141720/2, а саме: за основним платежем у сумі 4949,52 грн. податку з доходів фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14106,02 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ОЗЗІ», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові провела планову виїзну перевірку ТОВ «ОЗЗІ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 125/23/14239756 від 23 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 3.1 статті 3, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 4.2.5.5, 4.2.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 9892,00 грн., у тому числі: за 2007 рік - 8475,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 1417,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 4.2.5.5, 4.2.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 3541,00 грн., у тому числі: за жовтень 2007 року - 386,00 грн., за листопад 2007 року - 3155,00 грн.; вимоги підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.20 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у періоді, який перевірявся, на загальну суму 6419,52 грн., у тому числі: за 2007 рік - 3749,13 грн., за 2008 рік -1200,39 грн., за 2009 рік - 1470,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних у ВАТ «Укрнафта» паливно-мастильних матеріалів, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки позивачем не були надані до перевірки відомості, які б підтверджували отримання паливно-мастильних матеріалів, з урахуванням того, що згідно листа ВАТ «Укрнафта» договір з ТОВ «ОЗЗІ» на заправку автомобільного транспорту за безготівковим розрахунком не укладався; позивачем як податковим агентом не була оподаткована сума надміру витрачених коштів, отриманих працівником підприємства - ОСОБА_1 під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

17 серпня 2010 року ДПІ у м. Чернігові на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001141720/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «ОЗЗІ» податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 23465,54 грн., у тому числі: 6419,52 грн. - за основним платежем, 17046,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18 серпня 2010 року ДПІ у м. Чернігові на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003202320/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «ОЗЗІ» податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 8765,00 грн., у тому числі: 5843,00 грн. - за основним платежем, 2922,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18 серпня 2010 року ДПІ у м. Чернігові на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001462320/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «ОЗЗІ» податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5312,00 грн., у тому числі: 3541,00 грн. - за основним платежем, 1771,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно видаткових касових ордерів ТОВ «ОЗЗІ» підставою для видачі працівнику підприємства - ОСОБА_1 готівкових коштів було погашення кредиторської заборгованості товариства перед ОСОБА_1, з урахуванням того, що наявність кредиторської заборгованості ТОВ «ОЗЗІ» перед ОСОБА_1 підтверджується рухом коштів по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» та є динамічною. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що факти порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», зафіксовані у акті перевірки, не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону, якою визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Згідно з підпунктом 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Підпунктом 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Положеннями абзаців 1, 2 підпункту 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно видаткових касових ордерів ТОВ «ОЗЗІ» підставою для видачі працівнику підприємства - ОСОБА_1 готівкових коштів було погашення кредиторської заборгованості товариства перед ОСОБА_1 (арк. справи 183-185), з урахуванням того, що наявність кредиторської заборгованості ТОВ «ОЗЗІ» перед ОСОБА_1 підтверджується рухом коштів по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» та є динамічною (арк. справи 174-177).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується з суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення податковим органом ТОВ «ОЗЗІ» податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 19055,54 грн. (з яких: 4949,52 грн. - за основним платежем, 14106,02 - за штрафними (фінансовими) санкціями) за вказаним епізодом та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року № 0001141720/2 у зазначеній частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ В.В. Кошіль

______ Т.М. Шипуліна