Постанова № 42390275, 21.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 922/2941/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю

прокурора - Хряк О.О. посвідчення №028256 від 15.08.2014 р.

представників сторін:

позивача - Полухін А.В. за довіреністю №5196/01-25/09-14 від 01.10.2014 р.,

відповідача - Ринкевич Ю.Б. за довіреністю №1 від 12.01.2015 р.

Поліщук О.Л. за довіреністю №2 від 12.01.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №44161 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.14 р. у справі № 922/2941/14

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг"

про стягнення 411719,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 411719,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.14 р. по справі № 922/2941/14 (суддя Шарко Л.В.) в позові відмовлено.

Прокурор з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.11.14 р. по справі № 922/2941/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора міста Харкова задовольнити.

В обґрунтування викладених вимог прокурор посилається на не неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, державний стандарт СРСР - ГОСТ 17.1.1.04- 80 «Класифікація підземних вод за цілями водокористування». При цьому, прокурор стверджує, що дозвіл на користування надрами потрібен будь-якому суб'єкту господарювання, який від своєї господарської діяльності має прибуток, а норма ст. 23 Кодексу України про надра не розповсюджується на видобування підземних вод для виробничих потреб. Прокурор вважає, оскільки ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" у ході здійснення господарської діяльності використовує підземні води для виробничих потреб, тому вказаний факт виключає можливість застосування ст. 23 Кодексу України про надра. Крім того, прокурор вказує на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду у праві № 820/1357/14 від 18.08.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р., на які здійснено посилання суду, як на підставу відсутності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, оскаржено прокуратурою області у касаційному порядку.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними прокурор доводами не погоджується. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач в обґрунтування правомірності користування надрами посилається на норми ст. 23 Кодексу України про надра, які передбачають можливість здійснення надрокористування без надання гірничного відводу чи спеціального дозволу. Крім того, а також на акт перевірки № 120 дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (підземні води) ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", яка була проведена за ініціативою прокуратури фахівцями Східного міжрегіонального сектору Департаменту державного геологічного контролю державної служби геології та надр України в період 29.09-03.10.20104 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, прокурор зазначив про те, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивач) за результатами проведеної планової перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" (відповідач) у період 17.04.-13.05.2014 року складений акт перевірки №569/01-04/06-09. Зазначеним Актом перевірки встановлено, що ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", в порушення вимог ст.ст. 15, 19, 21 Кодексу України про надра, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 незаконно видобуто корисні копалини загальнодержавного значення - підземні води на виробничі потреби із однієї артезіанської свердловини № 3, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, без отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" отримало дозвіл на спеціальне водокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 25.12.2012р. Укр.№6150 А/Хар. з терміном дії до 14.11.2015р. на видобування підземних вод для водокористування на виробничі та госппитні потреби та передачі абонентам із трьох артезіанських свердловин глибиною від 50 до 62,5 м, дебітом 2 та 3 м куб/год. Згідно із вказаним дозволом на спеціальне водокористування основні показники діяльності об'єкта-водокористувача: виробництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд 253 чоловік працюючих, 252 робочих діб на рік. Водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов: забір підземних вод не більше 68,52 м куб. на добу та 296,18 м куб на добу. Ліміт забору підземних вод встановлюється: 296,18 м куб. на добу та 68,52 тис. м куб на рік., в т.ч. підземна вода передається ВАТ "Харківстальконструкція" - 4,17 м куб на добу, 1,5 тис. м. куб. на рік.

Фактично забір води здійснюється товариством з однієї артезіанської свердловини на виробничі потреби підприємства, що підтверджується статистичною звітністю про використання води 2-ТП (водгосп).

Позивач наполягає на тому, що ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" в порушення вимог ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, відповідно до даних статистичної звітності 2-ТП (водгосп) за 2013 рік та перший квартал 2014 року з артезіанської свердловини №3 за період з 01.01.13р. по 31.03.2014 р. здійснило забір 7700 м. куб. води, без спеціального дозволу на користування надрами. За період з 01.01.2014 по 31.03.2014 року підприємством забір підземних вод з цієї артезіанської свердловини не здійснювався.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області за результатами перевірки генеральному директору ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" наданий припис від 19.05.14р.№06-22-127, пред'явлена претензія до ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" за №134 від 25.06.2014 на суму 411 719 грн.

З огляду на вищевказане, прокурор стверджує, що ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", в порушення вимог ст.ст. 15, 19, 21 Кодексу України про надра, за період з 01.01.13р. по 31.12.13р. незаконно видобуто корисні копалини загальнодержавного значення-підземні води на виробничі потреби із однієї артезіанської свердловини №3, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, що спричинило державі матеріальну шкоду на загальну суму 411719 грн., заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором та позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в розумінні ст. 1166 ЦК України, а саме протиправної поведінки відповідача, зважаючи також на те, що постановою Харківського окружного апеляційного адміністративного суду по справі №820/13571/14 від 18.08.14р., яка набрала законної сили, визнано доведеним факт використання відповідачем у вказаний період водних ресурсів для власних господарських потреб в обсязі, що не перевищував 300 кубічних метрів води за добу, як того вимагає закон, що спростовує доводи прокурора про те, що відповідач, здійснюючи видобування підземних вод для виробничих потреб із свердловини №3, зобов'язаний був отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

З висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:1) протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивач) за результатами проведеної планової перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" (відповідач) у період 17.04.-13.05.2014 року складений акт перевірки №569/01-04/06-09. Зазначеним Актом перевірки встановлено, що ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", в порушення вимог ст.ст. 15, 19, 21 Кодексу України про надра, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 незаконно видобуто корисні копалини загальнодержавного значення - підземні води на виробничі потреби із однієї артезіанської свердловини № 3, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, без отримання спеціального дозволу на користування надрами,

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній в охоплений перевіркою період), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено постановою Харківського окружного апеляційного адміністративного суду по справі №820/13571/14 від 18.08.14р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.14р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" має дозвіл на спеціальне водокористування від 25.12.2012 року № 6150А/Хар., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківські області терміном дії до 14.11.2015 року, яким визначено ліміт забору води: 68,52 тис.м куб/рік або 296,18 м куб/добу, і використовує підземні води для власних господарсько - побутових потреб в обсязі не більше 300 м куб/добу, на підставі чого у відповідності до ст. 23 Кодексу України про надра має право не отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води). Вказаною постановою Харківського окружного апеляційного адміністративного суду визнано незаконним та скасовано пункт 5 припису від 19.05.14р. №06-22-1 Державної екологічної інспекції у Харківській області про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, в даному випадку, постановою Харківського окружного апеляційного адміністративного суду по справі №820/13571/14 від 18.08.14р., яка набрала законної сили, є доведеним факт використання відповідачем у вказаний період водних ресурсів для власних господарських потреб в обсязі, що не перевищував 300 кубічних метрів води за добу, як того вимагає закон, та без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, як необхідного елементу складу правопорушення.

При цьому, посилання прокурора на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/1357/14 від 18.08.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. оскаржено прокуратурою області у касаційному порядку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки докази прийняття касаційної скарги на вказані судові рішення в матеріалах справи відсутні і таких доказів прокурором до суду не надано.

Оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/1357/14 від 18.08.2014 р. набрала законної сили, тому встановлені обставини щодо правомірного використання відповідачем водних ресурсів для власних господарських потреб в обсязі, що не перевищував 300 кубічних метрів води за добу, як того вимагає закон, без спеціального дозволу, є доведеними та не потребують доказування при розгляді даної господарської справи.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться акт перевірки № 120 дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (підземні води) ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", яка була проведена за ініціативою прокуратури фахівцями Східного міжрегіонального сектору Департаменту державного геологічного контролю державної служби геології та надр України в період 29.09-03.10.20104 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за весь час видобування прісних підземних вод для господарсько-виробничих потреб надрокористувача із свердловини № 3, розташованої на території промислового майданчику "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", порушень вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра не встановлено, оскільки підприємство відповідає всім визначеним законодавством обов'язковим критеріям, які надають йому право здійснювати надрокористування без отримання гірничного відводу та спеціального дозволу на користування надрами на підставі ст. 23 Кодексу України про надра (а.с. 136).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, ані прокурор, ані позивач не надали до суду належних доказів на підтвердження незаконного видобування відповідачем підземних вод, порушення встановленого Кодексом України про надра порядку використання водних ресурсів та факту завдання збитків.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга прокурора позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 14.11.14 р. у справі № 922/2941/14 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.14 р. у справі № 922/2941/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 21 січня 2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.