Постанова № 42389657, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8068/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року у справі за позовом Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року №0003282360.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач Фірма «Т.М.М.» ТОВ подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ щодо взаємовідносин з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період з 01.07.20111 року по 31.07.2011 року за результатами якої складено акт №345/23-60/14073675 від 16.11.2011 року.

В акті податковим органом зазначено виявлені під час перевірки порушення, а саме:

-ст. 203,215,216, 228,236 ЦК України, оскільки право чини, укладені між позивачем та його контрагентом за липень 2011 року на суму 9 269 064, в т.ч. ПДВ 1544844 грн визнано недійсними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення;

-пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 , п.198.2 , 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 1 544 844 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року №0003282360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 317 266 грн у т.ч. за основним платежем на суму 1 544 844 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 772 422 грн.

Підпунктом 14.1.181п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена

Відповідно до п.44.1 ст. 44 КАС України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг ( п.198.2 ст.198 ПК).

У п.198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК).

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Судом встановлено, що 30.06.2011 року Фірма «Т.М.М.» ТОВ (покупець) та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (продавець) уклали договір №3006С3 відповідно до умов якого продавець зобов»язався передати в узгоджені сторонами терміни товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з підписаними продавцем і покупцем специфікаціями до договору, які є додатками та невід»ємною частиною договору.

Згідно з п.2.2 договору сума договору складається із сум вартості партії товару, які були передані (поставлені) продавцем покупцю протягом строку дії договору.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах, узгоджених сторонами і зазначених у підписаних сторонами специфікаціях (п.3.1 договору).

Договір підписаний директорами підприємств, на ньому проставлені мокрі печатки.

Згідно специфікацій від 01.07.2011 року №1, від 22.09.2011 року №2, від 03.10.2011 року №3, зазначено товар, що продається та купується за умовами вищезазначеного договору купівлі-продажу, а саме датчики тиску п»єзоелектричні, зазначена їх кількість, вартість та загальна вартість партій.

Відповідно до видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи, постачальником ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» передано, а Фірма «Т.М.М.» ТОВ отримано датчики тиску п»єзоелектричні, зазначено їх кількість та вартість.

Всі вищезазначені документи оформлені у відповідності до вимог закону, містять прізвища осіб, найменування посад осіб, що підписали документи, мокрі печатки.

01 липня 2011 року між ТОВ «Науково-виробниче об»єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (зберігач) та Фірма «Т.М.М.» ТОВ (поклажодавець) укладено договір зберігання, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання та зобов»язується повернути поклажодавцеві у схоронності майно за переліком згідно актів передачі на зберігання. Право власності на майно до зберігача не переходить. Зберігання за цим договором є безоплатним (п. 1.1-1.4).

Згідно виписки із балансу по бухгалтерському рахунку Фірма «Т.М.М.» ТОВ (том 1 ст. 188) станом на 25 липня 2012 року на рахунку 28 обчислюються матеріали, отримані у липні 2011 року: назва постачальника НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» ТОВ, назва матеріалу - датчики тиску п»єзоелектричні, кількість 2 226 шт, ціна без ПДВ 3 470 грн, сума в грн. без ПДВ 7 724 220 грн.

Як пояснив представник позивача, товар фактично перебував на зберіганні у продавця ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» відповідно до умов договору.

Позивач повністю оплатив поставлений ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» відповідно до договору №3006С3 від 30.06.2011 року товар на суму 9 269 064 грн (ПДВ 1 544 844 грн) шляхом перерахування коштів у безготівковій формі, що підтверджується дослідженими в суді платіжними дорученнями в яких чітко зазначено, що оплата здійснена за датчики п»єзоелектричні за договором №3006С3 від 30.06.2011 року, а також виписками банківської установи.

24 жовтня 2011 року між ТОВ «НПП «Вітактум» (комісіонер) та Фірма «Т.М.М.» ТОВ (комітент) укладено договір комісії №К-2410 за умовами якого комісіонер зобов»язався за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну чи більше зовнішньоекономічних угод по продажу датчиків тиску п»єзоелектричних у кількості і по цінам, вказаним в специфікації та контракту на суму 27 083 000 грн. Поставка товару здійснюється згідно специфікації. Комісіонер зобов»язався закінчити роботи по продажу товару у формі висновку та виконання відповідних контрактів по транспортуванню товарів за місцем продажу товару, зберігання товару і зовнішньоекономічного контракту з іноземним покупцем. Комісіонер приймає на себе відповідальність за виконання контракту покупцем та виконання послуг по транспортуванню, зберіганню товару (п.1-4).

У подальшому ТОВ НВП «Вітактум» надав звіт №1 від 14.12.2012 року про виконання комісійного доручення за договором комісії від 24.10.2011 року та митну декларацію 807100000/2012-430957 від 17.08.2012 року. Крім того між позивачем та даним товариством 14 грудня 2012 року підписано акт здачі-приймання робіт. З даного акта вбачається, що комісіонером укладено зовнішньоекономічний контракт з продажу датчиків тиску п»єзоелектричних в кількості 1 696 штук по ціні 3 596,85 грн (без ПДВ), здійснено митне оформлення товару та надані послуги з транспортування товару.

31.01.2013 року між Фірмою «Т.М.М.» ТОВ (комітент) та ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» (комісіонер) укладено договір комісії №КОМ-1 та у подальшому укладено додаткові угоди №1 від 22.03.2013 року та №2 від 27.12.2013 року, предметом якого є вчинення угод з продажу товарів комітента за межі митної території України.

Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, переданого на комісію, вказана в специфікації, яка є невід»ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Так, відповідно до специфікації №1 та акта приймання-передачі №1 від 01.02.2013 року позивач передав ТОВ «НВФ «Екостар МК ЛТД» датчики тиску п»єзоелектричні в кількості 2 226 штук. Згідно специфікації №2 та акта приймання-передачі №2 від 01.03.2013 року було передано 2 226 штук. За специфікацією №3 та актом приймання-передачі №3 від 01.03.2013 року 2 226 штук, за специфікацією №5 та актом приймання-передачі №5 від 05.05.2014 року передано 530 штук, за специфікацією №6 та актом приймання-передачі №6 від 12.05.2014 року передано 530 штук.

ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» було надано звіт №1 про виконання комісійного доручення за договором комісії №КОМ-1 від 31.01.2013 року в якому зазначено, що комісіонер здійснив право чини з продажу за митними деклараціями №205070000/2014/015384 від 12.05.2014 року, №205070000/2013/015422 від 20.03.2013 року; №205070000/2013/048346 від 16.09.2013; №205070000/2014/014204 від 05.05.2014 року.

04.08.2014 року між позивачем та ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» підписано акт здачі-приймання робіт, з якого вбачається, що комісіонером укладено зовнішньоекономічний контракт з продажу датчиків тиску п»єзоелектричних у кількості 530 штук по ціні 5 150,71 грн без ПДВ, 530 штук по ціні 5 217,22 грн без ПДВ; 2 226 штук по ціні 3 596,85 грн без ПДВ; 4 442 штуки по ціні 3 596,85 грн без ПДВ, здійснено митне оформлення товару та надані послуги з транспортування товару.

Виробником зазначених датчиків у митних деклараціях зазначено ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Щодо посилання відповідача на акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкові від 13.10.2011 року №1983/23-306/33067821 про результати зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів Фірма «Т.М.М.» ТОВ, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 07.2011 рік, то колегія суддів не приймає їх до уваги як належний доказ відсутності господарської діяльності позивача під час укладення та виконання договору з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі №2а-483/12/2070 визнано протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкові щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із Фірмою «Т.М.М.» ТОВ за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року за наслідками якої складено акт від 13.10.2011 року №1983/23-306/33067821.

Крім того, відсутність контрагента ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за місцезнаходженням чи за юридичною адресою не може свідчити про відсутність господарської діяльності у позивача за договором №3006С3 від 30.06.2011 року. Позивач не повинен нести відповідальності за порушення з боку контрагентів його контрагента та перевіряти їх місцезнаходження.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Також суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів зберігання товару та оплати товару, оскільки, як зазначено судом вище, факт прийняття на зберігання свічок ТОВ «НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» підтверджується договором зберігання від 01.07.2011 року та актами від 01,07.2011 року, від 04.07.2011 року, від 05.07.2011 року, від 06.07.2011 року, тощо. Оплата за зберігання товару відповідно до умов договору не здійснюється.

Крім того, судова колегія враховує, що згідно специфікацій до договору №3006С3 зазначено умови постачання - франко-склад продавця.

Термін 'франко' показує, до якого пункту на шляху просування товару продавця до покупця постачальник відшкодовує транспортні витрати (і несе відповідальність за вантаж).

Франко-склад продавця означає, що всі витрати з доставки несе покупець.

01.07.2011 року позивач уклав з продавцем договір зберігання, за умовами якого позивач передав на зберігання ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

В даному випадку товар взагалі не вивозився за межі території продавця та відповідно до умов договору зберігання залишився на зберіганні в останнього.

Щодо необхідності в оформленні товарно-транспортних документів на товар відповідно до договору від 30.06.2011 року, колегія суддів вважає, що їх складання по даному договору не потребувалось, оскільки після придбання товару, останній був документально переданий позивачу, проведений по бухгалтерському обліку у позивача, проте згідно з умовами договору зберігання від 01 липня 2011 року залишився на зберіганні у ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Оплата товару позивачем у 2014 році , а не у 2011 році, не є порушенням вимог чинного законодавства України та умов договору від 30.06.2011 року.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору, оплата за товар, здійснюється на умовах, зазначених у даному договорі, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунок продавця. Оплата за поставлений товар покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Розміри і строки оплати здійснюються за домовленістю сторін.

Як вбачається із виписки банківського рахунку, АБ «Південний», позивачем проведено оплату контрагенту вартості датчиків п»єзоелектричних згідно договору №3006С3 від 30.06.2011 року у розмірі, зазначеному за умовами договору та додатків до нього.

Згідно податкової декларації з ПДВ ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року, додатку № 5 «розшифровка податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за липень 2011 року податкові зобов'язання товариства за липень 2011 року на суму 2 503 745 грн, в т.ч. податкові зобов»язання за операціями з постачання товарів Фірмою «Т.М.М.» ТОВ (індивідуальний податковий номер 140736726572) в сумі 1 544 844 грн відповідають сумі задекларованого позивачем податкового кредиту у відповідний період.

16.03.2007 року ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» було розроблено умови ТУ У 33.2-33067821-002:2007, які затверджені Держспоживстандартом України 11.06.2007 року за №04725906/01118. Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики державної системи сертифікації УкрСЕПРО видано Сертифікат відповідності серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за №UА1.096.0139631-10, яким підтверджена відповідність технічним умовам ТУ У 33.2-33067821-002:2007 датчиків тиску п»єзоелектричних, які виготовляються серійно з 16.11.2010 року по 16.11.2012 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи суду першої інстанції про відсутність доказів реального виконання умов спірного договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, в т.ч. і відсутність господарської діяльності у позивача, є помилковими та спростовуються зібраними у справі доказами у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві від 02 грудня 2011 року № 0003282360 прийнятого стосовно Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 21 січня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.