Постанова № 42386093, 15.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р. Справа № 818/2340/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2340/14

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1, ОСОБА_2.), звернулись до суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Шосткинського районного управління юстиції (далі - відповідач, реєстраційна служба Шосткинського РУЮ), в якому просять зобов'язати Реєстраційну службу Шосткинського районного управління юстиції Сумської області скасувати державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємцям першої черги після смерті матері ОСОБА_3, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, внесену до Єдиного реєстру заборон відчужень.

Свої вимоги мотивують тим, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 по 1/4 за кожним в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_3 Для реєстрації права власності позивачі звернулись до реєстраційної служби Шосткинського РУЮ, рішенням якої в реєстрації було відмовлено в зв'язку із зареєстрованим обтяженням даної квартири.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2340/14 адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Шосткинського районного управління юстиції про зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Скасовано запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.04.2008 р. №7067726 (архівний номер 1902440SUMY4, архівна дата 18.01.2000 11:22, дата виникнення 18.01.2000, № реєстра 59160-1012, внутр. №6401F43322F1372С6В57, комментарий р-49-97) про арешт (архівний запис) квартири за адресою АДРЕСА_1.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2340/14, в зв'язку з неповнотою встановлення обставин у справі та неможливістю виконання постанови суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Реєстраційна служба Шосткинського міськрайонного управління юстиції має доступ до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тільки в режимі читання (даний реєстр не є активним для внесення будь-яких записів), а тому виконати рішення суду щодо скасування запису про державну реєстрацію обтягання на квартиру АДРЕСА_1 без наявності запису про реєстрацію обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не вбачається можливим.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.11.2013 року по справі № 589/6494/13-ц за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 по 1/4 за кожним в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 (а.с.27).

Для реєстрації права власності на вказану квартиру позивачі звернулись до реєстраційної служби Шосткинського РУЮ.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Березуцьким Є.Ю. прийнято рішення від 13.01.2014 року № 9876059, яким відмовлено в державній реєстрації права власності форма власності: приватна, спільна часткова на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.29).

Підставою для відмови в державній реєстрації стала наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження вищевказаної квартири.

Із інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на об'єкт нерухомості - квартиру № 26, що розташована в АДРЕСА_1, накладено арешт. Обтяження зареєстровано 22.04.2008 року за № 7067726 Шосткинською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н від 11.11.1997 року міськсуду м. Шостка (а.с.51).

З огляду на викладене позивачі звернулися до суду з позовом до реєстраційної служби Шосткинського РУЮ про зобов'язання Реєстраційної служби Шосткинського районного управління юстиції Сумської області скасувати державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємцям першої черги після смерті матері ОСОБА_3, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, внесену до Єдиного реєстру заборон відчужень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності захисту в судовому порядку порушеного права власності позивачів на житлове приміщення після померлої матері гр.ОСОБА_3 шляхом скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.04.2008 р. №7067726 з огляду на те, що жодними доказами по справі не підтверджується правомірність внесення даного запису до Реєстру, як і не підтверджується факт того, що даний арешт є чинним на час розгляді справи в суді.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення першої інстанцій вказаним вимогам не відповідає, в зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, а суди встановити, чи дійсно порушують дії суб'єкта владних повноважень права та інтереси позивача.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст.10 вказаного Закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 (ч.3 ст.11 Закону).

Відповідно до п.4 Порядку N 1141 ведення Державного реєстру прав передбачає: 1) реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів); 2) пошук відомостей у Державному реєстрі прав; 3) оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно; 4) відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього; 5) внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав; 6) надання інформації з Державного реєстру прав; 7) закриття розділів Державного реєстру прав.

Ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, витягу, інформаційної довідки, виписки, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно з п.5 Порядку N 1141 реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів проводить орган державної реєстрації прав, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус), шляхом внесення відомостей, зазначених в заяві (запиті), до такої бази даних.

Положеннями п.9 Порядку N 1141 передбачено, що за результатом розгляду заяви (запиту) державний реєстратор робить у відповідному записі в базі даних про реєстрацію заяв і запитів відмітку про розгляд такої заяви (запиту) та зазначає реквізити прийнятого ним рішення (дата та індексний номер рішення) або реквізити сформованого витягу, інформаційної довідки або виписки з Державного реєстру прав (індексний номер, дата та час формування).

Після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування (п.15 Порядку N 1141).

Як вбачається зі змісту п.16 Порядку N 1141 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав та їх скасування проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст (п.п.38, 42 Порядку N 1141).

Приписами п.44 Порядку N 1141 передбачено, що порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

З дослідженої колегією суддів інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що обтяження (арешт) квартири за адресою : АДРЕСА_1, зареєстровано Шосткинською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н від 11.11.1997 року міськсуду м. Шостка.

Вищенаведене дозволяє суду зробити висновок, що запис про арешт на вказану квартиру було внесено нотаріальною конторою, а не відповідачем по справі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачі після отримання відмови у державній реєстрації права власності форма власності: приватна, спільна часткова на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися ані до відповідача ані до нотаріальної контори із заявою про скасування державної реєстрації обтяження (арешту) квартири, а останні в свою чергу не приймали рішення про відмову в скасуванні такого запису.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не вчиняв дій, які б порушили права та інтереси позивачів у спірних відносинах, а тому відсутні для задоволення позову.

Вищенаведене не було взято до уваги судом першої інстанції при прийнятті рішення, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, суд першої інстанції не обґрунтувавши належним чином, прийняв рішення про задоволення вимог, які не були заявлені позивачами, як позовні, чим припустився порушення норм процесуального права, а саме вимог статті 11 та частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2340/14 через порушення ним норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні вищевказаної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2340/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.01.2015 р.