Постанова № 42384901, 21.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 908/3369/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників сторін:

позивача- представник Кравченко С.І. за довіреністю № 01/09/20143 від 01.09.2014 року,

відповідача- не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, (вх.4311 З/2-8), на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 р. у справі №908/3369/14,

за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об*єднання «Підйомспецтехніка», м. Запоріжжя,

до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 142 192,92 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 року по справі №908/3369/14 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь ТОВ «Виробниче об*єднання «Підйомспецтехніка» 121 249,20 грн. основного боргу; 3 786,76 грн. річних процентів; 17 156,76 грн. втрат від інфляції грошових коштів; 2 843,84 грн. судових витрат.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 року у справі № 908/3369/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення господарським судом Запорізької області норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те що, оскільки в порушення пункту 6.1 договору № 15/482 від 08.04.2013 року позивачем не надано при передачі разом з продукцією усіх документів, а саме: оригіналів рахунків, сертифікатів якості та товарно -транспортних накладних, в силу частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України та пункту 9.7 договору, зобов'язання відповідача по оплаті отриманої продукції не наступило. Окрім того, апелянт вважає, що, оскільки, строк оплати продукції, поставленої за договором № 15/482 від 08.04.2013 року по специфікаціям № 1,2,3 не настав, тому не може йти мова про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» 3% річних і інфляційних.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ПАТ «Енергомашспецсталь» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Відповідач у судове засідання не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином і в установлений законом строк, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення останньому копії ухвали апеляційного суду від 15.12.2014 року.

Представник позивача не заперечує проти слухання справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У вересні 2014 року до господарського суду Запорізької області звернулося ТОВ «Виробниче об*єднання «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» з позовною заявою до ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ», в якій просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість у вигляді основного борг з оплати робіт у сумі 121 249,20 грн., 3% річних у сумі 3 786,96 грн., індексацію на індекс інфляції 17 156,76 грн., всього, 142 192,92 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 року прийнято позовну заяву до провадження та призначено її розгляд на 29.10.2014 року.

У судове засідання до суду першої інстанції представник відповідача не з*явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

29.10.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив в того, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за спірним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 08.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 15/482.

За умовами договору продавець (позивач у справі) передає у власність покупцю ( відповідач у справі), а покупець приймає і оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця міри, ціна за одиницю міри і загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в специфікаціях, які є невід*ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід*ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 сторони обумовили, що строки і умови поставки товару вказуються в специфікаціях.

Датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю продавцем в установленому у специфікаціях місці ( п.5.2 договору).

Продавець зобов'язаний повідомити покупця щодо припущенної дати поставки товару (продукції) не пізніше 3 днів до дати поставки ( п. 5.3 договору).

Розділом 6 обумовлені умови передачі товару.

Пунктом 6.1 визначено, що продавець зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); податкову накладну; товарно - транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищевказаних документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 5 -ти календарних днів після передачі продукції ( п.6.2 договору).

Дата переходу права власності на товар вважається дата підписання витратної накладної. Документом, який підтверджує перехід права власності, є витратна накладна ( п. 6.4).

Пунктом 9.3 сторони обумовили, що покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця ( а.с. 9.4 договору).

Пунктом 9.7 передбачено, що в разі не отримання документів, вказаних в п.6.1 договору, покупець має право не оплачувати продукцію до моменту отримання усіх документів.

Згідно специфікації № 1 від 08.04.2013 року до договору № 15/482 від 08.04.2013 року умовами оплати визначено: 20% передоплата; 30% передоплата до готовності відвантаження; 50% оплата по факту поставки протягом 10 банківських днів ( пункт 2 специфікації № 1); строк поставки 45 календарних днів з моменту здійснення 20% передоплати згідно п.2 цієї специфікації (пункт 3 специфікації № 1).

Згідно специфікації № 2 від 15.04.2013 року до договору № 15/482 від 08.04.2013 року умовами оплати визначено: 100% оплати по факту поставки протягом 30 календарних днів ( п.2 специфікації № 2); строк поставки 10 днів з моменту підписання достеменної специфікації ( п.3 специфікації № 2).

Згідно специфікації № 3 від 15.04.2013 року до договору № 15/482 від 08.04.2013 року умовами оплати визначено: 100% оплати по факту поставки протягом 30 календарних днів ( п.2 специфікації № 2); строк поставки 10 днів з моменту підписання достеменної специфікації ( п.3 специфікації № 2).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, позивач як постачальник виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі. На підтвердження даного факту останнім надані видаткові накладні: № РН-0024 від 26.04.2013 року на суму 4500,00 грн., № РН-0025 від 26.04.2013 року на суму 3120,00 грн. та № РН-0055 від 12.07.2013 року на суму 227 258,40 грн., які підписані директором Мелай О.М. За вказаними накладними позивачем поставлено відповідачу товару на суму 234 878,00 грн., який отримано представниками відповідача, про що свідчать підписи уповноважених представників ПАТ «Енергомашспецсталь» Бородіна В.Р. за довіреністю на отримання ТМЦ № 1047 від 25.04.2013 року та Кравченко Я.І. за довіреності на отримання ТМЦ № 1634 від 09.07.2013 року ( а.с.18,20,22,24,25).

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує факт отримання товару від позивача у встановленому порядку, повноважними представниками.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо сплати отриманого товару не виконав. Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 113 629,20 грн., а саме: платіжним дорученням № 1299 від 23.05.2013 року сплачено 45 451,68 грн. та платіжним дорученням № 2316 від 04.07.2013 року - 68 177,52 грн. ( а.с. 44-45) . Отже, згідно представленого позивачем розрахунку за останнім склалася заборгованість у розмірі 121 249,20 грн.

Посилання апелянта на те, що в порушення пункту 6.1 договору № 15/482 від 08.04.2013 року позивачем не надано при передачі разом з продукцією усіх документів, а саме: оригіналів рахунків, сертифікатів якості та товарно -транспортних накладних, тому в силу частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України та пункту 9.7 договору зобов'язання відповідача по оплаті отриманої продукції не наступило, відповідно, оскільки строк оплати продукції, поставленої за договором № 15/482 від 08.04.2013 року по специфікаціям № 1,2,3, не настав, тому не може йти мова про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» 3% річних і інфляційних, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з такого.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені належним чином та підписані обома сторонами, є письмовими доказами ( в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України), що підтверджують факт отримання відповідачем обумовленого в договорі та специфікаціях товару. Як убачається з договору ( зокрема, п.6.1, на який посилається апелянт), сторонами не встановлено окремого порядку приймання-передачі товаросупровідних документів (складання двостороннього акту, розписок покупця про їх отримання тощо).

Відтак, колегія суддів вважає, що, прийнявши товар у встановленому договором порядку, відповідач фактично своїми діями підтвердив, що поставку здійснено позивачем належним чином, у відповідності до умов пункту 8.1 договору, яким сторони узгодили, що приймання товару по кількості в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р.№ П-6 (надалі - Інструкція П-6).

За вимогами пункту 9 та пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника здійснюється не пізніше 10-ти днів з дати поставки, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність рахунку - фактури, товарно - транспортної накладної та сертифікату якості в пакеті товаросупровідних документів є підтвердженням надання ТОВ «ВО «Підйомспецтехніка» спірних документів.

При цьому, слід зазначити, що жодних доказів того, що відповідні оригінали рахунків, сертифікатів якості та товарно - транспортних накладних не передавалось продавцем покупцеві, і, що вказана обставина будь-яким чином перешкоджає відповідачу вчасно здійснити оплату отриманого товару у відповідності до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та пунктом 9.3 договору.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи, протягом більш ніж рік з часу отримання товару ( квітень, липень 2013 року) до моменту звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ( вересень 2014 року), останній не звертався до позивача з вимогою виконати умови договору щодо надання рахунків, сертифікатів якості та товарно -транспортних накладних, а також будь-якими претензіями.

Навпаки, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, зокрема, з претензією ( вих. № 0597/13 від 01.11.2013 року) ( а.с. 26) та з листом № 0207/14 з вимогою сплатити заборгованість ( а.с. 27).

При цьому, на вказані звернення позивача до відповідача останнім не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду доказів жодних заперечень від ПАТ «Енергомашспецсталь» щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про невиконання позивачем договірних зобов'язань, а також про те, що передання продавцем оригіналів рахунків, сертифікатів якості та товарно -транспортних накладних є необхідною умовою здійснення оплати товару.

Пунктом 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами частини 7 статті 193 Господарського процесуального кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов*язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як убачається з оскаржуваного рішення, господарським судом визначено суму основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (121 249,20 грн.), саме на підставі видаткових накладних як первинних бухгалтерських документів (наявність та правильність оформлення яких відповідачем не заперечується).

Отже, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повною мірою дотримано приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до закону.

Слід відзначити, що дії самого відповідача (безпідставне порушення встановлених договором строків оплати, посилання на недоведені обставини, що не можуть бути підставою для невиконання договірних зобов'язань тощо), на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про намір ПАТ «Енергомашспецсталь» ухилитися від сплати боргу перед позивачем - що є порушенням прав позивача та принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у пункті 6 статті 3 Цивільного кодексу України. Правова позиція відповідача є суперечливою, оскільки, як доведено матеріалами справи, апелянт, підтверджуючи факт здійснення поставки за договором відповідно до видаткових накладних, не здійснює оплату за нього.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до матеріалів справи та чинного законодавства зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 121 249,20 грн.

Окрім того, в ході апеляційного провадження встановлено, що на підставі наданого позивачем обгрунтованого розрахунку місцевим господарським судом, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та приписів статей 625 Цивільного кодексу України правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача річних процентів у сумі 3 786,96 грн., нарахованих за період з 27.08.2013 року по 10.09.2014 року, та втрат від інфляції грошових коштів в сумі 17 156,76 грн., нарахованих за період з вересня 2013 року по серпень 2014 року. Судом апеляційної інстанції перевірено обґрунтованість розрахунків річних відсотків та втрат від інфляції і встановлено відповідність даних розрахунків як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33,36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись, ст. 99, ст.101, п.1 ч1. ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 року у справі № 908/3369/14 залишити без змін

Повний текст постанови складено 21.01.2015 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя В.О.Фоміна

суддя О.В.Шевель