Ухвала суду № 42355359, 03.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2014 рокусправа № 804/416/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/416/14 за позовом ОСОБА_1 до відповідача про Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012361703 від 28 листопада 2013 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, твердження відповідача про порушення вимог ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України є перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/416/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована, зокрема, тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового зобов'язання та податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/416/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилався, зокрема, на неприйняття судом першої інстанції до уваги обставини, що стосовно витрат, віднесених на вартість реалізованої продукції у сумі 922444,31 грн., документально не доведено пов'язаність з отриманням доходу за відповідні періоди, чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України та п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Позивачем надано суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Доводи відповідача із посиланням на акт перевірки, покладені в основу обґрунтування апеляційної скарги, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора, який проводив перевірку. Крім того, у податкового органу відсутні правові підстави самостійно визнати укладені позивачем правочини недійсними та збільшувати грошові зобов'язання.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/416/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/416/14.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 15 жовтня 2013 року по 04 листопада 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом №1079/17.3-21/НОМЕР_1 від 11 листопада 2013 року.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що у межах перевіряємого періоду встановлено відсутність у позивача технічних умов для виготовлення будівельних виробів із пластмасс (вікна та двері полівінілхлоридні) у відповідності вимог ДСТУ Б В.2.6-15-99, а саме: відсутність належним чином обладнаних виробничих приміщень (місця здійснення діяльності), необхідного виробничого обладнання та трудових ресурсів відповідної кваліфікації для виготовлення будівельних виробів із пластмас та здійснення ремонтно-будівельних робіт з монтажу металопластикових та алюмінієвих конструкцій (вікна, двері), приміщень для зберігання готової продукції та комплектуючих, відсутність документів, підтверджуючих привезення матеріалів для виробництва.

Також відповідачем в акті перевірки встановлено, що витрати, віднесені на вартість реалізованої продукції у сумі 922444,31 грн., в т.ч. за 2010 рік у розмірі 52791,31 грн., за 2011 рік у розмірі 415130 грн., за 2012 рік у розмірі 454523 грн., не пов'язані з отриманням доходу за відповідні періоди, чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України та п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

28 листопада 2013 року на підставі акту перевірки №1097/17.3-21/НОМЕР_1 від 11 листопада 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0012361703, яким позивачу, з огляду на порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 150926,18 грн. за основним платежем та 35751,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі №804/428/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.11.2013 року №0012391703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10855,50грн., в тому числі за основним платежем на суму 8908,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1947,50грн.

Так, суди в адміністративній справі №804/428/14, вивчаючи на предмет правомірності, зокрема, висновок податкового органу стосовно відсутності об'єктів оподаткування у ФОП ОСОБА_1, викладений в акті перевірки №1079/173-21/296251998 від 11 листопада 2013 року, зазначили, що у період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування за видами економічної діяльності - виробництво будівельних виробів із пластмас (вікна та двері полівініхлоридні).

ФОП ОСОБА_1 визнаний переможцем тендеру, оголошеного ПАТ «Дніпрометиз». На виконання цієї угоди, ФОП ОСОБА_1 були придбані матеріали у контрагентів.

Для своєчасного виконання угоди з ПАТ «Дніпрометиз» позивачем були прийняті в штат наймані працівники та сплачена вартість їх навчання в учбовому комбінаті «Дніпробуд», по закінченні навчання яким була присвоєна відповідна кваліфікація (копії трудових угод із працівниками разом із угодою про навчання та атестацію робітників, квитанції про сплату послуг і копії посвідчень додані до матеріалів справи).

Транспортування матеріалів здійснювалось ФОП ОСОБА_1 власним автотранспортом та транспортом перевізника ОСОБА_2 на підставі відповідних угод.

ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності було придбане відповідне обладнання, що підтверджується угодою, специфікацією до неї, заявками на транспортування вантажу, накладними.

Господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснював у складських приміщеннях, які належать Державному підприємству «Дніпропетровська державна сільськогосподарська машинно-технологічна станція», що підтверджує угода про спільну діяльність від 11.01.2010р., акт прийому-передачі, квитанції про сплату за користування приміщенням.

Суди в адміністративній справі №804/428/14 прийшли до висновку про те, що у діях ФОП ОСОБА_1 немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, а твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтується на припущеннях та належним чином не доведені.

Вищезазначені обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, колегія суддів приймає до уваги при розгляді апеляційної скарги.

Отже, факт здійснення позивачем відповідної господарської діяльності, зокрема ремонтно-будівельних робіт по заміні заповнень віконних і дверних пройомів на металопластикові склопакети за об'єктом АБК блока цехів №4 та ремонтно-будівельних робіт по заміні заповнень віконних і дверних пройомів на металопластикові склопакети за об'єктом ПАТ «Дніпрометиз», знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи №804/428/14, з огляду на що, відповідні посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність трудових ресурсів у позивача для здійснення господарської діяльності спростовуються обставинами, встановленими вищезазначеними судовими рішеннями.

Крім того, спростованими з тих самих підстав є посилання відповідача на відсутність у позивача виробничих та складських приміщень для ведення господарської діяльності та невстановлення транспортування придбаних матеріалів.

Виходячи із встановлених судовими рішеннями обставин, слід дійти висновку, що відповідачем не доведено того, що витрати, понесені позивачем в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, не пов'язані з веденням останнім господарської діяльності, тобто порушення позивачем положень статей 138, 177 Податкового кодексу України.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки №1097/17.3-21/НОМЕР_1 від 11 листопада 2013 року, разом з тим акт перевірки із даним номером сторонами по справі не було надано та в матеріалах справи такий акт не міститься.

У відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідачем в частині встановленого завищення позивачем валових витрат у 2010 році на суму 52791,31 грн. поширено дію Податкового кодексу України на вказаний період часу, натомість про порушення вимог іншого законодавства в акті перевірки та самому оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не йдеться.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 13 лютого 2014 року про задоволення адміністративного позову, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/416/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко