Рішення № 42343886, 08.12.2014, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2017/14-ц

№ пров. 2/544/601/2014

Номер рядка звіту 29

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 грудня 2014 року Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря - Тютюнник А.О.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної шкоди,

у с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної шкоди. У позові вказав, що 03.12.2012 року ним було придбано транспортний засіб марки Fiat Uno 1993 року випуску. На початку 2013 року позивач вирішив продати або обміняти належний йому автомобіль Fiat Uno 1993 р.в. д.н. НОМЕР_1, яким він керував на підставі доручення № 38786349 від 03.12.2012, розмістивши оголошення на сайті «Авто-Ріа» в мережі інтернет. На початку травня до нього зателефонував ОСОБА_2 та запропонував здійснити рівноцінний обмін автомобіля позивача на автомобіль Мазда 626 1988 р.в. д.н. НОМЕР_2. На дану пропозицію ОСОБА_3 погодився та 09.05.2013 року поблизу м. Пирятин зустрівшися з ОСОБА_2, провели обмін автомобілями, передавши один одному технічні паспорти.

По собівартості автомобіль Fiat Uno 1993 р.в. та «Мазда 626» 1988 р.в. були рівноцінні, а тому доплат при обміні як зі сторони ОСОБА_3 так і зі сторони ОСОБА_2 не було. Договір міни між сторонами не укладався. 11.05.2013 позивач виставив на продаж автомобіль «Мазда 626» 1988 р.в. д.н. НОМЕР_2 який придбав у ОСОБА_2 Пізніше стало відомо, що 06.06.2013 Рівненським РВ УМВС України на підставі ухвали Рівненського районного суду від 03.06.2013 було вилучено придбаний ОСОБА_3 автомобіль «Мазда 626», оскільки вказаний автомобіль знаходився у розшуку по кримінальному провадженню. Після чого, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути його автомобіль Fiat Uno 1993 року випуску, на пропозицію якого останній відмовився. Тоді ОСОБА_3 звернувся до керівника де працює ОСОБА_2, дізнавшись про це, 06.06.2013 останній написав розписку, де вказав, що 07.06.2013 до 18-00 год. він поверне авто, проте обіцянка по розписці виконана не була.

Тоді ОСОБА_3 звернувся до Прокуратури Пирятинського району Полтавської області із заявою про вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій. Провівши слідчі дії прокуратурою 25.09.2013 було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_3 рахує, що його права порушено, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, в іншій частині вимог викладених його довірителем підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові.

Відповідач у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 з наступних підстав. Відповідач підтвердив те, що між ним та позивачем відбувся обмін авто, за ініціативою безпосередньо позивача. Проте, на момент обміну, транспортний засіб, що належав ОСОБА_4 Мазда 626 1988 р.в. д.н. НОМЕР_2, у розшуку не перебував. Пізніше відповідач вирішив перепродати авто Fiat Uno 1993 р.в., щоб придбати інше. Так, у 20-х числах травня відповідач виїхавши на ринок у м. Черкаси, продав вказаний автомобіль за 16000 грн. шляхом передачі технічного паспорту особам, що займаються перепродажем. Ім'я він їх не знає.

Згідно ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03.12.2012 року позивачем ОСОБА_3 було придбано транспортний засіб марки Fiat Uno 1993 року випуску. На початку 2013 року позивач вирішив продати чи обміняти належний йому автомобіль Fiat Uno 1993 р.в. д.н. НОМЕР_1, яким він керував на підставі доручення № 38786349 від 03.12.2012, розмістивши оголошення на сайті «Авто-Ріа» в мережі інтернет.

На початку травня до нього зателефонував ОСОБА_2 та запропонував здійснити рівноцінний обмін автомобілями. На дану пропозицію ОСОБА_3 погодився та 09.05.2013 року поблизу м. Пирятин зустрівшися з ОСОБА_2, провели обмін автомобілями, передавши один одному технічні паспорти.

По собівартості автомобіль Fiat Uno 1993 р.в. та «Мазда 626» 1988 р.в. були рівноцінні, а тому доплат при обміні як зі сторони ОСОБА_3 так і зі сторони ОСОБА_2 не було. Договір міни між сторонами не укладався.

Договір міни є одним із видів правочину. Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Статтею 206 ЦК закріплено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Вимоги пункту 3 частини першої статті 208 ЦК, щодо необхідності вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, та постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", встановлено письмову форму договору купівлі-продажу, міни, дарування автомобілів.

Частиною 1 ст. 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Належних та допустимих доказів вчинення правочину, зокрема міни чи купівлі-продажу транспортного засобу сторона не надала. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження права власності чи розпорядження автомобілем Fiat Uno 1993 р.в. д.н. НОМЕР_1, оскільки у копії з повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей відсутні відомості щодо розпорядження автомобілем (продати, обміняти, здати в оренду тощо) (а.с. 13-14).

З позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 не звертався, в розшук автомобіль Fiat Uno 1993 р.в. д.н. НОМЕР_1 не оголошував.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що автомобіль «Мазда 626» 1988 р.в. в момент фактично його обміну був без будь-яких обтяжень, що дозволило відповідачу по справі ОСОБА_2 провести обмін автомобілями. Заява про розшук вказаного автомобіля була подана власником ОСОБА_5 після обміну автомобілями, а саме 20 травня 2013, що підтверджується ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03.06.2013 (а.с. 10-11). Зазначений факт дає підставу суду уважати, що будь-якої вини в діях ОСОБА_2, які б перешкоджали йому користуватися та розпоряджатися автомобілем на момент обміну не було.

Суд ставиться критично до висновку представника позивача про заподіяння відповідачем ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди позивачу, як потерпілому від кримінального правопорушення, так як відповідно до постанови від 25.09.2013 слідчого прокуратури Пирятинського району Полтавської області, кримінальне провадження № 42013180290000014 від 27.06.2013 закрито, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (а.с. 41-43).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 202, 206, 208 ЦК України, с у д -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2014