Постанова № 42339139, 14.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа№ 910/22291/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Чумак О. В. - представник за довіреністю № 2 від 01.01.2015

Капран Р. В. - представник за довіреністю від 12.01.2014

від відповідача 1: Сокольська О. О. - представник за довіреністю від 30.12.2014

від відповідача 2: не з'явились

від відповідача 3: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014

у справі № 910/22291/14 (суддя Босий В. П.)

за позовом Дочірнього підприємства «ЮМак» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

2. Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертиз та аудиту

3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 2 232 363,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 1 757 381,88 грн. за поставлений за договором № 47800 від 01.10.2013, але неоплачений товар, пені в сумі 194 039,68 грн., збитків від інфляції в сумі 248 640,91 грн. та 3 % річних в сумі 29 301,37 грн., а також стягнення з відповідача 2 та відповідача 3 частин заборгованості, а саме 2 000 грн. та 1 000 грн. відповідно, за поставлений позивачем відповідачу 1 за спірним договором товар. Позовні вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 ґрунтуються на тому, що згідно з укладеними позивачем з вказаними особами 20.10.2013 договорами поруки останні прийняли на себе зобов'язання солідарно в частинах, визначених вказаними договорами, відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань по оплаті товару, поставленого за спірним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014, повний текст якого складений 07.11.2014, у справі № 910/22291/14 позов задоволено частково:

- до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено основний борг в сумі 1 757 381,88 грн., пеню в сумі 194 039,68 грн., збитки від інфляції в сумі 248 640,91 грн. та 3 % річних в сумі 29 301,37 грн.;

- до стягнення з відповідача 2 на користь позивача присуджено заборгованість в сумі 1 000 грн.;

- провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1 000 грн. припинено;

- до стягнення з відповідача 3 на користь позивача присуджено заборгованість в сумі 450 грн.;

- провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 заборгованості в сумі 550 грн. припинено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем 1 свого обв'язку по оплаті отриманого за спірним договором товару, а припиняючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1 000 грн. та стягнення з відповідача 3 заборгованості в сумі 550 грн., суд виходив з того, що вказані суми перераховані позивачу після звернення його до суду з цим позовом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва № 910/22291/14 від 05.11.2014 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач 1 послався на те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні господарського суду, не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, відповідач 1 зазначив про те, що суд першої інстанції при вирішення спору по суту незаконно виніс ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, чим поставив під загрозу функціонування відповідача 1, який є одним з небагатьох суб'єктів підприємницької діяльності, якій сплачує понад 150 мільйонів гривень на місяць податків до бюджетів всіх рівнів, а своєю діяльністю намагається безпосередньо зміцнювати економіку України і допомагати її уряду, в тому числі, шляхом працевлаштування понад 35 тисяч громадян.

Крім того відповідач 1 зазначив про те, що при вирішення спору по суті судом першої інстанції не дотримано основних принципів судового процесу, а саме принципу рівності перед законом та принципу змагальності. Вказані порушення полягали у безпідставній, на думку апелянта, відмові у задоволенні заявлених відповідачем 1 в суді першої інстанції клопотань про відкладення розгляду справи, про забезпечення можливості ознайомлення з оригіналами доданих до позовної заяви документів, про скасування забезпечення позову, про призначення судової економічної експертизи, про призначення колегіального розгляду, а також заяви про відвід судді.

Щодо порушення судом першої інстанції конкретних норм матеріального права відповідач 1 зазначив про те, що на даний час йому важко зробити щодо цього остаточний висновок, оскільки документи в судовому засіданні не досліджувались, всі клопотання відхилялись, а відзив був складений та поданий до суду у досить короткий час і в ньому відображені лише ті моменти, на які відповідач 1 звернув увагу без дослідження та перевірки всіх матеріалів, що так чи інакше стосуються предмету позову.

Так, відповідач 1 зазначив про те, що ним під час розгляду справи в суді першої інстанції зверталась увага на наступні моменти:

- надані позивачем копії видаткових накладних не можуть жодним чином виступати доказами у справі, потрібна додаткова перевірка з'ясування джерела їх походження, оскільки деякі з зазначених позивачем як неоплачених видаткових накладних взагалі не існували, а деякі були оплачені відповідачем 1;

- розрахунок пені, збитків від інфляції та 3 % річних є некоректним з точки зору математичної правильності, а позивачем не надано роз'яснення (прикладу, формули), яким чином нараховані цифри, наведені в додатках.

Також відповідач зазначив про те, що судом при винесенні рішення не враховано вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки деякі з наданих позивачем накладних не містять всіх визначених вказаним законом обов'язкових реквізитів первинних документів, таких як посади і прізвища осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або дані, що діють змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також при їх складенні порушено вимоги стосовно дати складання первинних документів (частина з накладних датована на 1-3 дні раніше відповідної відмітки про здійснення господарської операції), а відтак, такі накладні не можуть вважатися належним доказом на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу 1 товару.

З огляду на вказані обставини, відповідач 1 вважає, що є необхідність у перевірці кожного первинного документу, який доданий позивачем до позову, для чого необхідні спеціальні знання, що, відповідно до положень ст. 41 ГПК України, є підставою для призначення судової економічної експертизи документів для надання відповідного професійного роз'яснення, без якого прийняти рішення по суті є неможливим.

Також, на думку відповідача 1, законні підстави для нарахування і стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції відсутні, оскільки станом на сьогоднішній день у відповідач 1 відсутній зазначений позивачем в позовній заяві борг.

Ухвалою від 26.11.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябухи В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 17.12.2014.

08.12.2014 від відповідача 1 до канцелярії суду надійшло клопотання про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, в якому відповідач 1 просить вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 у цій справі.

15.12.2014 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

15.12.2014 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшли:

- звернення трудового колективу від 12.12.2014, в якому трудовий колектив просить винести рішення про скасування рішення суду першої інстанції про незаконне стягнення з відповідача 1 невідомої заборгованості у загальному розмірі 2 232 363,84 грн.;

- звернення трудового колективу від 12.12.2014, в якому трудовий колектив просить винести рішення про скасування рішення суду першої інстанції про незаконне стягнення з відповідача 1 невідомої заборгованості у загальному розмірі 2 232 363,84 грн.;

- клопотання про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, в якому відповідач 1 просить вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 у цій справі;

- клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач 1, з посиланням на зайнятість представників в інших судових засіданнях, просить відкласти розгляд справи на більш пізню дату. До вказаного клопотання додані роздруківки з сайтів Апеляційного суду Дніпропетровської області, Краматорського міського суду Донецької області, Господарського суду Дніпропетровської області та копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 у справі № 804/9556/14;

- звернення керівника відповідача 1, в якому останній просить прийняти правомірне рішення про відмову позивачу у позовних вимогах до відповідача 1 повністю;

- додаткові пояснення до апеляційної скарги;

- клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач 1, з посланням на те, що Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа № 927/1772/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Дочірнього підприємства «ЮМак» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» про визнання договору поставки № 47800 від 01.10.2013 недійсним, просить зупинити провадження у справі № 910/22291/14 до вирішення пов'язаної з нею справи № 927/1772/14;

- клопотання (вимога) про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою;

- клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи, на вирішення якої відповідач 1 просить поставити питання:

1) чи є надані позивачем видаткові накладні такими, які складені в межах договору поставки № 47800 від 01.10.2014 та на які розповсюджуються умови відповідного договору;

2) чи відповідають видаткові накладні вимогам, які містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» і Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та чи підтверджують (фіксують) в повній мірі згадані видаткові накладні у розрізі положень наведених нормативно-правових актів факт здійснення господарських операцій (поставок);

3) які саме суми оплат відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень та по яких саме видаткових накладних були здійснені відповідачем 1;

4) чи є обґрунтованими надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних збитків;

5) чи обліковується у бухгалтерському обліку позивача дебіторська заборгованість відповідача 1 перед позивачем у заявлених до стягнення сумах;

6) чи мав фактичну можливість позивач здійснити поставку товару в адресу відповідача 1 у заявлених об'ємах (чи мав відповідних спеціалістів, виробничі потужності, сировину, товар, що був придбаний позивачем у третіх осіб);

7) чи обліковуються за бухгалтерським обліком позивача залишки товару, що поставлявся (повинен був поставлятися) позивачем на адресу відповідача 1;

8) чи можливо документально дослідити ланцюг постачання товарів від первинного постачальника (що поставляв товар або сировину на адресу позивача) до відповідача 1;

9) встановити особи працівників позивача та відповідача 1, що приймали та передавали товар від позивача до відповідача 1, дослідити, чи були у даних осіб повноваження на підписання відповідних первинних документів;

10) дослідити, чи відповідають підписи осіб, що підписували первинні бухгалтерські документи, підписам уповноважених працівників позивача та відповідача 1;

11) чи обліковувався товар (чи був він наявний), який, як стверджує позивач, був поставлений на адресу відповідача 1, як товарно-матеріальні цінності на складі позивача безпосередньо перед поставками;

12) чи існує заборгованість позивача перед відповідачем 1 у рамках договору поставки та інших договорів;

13) чому дорівнює баланс взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за всіма зобов'язаннями сторін.

16.12.2014 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

17.12.2014 до канцелярії суду від позивача надійшли:

- письмові доповнення до відзиву на апеляційну скаргу;

- клопотання про долучення до матеріалів справи копії звернення трудового колективу позивача та чеків та описів, що свідчать про направлення вказаного звернення адресатам.

В судове засідання 17.12.2014 відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 представників не направили.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2014 проти задоволення клопотань відповідача 1 про призначення комплексної судової економічної експертизи, про зупинення провадження у справі, про відкладення розгляду справи та про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову заперечив.

Порадившись, колегія суддів вирішила задовольнити клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, а до вирішення клопотань про призначення комплексної судової економічної експертизи, про зупинення провадження у справі та про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову повернутись після заслуховування сторін по суті спору, з огляду на що ухвалою суду від 17.12.2014 розгляд справи відкладено на 14.01.2015.

12.01.2015 до канцелярії суду від відповідача 1 надійшла заява про призначення судової економічної експертизи, в якій відповідач 1 просить призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення вказаної експертизи відповідач 1 просить поставити питання:

1. Чи підтверджуються первинними документами поставка позивачем відповідачу 1 товару, зазначеного в спірних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013? Якщо так, то в якому розмірі?

2. На яку суму первинними документами підтверджується оплата відповідачем 1 позивачу товару, зазначеного в спірних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013?

3. Чи підтверджуються документами бухгалтерського обліку позивача операції з відвантаження/передачі відповідачу 1 товару, зазначеного у спірних накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013? Якщо так, то на яку суму?

4. Чи підтверджуються документами бухгалтерського обліку відповідача 1 операції з прийняття від позивача товару, зазначеного у спірних накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013? Якщо так, то на яку суму?

В судовому засіданні 14.01.2015 представник відповідача 1 повідомив про те, що з заявлених ним клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи та заяви про призначення судової економічної експертизи він підтримує подану до канцелярії суду 12.01.2015 заяву про призначення судової економічної експертизи.

З огляду на вказані обставини, подане 15.12.2014 до канцелярії суду клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи колегією суддів не розглядається.

Відповідач 2 та відповідач 3 в жодне судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 та відповідача 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник відповідача 1 заявлені ним клопотання про зупинення провадження у справі, про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову та заяву про призначення судової економічної експертизи підтримав повністю, представники позивача проти їх задоволення заперечили.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача 1 про призначення судової економічної експертизи, клопотання про зупинення провадження у справі та двох клопотань про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники позивача проти її задоволення заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.10.2013 позивач як постачальник та відповідач 1 як покупець уклали договір № 47800 (далі Договір) (а.с. 32-43 т. 1), відповідно до якого позивач зобов'язався в порядку та строки, встановлені Договором, виготовити та передати товар у власність відповідача 1, у встановленій кількості, належної якості та по узгодженій вартості, а відповідач 1 зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару, що постачається за Договором, вказується в додатку №1 до Договору (специфікація/прайс-лист), який є невід'ємною його частиною. Орієнтовні річні обсяги закупівель погоджуються сторонами та вказуються в Додатку № 5.

Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено специфікацію товару, що мав поставлятися позивачем відповідачу 1.

В пункті 2.1 Договору сторони погодили, що товар постачається партіями, позивач повинен здійснити поставку товару на умовах DDР (згідно з правилами Інкотермс в редакції 2010) за визначеними у вказаному пункті адресами.

Згідно з п. 2.10 Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару у власність відповідача 1, що засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару відповідачем 1 вказується у видатковій накладній, про що відповідач 1 робить відповідну відмітку.

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженим представниками сторін та діє протягом 12 місяців.

Як слідує з матеріалів справи, а саме належним чином засвідчених копій видаткових та товарно-транспортних накладних (а.с. 67-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-73 т.4), в період з 24.10.2013 по 10.02.2014 позивач на умовах Договору поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 10 275 453,12 грн.

В рахунок оплати поставленого позивачем за Договором товару відповідач 1 перерахував позивачу 8 515 072,76 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, що містяться у томі 4 справи.

При цьому, призначенням перерахування коштів щодо всіх здійснених платежів відповідачем 1 зазначено спірний Договір, без конкретизації, за якою саме видатковою накладної здійснюється конкретна проплата.

За таких обставин, позивач врахував грошові надходження від відповідача 1 за Договором в рахунок оплати поставок в порядку їх черговості і рахує за відповідачем 1 борг в сумі 1 760 381,88 грн. по поставках, здійснених за період з 14.01.2014 по 10.02.2014, товар по яких залишився відповідачем 1 не оплаченим, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Окрім досліджений судом вищезгаданих видаткових та товарно-транспортних накладних, на підтвердження розміру боргу позивачем до матеріалів справи також долучені оригінали податкових накладних позивача за період з 13.01.2014 по 10.02.2014, належним чином засвідчені копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за період з 13.01.2014 по 10.02.2014 та податкових накладних з ПДВ за січень 2014 року з додатком № 5 та за лютий 2014 року.

Відповідач 1 вважає, що наявними в матеріалах справи документальними доказами позивачем не доведено розмір заявленої до стягнення суми боргу, з чим не погодився суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відповідач 1 жодного документального доказу на підтвердження чи скасування обставин справи, підтверджених належними документальними доказами, суду не надав, і зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач 1 після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 45 календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що належить до сплати, списується з банківського рахунку відповідача 1 на рахунок позивача. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший за ним робочий день.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором товару на суму 1 760 381,88 грн., а відтак, доведеним є факт наявності у відповідача 1 заборгованості за поставлений за Договором товар у заявленій до стягнення сумі.

При цьому, щодо посилань відповідача 1 на те, що судом при винесенні рішення не враховано вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки деякі з наданих позивачем накладні не містять всіх визначених вказаним законом обов'язкових реквізитів первинних документів, таких як посади і прізвища осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також на те, що при складенні вказаних документів порушено вимоги стосовно дати складання первинних документів (частина з накладних датована на 1-3 дні раніше відповідної відмітки про здійснення господарської операції), а відтак, такі накладні не можуть вважатися належним доказом на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу 1 товару, слід зазначити таке.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження поставки кожної окремої партії товару сторони підписували як видаткову, так і товарно-транспортну накладні, при чому хоча б в одному з вказаних документів міститься відбиток штампу відповідача і у всіх видаткових накладних, без виключення, підставою поставки товару зазначено спірний Договір.

Враховуючи, що інших, окрім наданих позивачем накладних, які б встановлювали факт поставки товару за спірним Договором, немає, в той час як відповідач 1, оплативши більшу частину поставленого за вказаними накладними товару, фактично визнав факт його отримання, посилання відповідача на невідповідність вказаних накладних вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» колегією суддів до уваги не приймаються.

Водночас колегія суддів зауважує відповідачеві 1 на тому, що факт оформлення сторонами видаткових та товарно-транспортних накладних не у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на що посилається відповідача 1 в заперечення проти позову, не є підставою для звільнення його від обов'язку оплатити отриманий товар.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не оглядались витребувані судом оригінали документів, доданих у вигляді копій до позовної заяви, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, слід зазначити, що додані позивачем до позовної заяви докази належним чином засвідчені, тобто є письмовими доказами у справі в розуміння ст. 36 ГПК України, а відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, саме на суд покладений обов'язок оцінювати подані сторонами докази.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 пені в сумі в сумі 194 069,68 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 7.7 Договору, у випадку порушення строків оплати відповідач 1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, від суми несплаченого товару за кожний день прострочки платежу.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 194 069,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 збитків від інфляції в сумі 248 640,91 грн. та 3 % річних в сумі 29 301,37 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 248 640,91 грн. та 3 % річних в сумі 29 301,37 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Колегія суддів зауважує відповідачеві 1 на тому, що виконані позивачем розрахунки сум пені, 3 % річних та збитків від інфляції є вірними, в той час як відсутність формули розрахунку або прикладів не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій чистині, а у випадку незгоди відповідача 1 із виконаними позивачем розрахунками, він не був позбавлений права виконати контррозрахунок вказаних вимог.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 та відповідача 3 частин заборгованості, а саме 2 000 грн. та 1 000 грн. відповідно, за поставлений позивачем відповідачу за Договором товар, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

20.10.2013 позивач як кредитор та відповідач 2 як поручитель уклали договір поруки (далі Договір поруки 1) (а.с. 140-141 т. 4), відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1, відносно оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу 1 - боржнику за Договором, на суму не більше ніж 2 000 грн.

20.10.2013 позивач як кредитор та відповідач 3 як поручитель уклали договір поруки (далі Договір поруки 2) (а.с. 142-143 т. 4), відповідно до умов якого відповідач 3 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1, відносно оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу 1 - боржнику за Договором, на суму не більше ніж 1 000 грн.

Відповідно до ст. 554 ЦК України:

- у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1);

- поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2);

- особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3).

Як слідує зі змісту п. 2.2 вищевказаних договорів поруки, позивач не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за відповідача 1 в частині оплати сум основного боргу, що виник на підставі Договору, на суму, що перевищує 2 000 грн. за Договором поруки 1 та 2 000 грн. за Договором поруки 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи невиконання відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару, позивач відповідно до Договору поруки 1 та Договору поруки 2 має право вимагати виконання відповідачем 2 обов'язків відповідача 1 за Договором на суму 2 000 грн. та відповідачем 3 - на суму 1 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач 2 платіжним дорученням № 14 від 31.10.2014, в рахунок виконання свого обов'язку за Договором поруки 1, перерахував позивачеві 1 000 грн., а відповідач 3, в рахунок виконання свого обов'язку за Договором поруки 2 квитанцією № 112186652 від 31.10.2014 сплатив позивачеві 550 грн.

Отже, в рахунок оплаті заборгованості відповідача 1 за Договором станом на дату винесення рішення у цій справі відповідач 2 за умовами Договору поруки 1 мав сплатити позивачу 1 000 грн. (2 000-1 000), а відповідач 3 за Договором поруки 2 - 450 грн. (1 000-550).

З огляду на вказані обставини, правомірним є задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача 2 заборгованості в сумі 1 000 грн., а з відповідача 3 заборгованості в сумі 450 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів враховує, що зі змісту поданої відповідачем 3 заяви (а.с. 233 т. 4) та поданого відповідачем 2 клопотання (а.с. 235 т. 4) слідує, що вказані особи не заперечують проти задоволення позовних вимог щодо них.

Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1 000 грн., а з відповідача 3 заборгованості в сум 450 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо поданих відповідачем 1 клопотань про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, в яких відповідач 1 просить вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 у цій справі, слід зазначити таке.

Стаття 68 ГПК України встановлює, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З огляду на те, що при перегляді цієї справи по суті апеляційним судом встановлено наявність у відповідача 1 перед позивачем спірної заборгованості, колегія суддів вважає недоцільним та передчасним зняття вжитих судом першої інстанції заходів до забезпечення позову, а відтак, подані відповідачем 1 клопотання про вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Слід зазначити і про те, що зі змісту поданих відповідачем 1 клопотань про скасування заходів забезпечення позову слідує, що як на підставу для їх задоволення відповідач 1, серед іншого, посилається на безпідставність вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, проте, як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 апеляційну скаргу відповідача 1 на ухвалу суду першої інстанції від 17.10.2014 у цій справі, якою вжито заходи забезпечення позову, залишено без задоволення, а вказану ухвалу - без змін, тобто в апеляційному порядку встановлено наявність правових підстав для винесення судом першої інстанції вказаної ухвали.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач 1, з посланням на те, що Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа № 927/1772/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Дочірнього підприємства «ЮМак» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» про визнання договору поставки № 47800 від 01.10.2013 недійсним, просить зупинити провадження у справі № 910/22291/14 до вирішення пов'язаної з нею справи № 927/1772/14, слід зазначити таке.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що станом на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі Договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порідку, суд першої інстанції підставно виходив з його правомірності.

Стаття 104 ГПК України не передбачає можливості скасування (зміни) судового рішення у зв'язку із визнанням недійсним договору, який є підставою позову, яке сталося після прийняття цього рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Водночас колегія суддів зауважує відповідачеві 1 на тому, що він не позбавленій права, у випадку визнання у встановленому законодавством порядку недійсним Договору, звернутися до суду з заявою про перегляд рішення у цій справі за нововоявленими обставинами.

Щодо поданої відповідачем 1 заяви про призначення судової економічної експертизи слід зазначити таке.

З тексту вказаної заяви слідує, що на вирішення експертизи відповідач 1 просить поставити такі питання:

1. Чи підтверджуються первинними документами поставка позивачем відповідачу 1 товару, зазначеного в спірних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013? Якщо так, то в якому розмірі?

2. На яку суму первинними документами підтверджується оплата відповідачем 1 позивачу товару, зазначеного в спірних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013?

3. Чи підтверджуються документами бухгалтерського обліку позивача операції з відвантаження/передачі відповідачу 1 товару, зазначеного у спірних накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013? Якщо так, то на яку суму?

4. Чи підтверджуються документами бухгалтерського обліку відповідача 1 операції з прийняття від позивача товару, зазначеного у спірних накладних, копії яких містяться в матеріалах даної справи за договором поставки № 47800 від 01.10.2013? Якщо так, то на яку суму?

За правилами Розділу V ГПК України «Докази», саме суд вирішує, які докази мають значення для справи і, у випадку потреби, здійснює для їх одержання передбачені процесуальним законодавством дії, а отже, вирішення питання необхідності призначення судової експертизи віднесено саме до компетенції суду.

В цьому випадку колегія суддів не погоджується з думкою відповідача 1 про необхідність призначення судової економічної експертизи та вважає, що в матеріалах справи наявні всі докази для вирішення спору сторін по суті, оскільки, незважаючи на велику кількість документальних матеріалів у справі, будь-яких труднощів для їх дослідження не виникає і будь-які спеціальні знання для їх вивчення не потрібні.

За таких обставин, заява відповідача 1 про призначення судової економічної експертизи задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач 1 вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/22291/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі 910/22291/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/22291/14 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/22291/14.

Повний текст постанови складено: 19.01.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха