Постанова № 42338918, 12.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 грудня 2014 року №826/2410/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Дубекспо»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києвапро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2012 №000526/2270, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Дубекспо» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2012 №000526/2270.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2014 №К/800/61513/13 касаційну скаргу приватного підприємства «Дубекспо» задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 №826/2410/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №826/2410/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами не було витребувано та досліджено належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень вимог чинного законодавства у межах спірних правовідносин.

Розгляд справи здійснено із врахуванням приписів частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 №826/2410/13-а сторін зобов'язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.08.2014 №К/800/61513/13 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин.

Адміністративну справу №826/2410/13-а розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Дубекспо» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інварс постач», товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», приватним підприємством «Охторг», товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Укрземстрой», товариством з обмеженою відповідальністю «Рутарес Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «Екостатус Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Есто-Тренд», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ДОАР», товариством з обмеженою відповідальністю «Кеплер-Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Домен» за період з 01.12.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Дубекспо» підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року у розмірі 247 347,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 03.10.2012 №328/1-22-70-36203336 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 №000526/2270, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 247 347,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно пункту 1.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин (2010 рік), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 03.10.2012 №328/1-22-70-36203336 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Дубекспо» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс».

Так, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва під час перевірки взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» було використано наступні документи:

постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012 №1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1;

акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.06.2010 по 10.05.2011».

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не перевірялися фінансово-господарські документи по взаємовідносинах позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс», у зв'язку із вилученням співробітниками ГВПМ державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, що підтверджується актом перевірки від 03.10.2012 №328/1-22-70-36203336 та протоколом обшуку від 31.05.2012, та не спростовано відповідачем.

Окрім того, необхідно наголосити на тому, що в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 №826/2410/13-а суд зобов'язав сторін надати із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.08.2014 №К/800/61513/13 необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано суду витребуваних необхідних документів посилаючись на те, що уповноважена особа слідчого відділу, яка супроводжує справу позивача перебуває у відпустці.

Отже аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

Посилання відповідача на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012 №1-167/12, в якому відсутні будь-які посилання та/або зазначення щодо угод (договорів) та/або їх недійсності, що були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс», а також враховуючи що дане судове рішення стосується виключно та безпосередньо особи ОСОБА_1 - є необґрунтованим. Іншого судового рішення, яке б набрало законної сили у порядку, встановленому чинним законодавством України, та яке б, у свою чергу, визначало чи могло б визначати та/або підтверджувати недійсність угод (договорів), укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» матеріали справи не містять.

Контролюючим органом ані в акті, ані в письмових запереченнях не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вище наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та перерахування коштів за надані послуги, які стали підставою для нарахування приватним підприємством «Дубекспо» податкового кредиту, були вилучені податковою міліцією та не були витребувані державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва для належної оцінки руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом.

Окрім того, суд вважає за необхідним наголосити, що до аналогічного висновку прийшов Київський апеляційний адміністративний суду в постанові від 10.07.2013 №826/951/13-а, в якій були проаналізовані господарські відносини товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» з його контрагентом за спірний період.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.07.2013 по справі №К/800/27746/13.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «Дубекспо» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Дубекспо» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2012 №000526/2270, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 24.10.2012 №000526/2270.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.