Постанова № 42338917, 13.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 січня 2015 року №826/12429/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Шведі В.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент»до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2014 №0002242201 та від 02.06.2014 №0002232201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2014 №0002242201 та від 02.06.2014 №0002232201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 06.05.2014 №200/26-57-22-01-10/33303061 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лана Групп», необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2014 №0002242201 та від 02.06.2014 №0002232201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Слаф Реагент» підпунктів 14.1.27, 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 264691,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 256737,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 06.05.2014 №200/26-57-22-01-10/33303061 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 02.06.2014 №0002242201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 397360,50 грн. у тому числі: 264691,00 грн. - основний платіж, 132345,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 02.06.2014 №0002232201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 385105,50 грн. у тому числі: 256737,00 грн. - основний платіж, 128368,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 06.05.2014 №200/26-57-22-01-10/33303061 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Слаф Реагент» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лана Груп».

Проте, суд звертає увагу, що контролюючим органом не перевірялись фінансово-господарські документи по взаємовідносинах позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Лана Груп» у зв'язку із їх вилученням старшим слідчим СВ державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві капітаном податкової міліції Машикою В.П., що підтверджується протоколом доступу до речей і документів від 21.02.2013.

Разом з тим, необхідно наголосити на тому, що в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014 №826/12429/14 суд зобов'язав сторін надати необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2014 №826/12429/14, не надано суду витребуваних необхідних документів, письмових заперечень на позов.

Отже висновки контролюючого органу щодо на відсутності факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Слаф Реагент» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лана Груп» фактично не підтверджені жодними докази, ґрунтуються на припущеннях посадових осіб відповідача.

Доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Лана Груп» відповідачем суду не надано, як і не надано контролюючим органом суду доказів щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Лана Груп» на час виписки податкових накладних від 29.11.2012 та 30.11.2012.

За інформацією, наведеною на сторінці 9 акту перевірки від 06.05.2014 №200/26-57-22-01-10/33303061, рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Лана Груп» визнано банкрутом.

Податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Також з матеріалів справи вбачається, що другим епізодом порушення, за наслідками якого позивачеві визначено грошове зобов'язання, є встановлення контролюючим органом (сторінки 21-22 акту перевірки) формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних без зазначення коду УКТ ЗЕД.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю «ПВП Седем» на адресу позивача були виписані податкові накладні без зазначення коду УКТ ЗЕД, при тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «ПВП Седем» фактично ввозило продукт, Ferrocleen 8001 на митну територію України з Чеської Республіки. Відповідачем встановлено, що з наявної накладної від 13.07.2013 №1, вбачається, що на аналогічний товар (Ferrocleen 8001) згідно з УКТ ЗЕД « 2827 32 00 00», що свідчить про іноземне походження товару. Тобто, відповідач дійшов висновку про порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На спростування зазначеного та на виконання вимог суду, позивачем надано докази щодо країни походження «Диспергатор марки «FS 4730» та продукту «Ferrocleen 8001», а саме: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.10.2012 №05.03.02,- 07/100885; технологічну інструкцію по виробництву органо-мінеральних реагентів серії Ferrocleen 8000; експертний висновок від 10.08.2012 №К-2698 про походження товару - Диспергатор FS 4730.

Так, відповідно до листа від 16.05.2014 №17 товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Седем» надало пояснення про те, що наявність податкової накладної від 13.07.2012 №1 з кодом УКТ ЗЕД вписано помилково при заповненні податкової накладної, у зв'язку з тим, що норма щодо вимог заповнення податкової накладної була не зовсім однозначно викладена, а тому враховуючи те, що товар виробляється з сировини іноземного походження, код УКТ ЗЕД був вписаний у зазначену податкову накладну помилково, у зв'язку з хибним тлумаченням норм нового податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, у податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Контролюючим органом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вище наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та перерахування коштів за надані послуги, які стали підставою для нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» податкового кредиту, були вилучені податковою міліцією та не були витребувані державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва для належної оцінки руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом.

Так, платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.07.2013 по справі №К/800/27746/13.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лана Груп» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.06.2014 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2014 №0002242201 та від 02.06.2014 №0002232201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 02.06.2014 №0002242201 та від 02.06.2014 №0002232201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.