Постанова № 42338919, 06.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 січня 2015 року 10:00 №826/18225/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Шведі В.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 №78526552208 та від 06.06.2014 №78626552208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 №78526552208 та від 06.06.2014 №78626552208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.05.2014 №466/26-55-22-08/36018955 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані», необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №78526552208 та від 06.06.2014 №78626552208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 29.05.2014 №466/26-55-22-08/36018955 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 №78526552208 та від 06.06.2014 №78626552208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Адміністративну справу №826/18225/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» за період з 01.10.2010 по 20.08.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2012, 2013 роки на суму 109183,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником податку податкового кредиту із податку на додану вартість за грудень 2012 року, лютий, червень 2013 року у сумі 109666,67 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 29.05.2014 №466/26-55-22-08/36018955 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 06.06.2014 №78526552208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 136479,00 грн., у тому числі: 109183,00 грн. – основний платіж, 27296,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 06.06.2014 №78626552208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 137084,00 грн. у тому числі: 109667,00 грн. – основний платіж, 27417,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29.05.2014 №466/26-55-22-08/36018955 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» за договором від 01.09.2012 №01/09/12.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» (замовник) укладено договір надання рекламних послуг від 01.09.2012 №01/09/12, відповідно до якого виконавець зобов’язується протягом строку дії договору професійно і якісно надавати послуги та/або виконувати роботи по проведенню рекламної кампанії для замовника на території України, а замовник зобов’язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати виконані та надані належним чином роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.09.2012 №01/09/12; додаткових угод до договору від 01.09.2012 №01/09/12; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; карток особового рахунку.

Також, на обґрунтування руху активів і ділової доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» позивачем надано суду копії наказів про проведення рекламних кампаній; пояснювальної записки щодо неможливості проведення рекламної кампанії власними силами товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» та необхідності залучення до цього третіх осіб; попереднього кошторису на проведення рекламної кампанії; фактичного кошторису проведення рекламної кампанії; наказу про затвердження бюджету кошторису для проведення рекламних кампаній; звіту про проведення рекламних заходів по популяції спортивно-оздоровчих послуг товариства; примірників рекламної продукції.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» та його контрагентом вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 11.11.2013 №175/10-13/22-01/38275186 «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності визначення об’єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 09.08.2012 по 20.08.2013».

При цьому, з акту від 11.11.2013 №175/10-13/22-01/38275186 вбачається, що основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» є рекламні агентства, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» декларувало свої грошові зобов’язання по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» (2012-2013 роки), а висновки по контрагенту позивача зроблені контролюючим органом з огляду на постанову заступника начальника відділу КР СУ ФР ГУ Міністерства доходів і зборів у Черкаській області від 08.10.2013 за матеріалами кримінального провадження №32013250000000197.

Проте, суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані», покладення в основу висновків акту перевірки акту державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 11.11.2013 №175/10-13/22-01/38275186 без наведення доказів суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Так, аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» за договором від 01.09.2012 №01/09/12 свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані»;

- доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Спортінвест інтернешнл 2» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 №78526552208 та від 06.06.2014 №78626552208, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 06.06.2014 №78526552208 та від 06.06.2014 №78626552208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.