Ухвала суду № 42338494, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1916/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 041701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 січня 2014 року № 0000041701 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 9 022, 50 грн. (в т.ч. 9 022, 50 грн. - основний платіж). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 06 грудня 2013 року по 12 грудня 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб, що отримані від продажу рухомого майна, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 19 грудня 2013 року № 56/1701/НОМЕР_2.

Під час перевірки відповідачем було використано акт експертної оцінки транспортного засобу (акт незалежного експертного бюро від 06 березня 2010 року № 000447).

В ході проведення перевірки стало відомо, що за даними УДАІ ГУ МВС України у м. Києві фізичною особою ОСОБА_3 в 2010 році було здійснено продаж транспортного засобу - автомобіля марки Subaru Forester. При цьому, згідно акта експертної оцінки транспортного засобу (акт незалежного експертного бюро від 06 березня 2010 року № 000447) була визначена ринкова вартість цього автомобіля, яка складає 60 200, 00 грн.

На думку податкового органу, дохід ОСОБА_3 від операції з продажу автомобіля становить 60 200, 00 грн., разом з тим, інформація про сплату податку з доходів фізичних осіб фізичною особою до податкового органу не надходила.

Тобто, відповідач дійшов висновку, що саме оціночна вартість автомобіля марки Subaru Forester, яка згідно акта незалежного експертного бюро від 06 березня 2010 року № 000447) складає 60 200, 00 грн., і є в даному випадку об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ОСОБА_3 норм пп. «ж» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок не підтвердження останнім сплати податку з доходів фізичних осіб під час продажу свого рухомого майна. Всього за результатами перевірки позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 030, 00 грн. (60 200, 00 х 15%).

На підставі Акта перевірки, 15 січня 2014 року Державою податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000041701, яким нарахувала позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж без застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 030, 00 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, дохід визначається як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.2 ст. 1 вищевказаного Закону визначено, що дохід фізичної особи включає суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У свою чергу, дохід з джерелом його походження в Україні згідно з пунктом 1.3 статті 1 названого Закону - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із Законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України (підпункт «ж»).

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються в тому числі і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За правилами пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу об'єкту рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15 відсотків від об'єкта оподаткування).

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2010 року між громадянкою ОСОБА_3 (після заміжжя - ОСОБА_3) (Продавцем) і громадянином ОСОБА_6 (Покупцем), за участю представника Товарної біржі «Київська універсальна» брокера Маценка А.О., був укладений біржовий контракт реєстраційний № КВ0030501Д.

Згідно даного контракту, Продавець продає, а Покупець придбає транспортний засіб автомобіль марки Subaru Forester, кузов № НОМЕР_3, рік випуску 2006, колір чорний, що належить Продавцю на праві власності. Вказаний Контракт підписаний обома сторонами, біржовим брокером та скріплений печаткою Товарної біржі.

При цьому, вартість автомобіля, що продається Продавцем, оцінена Сторонами на суму 50, 00 грн.

Згідно умов п. п. 2 - 4 контракту, сума за транспортний засіб одержана Продавцем до підписання контракту (якщо інше не зазначено у п. 5). Податок на дохід з продажу рухомого майна 15% фізичної особи становить 7, 50 грн. При цьому Продавець гарантує самостійну сплату податку з доходів фізичних осіб згідно ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який складає 15% від договірної ціни.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що зі змісту вказаного контракту не вбачається, що на Товарну біржу «Київська універсальна» були покладені обов'язки податкового агента за результатами цієї операції з продажу автомобіля, а тому саме позивач мав обов'язок по сплаті податку з отриманого доходу при продажу автомобіля.

Згідно звіту (акта) Товарної біржі «Автоком» від 06 березня 2010 року № 000447 щодо визначення ринкової вартості дорожнього транспортного засобу, ринкова вартість автомобіля Subaru Forester, кузов № НОМЕР_3, рік випуску 2006, колір чорний, на момент здійснення дослідження становила 60 200, 00 грн.

Разом з тим, застосування податковим органом у даному випадку положень п.п. 11.1.3 пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо визначення доходу при продажу об'єктів нерухомого майна є помилковим, оскільки Закон не містить вимоги щодо поширення цього правила на випадки продажу об'єктів рухомого майна, а відтак визначення відповідачеам доходу, одержаного позивачем, виходячи з експертної оцінки вартості автомобіля проданого автомобіля (60 200, 00 грн.) не відповідає чинному законодавству.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є дохід, отриманий ОСОБА_3 у березні місяці 2010 року від продажу автомобіля в сумі 50, 00 грн., оскільки відповідач не надав доказів отримання позивачем фактично іншої суми доходу, ніж 50, 00 грн. від наведеного вище контракту.

Так, вказана сума доходу позивача від продажу об'єкта рухомого майна протягом 2010 року має оподатковуватися за ставкою 15 % з урахуванням того, що сторонами не доведена та вони не посилались на наявність підстав для застосування пільгової ставки в розмірі 1 % згідно п. 12.2 ст. 12 Закону № 889-ІV та відповідно сума податку з доходів фізичних осіб позивача за 2010 рік за результатами продажу автомобіля становить 7, 50 грн. (50,00 х 15 %).

При цьому, доказів на підтвердження факту отримання доходу в розмірі 60 200, 00 грн., а також сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7, 50 грн. за результатами операції з продажу автомобіля позивач не надав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що донарахуванням позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податку з доходів фізичних осіб в частині суми 9 022, 50 грн. суперечить вимогам податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та їх часткове задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.