Постанова № 42338489, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19939/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного агентства земельних ресурсів України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державне агентство земельних ресурсів України звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови від 21 листопада 2013 року ВП № 39527078 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна виконавча служба України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 806/1727/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного комітету України із земельних ресурсів про поновлення на роботі позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області з 23 лютого 2013 року.

На виконання вказаної постанови, 21 серпня 2013 року Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 3717/13, який 22 серпня 2013 року прийнято Державною виконавчою службою України до виконання.

28 серпня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39527078 за виконавчим листом Житомирського окружного адміністративного суду № 3717/13 від 21 серпня 2013 року.

Оскільки станом на 19 вересня 2013 року рішення суду боржником не виконано та не надано підтверджуючих документів про виконання рішення суду, 23 вересня 2013 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено вимогу № 39527078/15 про виконання рішення суду.

Також, 15 листопада 2013 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено вимогу № 39527078/15, оскільки станом на 13 листопада 2013 року рішення суду боржником не виконано.

21 листопада 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу ВП № 39527078 у розмірі 680,00 грн., у зв'язку з невиконанням без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі.

Не погоджуючись з даною постановою про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки на момент її винесення відповідачу було відомо про поважні причини невиконання рішення суду, а саме: припинення юридичної особи Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 5 вищевказаного Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 75 вищевказаного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 35 вищевказаного Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

В силу ч. 1 ст. 89 вищевказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження ВП № 39527078 з виконання виконавчого листа № 3717/13, виданого Житомирським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області.

Оскільки рішення суду боржником не виконано та не надано підтверджуючих документів про виконання рішення суду, 23 вересня 2013 року та 15 листопада 2013 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено вимоги про виконання рішення суду.

У зв'язку з тривалим невиконанням без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі, 21 листопада 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу ВП № 39527078 у розмірі 680,00 грн.

При цьому, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати прийняття постанови про накладення штрафу відповідач не скористався правами боржника, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, не звертався до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій, не звертався до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, а також про встановлення або зміну способу чи порядку виконання рішення суду.

Крім того, відповідач не надав державному виконавцю документально підтверджених відомостей про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження.

Колегія суддів також зазначає, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, у судовому порядку не скасовано, а тому підлягає обов'язковому виконанню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її скасування.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Державного агентства земельних ресурсів України, а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Державного агентства земельних ресурсів України відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлений 10.12.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.