Ухвала суду № 42338488, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3977/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2013 року № 0000292200 та № 0000302200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" за жовтень місяць 2011 року та з ФОП ОСОБА_3 у листопаді місяці 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №190/22-14245828 від 12 вересня 2013 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем: п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток всього у сумі 14108,00 грн., а саме: за 4 квартал 2011 року - 5271,00 грн. та за 4 квартал 2012 року - 8837,00 грн.; п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість сумі 13000,00 грн., а саме: за жовтень місяць 2011 року - 4583,00 грн. та за листопад місяць 2012 року - 8417,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року: №0000302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 18526,50 грн. (14108,00 грн. - за основним платежем та 4418,50 грн. - за штрафними санкціями) та №0000292200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19500,00 грн.(13000,00 грн. - за основним платежем та 6500,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 п. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" було придбано борошно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс", на підставі накладної від 04 жовтня 2011 року №599 на загальну суму 27500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4583,33 грн.

Судом встановлено, що позивач належним чином розрахувався за придбаний товар у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

ТОВ "Аграрно-переробний комплекс" було виписано податкову накладну від 04 жовтня 2011 року №3 на загальну суму 27500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4583,33 грн. (а.с.60).

На підтвердження здійснення доставки товару, позивачем надано копію подорожнього листа вантажного автомобіля від 04 жовтня 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та ТОВ Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" (Покупець) було укладено договір №ДГ-0032, згідно п.п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору.

Судом встановлено, що виконання даного договору підтверджується: видатковою накладною на цукор білий від 29 листопада 2012 року №РН-02029 на загальну суму 50500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн.; рахунком-фактурою на цукор білий №СФ-02029 від 29 листопада 2012 року на загальну суму 50500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн.

Крім того, позивач належним чином розрахувався за придбаний товар у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

ФОП ОСОБА_3 було виписано податкову накладну від 29 листопада 2012 року №2029 на загальну суму 50500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн.

При цьому, доставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 29 листопада 2012 року.

Вищевказані операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується журналами-ордерами та відомостями по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень місяць 2011 року та за листопад місяць 2012 року.

Так, згідно дозволу Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Чернігівській області від 06 лютого 1998 року, позивачу дозволено почати виконання робіт з виробництва кондитерських виробів та оптової торгівлі ними.

Відповідно до довідки від 20 листопада 2013 року №158 та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, для доставки товарів позивач використовує власні транспортні засоби, а саме: марки ГАЗ 2705-414, реєстраційний номер НОМЕР_3; марки DAIMLER-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_4; марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_5, марки ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_6, марки ГАЗ 2705-14, реєстраційний номер НОМЕР_7, марки МАЗ 437041 КФ МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_8.

Як вбачається з договору оренди від 24 жовтня 2013 року №24/10/13, позивач орендує житлову будівлю загальною площею 2803,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Одержання даного об'єкта в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 24 жовтня 2013 року.

Судом встановлено, що придбані товари були використані в господарській діяльності позивача, а саме: під час виробництва готової продукції, що підтверджується наданими у вибірковому порядку рецептурами: печива «Вівсяне домашнє», пряника «Княжий», пряника «Бабусині».

Крім того, на момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" та ФОП ОСОБА_3 були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платниками ПДВ.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, оскільки придбання товарів, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, наявні всі належні первинні документі, що вимагаються від покупця законодавством та підтверджують реальність господарських операцій та які є підставою для формування податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30 вересня 2013 року № 0000292200 та № 0000302200 прийняті протиправно та підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.