Рішення № 42329482, 12.01.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2015 р.Справа № 921/1202/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Компанії "Довіра Холдинг Лімітед" (DOVIRA HOLDING LIMITED), Термістоклес Дервіс, 3, CY-1066, Нікосія, Кіпр, адреса для листування : 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 9-Б, оф.23

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель", вул. Замкова, 14, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46001

про визнання недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель", оформленого Протоколом №5 від 31 травня 2013 року.

За участю представників сторін:

Позивача Старцева Катерина Ігорівна, довіреність від 17.03.14 р.

Відповідача Молень Ростислав Богданович, доручення від 13.03.14 р.

Представникам сторін у попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78 ГПК України.

Судом, в порядку ст.81-1 ГПК України, звукозапис судового процесу технічними засобами не здійснювався через відсутність відповідного клопотання сторін.

Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 12.01.2015р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" (DOVIRA HOLDING LIMITED), Термістоклес Дервіс, 3, CY-1066, Нікосія, Кіпр, адреса для листування : 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 9-Б, оф.23 (далі по тексту також - позивач або Компанія "Довіра Холдинг Лімітед") звернулася до господарського суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель", вул. Замкова, 14, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001 (далі по тексту також - відповідач або ПАТ "Тернопіль-Готель") про визнання недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель", оформленого Протоколом №5 від 31 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.11.2014 р. о 15 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 09.12.2014р. на 14 год. 40 хв. та в судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.12.2014р. на 15 год. 20 хв.

Строк вирішення спору у справі №921/1202/14-г/9 встановлено по 27.12.2014р. Разом з тим, 27.12.2014р. являється вихідним днем, так як випадає на суботу.

В силу ч.3 ст. 51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

А тому, останнім днем двохмісячного строку у справі є 29.12.2014р.

Згідно ухвали суду від 23.12.2014р. суд, враховуючи клопотання позивача, керуючись ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк розгляду спору на 15 днів.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази у судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.01.2015р. до 14 год. 20 хв.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав, викладених у позовній заяві від 27.10.2014р. (вх. № 1238 від 27.10.2014р.) та посилаючись на докази, долучені до матеріалів справи. Також, позивач надав суду додаткові пояснення від 23.12.2014р. (вх. №23938 від 23.12.2014р.).

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив відповідно до поданого раніше відзиву на позов від 09.12.2014р. (вх. № 22857 від 09.12.2014р.).

09.12.2014р. позивач подав клопотання про призначення судової-економічної експертизи по справі (вх. № 22810 від 09.12.2014р.), згідно якого просить суд призначити у справі № 921/1202/14-г/9 судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Незалежному інституту судових експертиз (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21 корпус 3, офіс 7, поверх 5).

На вирішення експерта позивач просить суд поставити наступні питання:

- який розмір власного капіталу Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель" (ідентифікаційний код 14038383) станом на 01 січня 2013 року?

- яка ринкова вартість однієї простої акції Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель" (ідентифікаційний код 14038383) станом на 31 січня 2013 року?

- яка ринкова вартість пакету простих іменних акцій Публічного акціонерне товариства «ТЕРНОПІЛЬ-ГОТЕЛЬ» (ідентифікаційний код 14038383) у кількості 236 100 (двісті тридцять шість тисяч сто) шт., що складає 4,0408% статутного капіталу ПАТ "Тернопіль-Готель" та належить Компанії «Довіра Холдинг Лімітед», станом на 31 січня 2013 року?

23.12.2014р. позивачем у судовому засіданні подано Доповнення до клопотання від 09.12.2014р. про призначення у даній справі судово - економічної експертизи у якій позивач додатково просить суд поставити на розгляд експерта ще крім заявлених два питання, а саме:

- яка ринкова вартість однієї простої акції ПАТ "Тернопіль-Готель" (ідентифікаційний код 14038383) станом на 24.01.2013р.?

- яка ринкова вартість пакету простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель" (ідентифікаційний код 14038383) у кількості 236 100 (двісті тридцять шість тисяч сто) шт., що складає 4,0408% статутного капіталу "Тернопіль-Готель" та належить Компанії «Довіра Холдинг Лімітед», станом на 24.01.2013р.

Представник відповідача ПАТ "Тернопіль-Готель" проти зазначеного клопотання про призначення експертизи заперечує з підстав зазначених у запереченні від 23.12.2014р. (вх. №23974 від 23.12.2014р.), відповідно до якого зазначає, що проведення судово-економічної експертизи є безпідставним, необґрунтованим, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши зазначене клопотання позивача про призначення експертизи, відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Із змісту п. 2,5 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому, розглянувши та оцінивши матеріали справи пояснення та заперечення сторін, суд не вбачав підстав вважати, що експертиза, про яку клопоче Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" є дійсно необхідною в межах даної справи, виходячи з оцінки обставин справи та поданих сторонами доказів. Зокрема, суд виходив з того, що у справі достатньо доказів, згідно яких суд може прийняти належне та обґрунтоване рішення у справі, у тому числі, і без проведення у справі експертизи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, визначені ст. 69 ГПК України, а також те, що доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без проведення експертизи за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач - Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" є акціонером Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель" та власником простих іменних акцій, кількістю - 236 100, що становить 4,0408% статутного капіталу товариства та підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №0055001 та не заперечується сторонами.

25.02.2013 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Тернопіль - Готель", до пункту 2 порядку денного яких включено питання про попереднє схвалення значних правочинів стосовно банківського кредиту і іпотеки.

За наслідками голосування за даним пунктом акціонерами було прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 25.02.2013р., про погодження умов та укладення ПАТ "Тернопіль - Готель" із ПАТ "Фольксбанк" кредитного договору, відповідно до якого банком буде надано товариству не відновлювану кредитну лінію на наступних умовах: ліміт не відновлювальної кредитної лінії не більше 8430000 млн. грн. терміном не менше семи років з правом дострокового погашення, а також іпотечного договору по належному товариству майну, а саме: приміщення торгового центру "Фуршет", загальною площею 4895 кв. м. та будівлі готелю "Галичина", загальною площею 6230,6 кв.м.

Крім того, уповноважено голову правління Головка С.М. узгодити решту умов кредитного договору та договору іпотеки з ПАТ "Фольксбанк" та підписати їх від імені товариства.

При цьому, представник Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" на позачергових загальних зборах, проведених 25.02.2013р. проголосував проти прийняття зборами акціонерів рішення про вчинення вищевказаних правочинів.

25.03.2013 року згідно листа №15/03-13 з посиланням на ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" звернулась до ПАТ "Тернопіль - Готель" з вимогою здійснити викуп належних позивачу акцій, за ціною, яка не може бути меншою 3532941,32 грн.

Натомість ПАТ "Тернопіль-Готель" ринкову вартість належних акціонеру цінних паперів оцінило в 521 781 грн., запропонувавши дану ціну для їх викупу. Вказана ринкова вартість була затверджена Наглядовою радою ПАТ "Тернопіль-Готель".

Так, 31.05.2013р. на засіданні Наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель", на якій були присутні усі члени ради та яка відбулась і за участі членів правління ПАТ "Тернопіль-Готель" було прийнято ряд рішень, які оформлено Протоколом № 5 засідання Наглядової ради та правління ПАТ "Тернопіль Готель" від 31.05.2013р. м. Тернопіль. (далі по тексту - рішення Наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель" від 31.05.2013р. протокол № 5).

Так, згідно порядку денного засідання Наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель" від 31.05.2013р. протокол № 5 на обговорення виносились питання:

І. Про розгляд звіту ТОВ «Нексія ДК. Оцінювальні послуги» про незалежну оцінку акцій ПАТ «Тернопіль-Готель» та затвердження ринкової вартості вищеозначеного акцій.

ІІ. Про умови укладання договору купівлі-продажу міноритарного пакету акцій (4,0408%) з Компанією «Довіра Холдинг Лімітед» та надання повноважень голові правління Головку С.М. щодо підписання цього договору.

І. По першому питанню інформував голова правління товариства Головко С.М. Він повідомив, що відповідно до раніше прийнятого рішення Наглядової ради ПАТ «Тернопіль-Готель». (п.3 протоколу № 2 від 29.03.2013р.) про проведення оцінки акцій незалежним суб'єктом оцінювальної діяльності, а саме ТОВ «Нексія ДК. Оцінювальні послуги», ця робота завершена.

Ринкова вартість однієї простої іменної акції ПАТ «Тернопіль-Готель» в міноритарному пакеті, визначена методом чистих активів у межах майнового підходу, складає 2,21 грн. без урахування ПДВ.

Запропонував затвердити ринкову вартість пакету акцій.

Після обговорення по першому питанню порядку денного члени Наглядової ради одноголосно вирішили:

1. Затвердити ринкову вартість міноритарного пакету акцій станом на день, що передує дню опублікування оголошення про проведення позачергових зборів акціонерів ПАТ «Тернопіль-Готель» 25.02.2013 р. з розрахунку 2,21 грн. за одну акцію згідно проведеної ТОВ «Нексія ДК. Оцінювальні послуги» оцінки вартості акції ПАТ «Тернопіль-Готель» від 20.03.2013 р.

2. Доручити голові правління Головку С.М. передбачити виплату коштів по договору щодо обов'язкового викупу пакету акцій протягом 12 місяців. Узгодити цю умову з продавцем .

II. По другому питанню інформував член Наглядової ради Горук А.З. Він запропонував доручити правлінню розробити проект договору купівлі-продажу пакету акцій (4,0408%) у компанії «Довіра Холдинг Лімітед», передбачити в договорі умову блокування цього пакету акцій до фактичного виконання угоди.

Після обговорення та обміну думками члени Наглядової ради по другому питанню порядку денного одноголосно вирішили доручити правлінню:

1. Терміново розробити проект договору купівлі-продажу пакету акцій у компанії «Довіра Холдинг Лімітед» та графік розрахунків по цьому договору.

2. Уповноважити голову правління Головка С.М., узгодити проект договору з компанією "Довіра Холдинг Лімітед" та за відсутності заперечень, підписати цей договір.

Вказаний протокол № 5 рішення Наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель" від 31.05.2013р. підписано Головою Наглядової Ради Б.В. Кочерган та Секретар Горук А.З.

Саме оскарження зазначеного рішення Наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель" від 31.05.2013р. протокол № 5 є предметом розгляду у межах даної справи № 921/1202/14-г/9.

При цьому підставою позовних вимог позивача є, на його думку, визначення відповідачем та затвердженням його наглядовою радою, ринкової вартості міноритарного пакета акцій позивача, що підлягає обов'язковому викупу, із грубим порушенням норм чинного законодавства з питань оцінки, що призвело до значного заниження реальної ціни викупу акцій. Позивач вважає, що зазначене порушує законні права Позивача як акціонера на реалізацію вимоги про здійснення Відповідачем обов'язкового викупу належних йому акцій у відповідності до норм ст. 68,69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Слід зазначити, що після того як сторонам не вдалося врегулювати суперечку щодо ринкової вартості належних позивачу акцій в позасудовому порядку позивач - Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" неодноразово звертався у суд з позовними заявами.

Так, Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" зверталась до господарського суду Тернопільської області із позовом до ПАТ "Тернопіль-Готель" із вимогою про зобов'язання ПАТ "Тернопіль-Готель" викупити належні Компанії "Довіра Холдинг Лімітед" прості іменні акції кількістю 236 100 (двісті тридцять шість тисяч сто) штук шляхом укладення Договору викупу акцій в редакції Позивача.

Проте, рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Руденко О.В.) від 16.05.2014р. у справі № 921/216/14-г/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Зварич О.В.), в позові відмовлено.

У зв'язку з наведеним Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" звернулась із позовом до суду з іншим предметом позовних вимог, а саме про визнання укладеним між Публічним акціонерним товариством «ТЕРНОПІЛЬ-ГОТЕЛЬ» (46001, м. Тернопіль, вул. Замкова, 14, ідентифікаційний код: 14038383) та Компанією «Довіра Холдинг Лімітед» (DOVIRA HOLDING LIMITED) (місцезнаходження: Джулія Хаус, вул. Термістоклес Дервіс, 3, СУ-1066, Нікосія, Кіпр, ідентифікаційний код: НЕ 171815) договір викупу акцій № 13-06/Т від 29 червня 2013 р. в редакції надісланого Публічним акціонерним товариством «ТЕРНОПІЛЬ-ГОТЕЛЬ» Компанії «Довіра Холдинг Лімітед» (DOVIRA HOLDING LIMITED) листом від 29.06.2013р. вих. № 115/1 проекту договору викупу акцій № 13-06/Т від 29 червня 2013 р, з урахуванням положень Протоколу розбіжностей від 19 липня 2013 року до Договору викупу акцій № 13-06/Т від 29 червня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством «ТЕРНОПІЛЬ-ГОТЕЛЬ» та Компанією «Довіра Холдинг Лімітед» (DOVIRA HOLDING LIMITED), надісланого Компанією «Довіра Холдинг Лімітед» (DOVIRA HOLDING LIMITED) Публічному акціонерному товариству «ТЕРНОПІЛЬ-ГОТЕЛЬ» листом № б/н від 19.07.2013р., з дня набрання рішенням законної сили.

У свою чергу, ПАТ "Тернопіль-Готель", вважаючи вірною визначену ним ціну акцій, що підлягали до викупу, звернувся у суд із зустрічним позовом, предметом якого визначив вимогу про визнання укладеним Договору викупу акцій №13-06/Т від 29 червня 2013р. між ПАТ "Тернопіль-Готель" (ЄДРПОУ 14038383) та Компанією "Довіра Холдинг Лімітед" (ідентифікаційний код: НЕ 171815) у редакції, надісланій ПАТ "Тернопіль-Готель" на адресу", згідно листа повідомлення № 115/1 від 29.06.2013 року, за яким ціна договору визначена з розрахунку 2 грн. 21 коп. за одну акцію, а загальна вартість пакету акцій склала 521 781,00грн

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2014р. № 921/900/14-г/9 у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів відмовлено повністю (на даний час вказане рішення оскаржено Компанією "Довіра Холдинг Лімітед" до Львівського апеляційного господарського суду згідно апеляційної скарги від 19.12.2014р.).

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення, доводи та міркування повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Із змісту п.п. 2,8 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним:

- рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення;

- прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов пленуму Вищого господарського суду України;

- рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111-16 ГПК.

Якщо суд застосував у розгляді справи як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), то про це також зазначається в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із змісту п. 2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Із змісту п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо. Виняток становлять трудові спори за участю господарського товариства (п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10).

Відповідно до ст. 160 ЦК України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Згідно ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення наглядової ради) наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

У такому разі передбачені цим Законом повноваження Наглядової ради з підготовки та проведення загальних зборів здійснюються виконавчим органом, якщо інше не встановлено статутом акціонерного товариства.

Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначаються цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом наглядової ради. Такий договір або контракт від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом наглядової ради товариства цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним.

Член Наглядової ради повинен виконувати свої обов'язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі, крім члена наглядової ради - юридичної особи - акціонера.

Члени Наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.

Із змісту ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення наглядової ради) до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

До виключної компетенції наглядової ради належить: …7) затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; …18) прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону; … 20) прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; 23) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування.

Питання, що належать до виключної компетенції Наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Посадові особи органів акціонерного товариства забезпечують членам Наглядової ради доступ до інформації в межах, передбачених цим Законом та статутом товариства.

Згідно ст. 55 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення наглядової ради) засідання наглядової ради скликаються за ініціативою голови наглядової ради або на вимогу члена наглядової ради.

Засідання наглядової ради, також, скликаються на вимогу ревізійної комісії, виконавчого органу чи його члена, інших осіб, визначених статутом акціонерного товариства, які беруть участь у засіданні наглядової ради.

На вимогу наглядової ради в її засіданні або в розгляді окремих питань порядку денного засідання беруть участь члени виконавчого органу та інші визначені нею особи в порядку, встановленому положенням про наглядову раду.

Засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал.

Статут акціонерного товариства може передбачати порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування (опитування).

У засіданні наглядової ради на її запрошення з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

Засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу. Статутом товариства може встановлюватися більша кількість членів наглядової ради, необхідна для визнання її засідань правомочними.

На вимогу наглядової ради в її засіданні беруть участь члени виконавчого органу.

Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів.

На засіданні наглядової ради кожний член наглядової ради має один голос.

Статутом товариства може передбачатися право вирішального голосу голови наглядової ради у разі рівного розподілу голосів членів наглядової ради під час прийняття рішень.

Протокол засідання наглядової ради оформлюється протягом п'яти днів після проведення засідання.

Засідання наглядової ради або розгляд окремого питання за її рішенням може фіксуватися технічними засобами.

Із змісту п. 38,39 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Господарським судам у вирішенні спорів про визнання недійсними рішень наглядової ради акціонерного товариства слід виходити з того, що до порядку скликання засідань наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути застосовані за аналогією норми, які визначають порядок скликання загальних зборів, оскільки склад та функції відповідних органів є настільки різними, що це виключає можливість застосування аналогії закону.

Підставами визнання недійсними рішень наглядової ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради. (п. 2.19. Рекомендацій ВГСУ "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007).

З наведеного, для визнання недійсним рішення Наглядової ради суду необхідно встановити:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення засідань наглядової ради товариства та прийняття нею рішень;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням наглядової ради.

Вказуючи на порушення відповідачем законодавства, позивач посилається на те, що позивачем визначено та затверджено розмір ринкової вартості акцій з порушенням ст. 68,69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Кожний акціонер - власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення привілейованих акцій нового класу, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства;

2) розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства.

Акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Згідно до ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.

Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов'язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов'язкового викупу яких він вимагає.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов'язкового викупу яких він вимагає.

Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Як вбачається відповідно до Закону для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Сторонами не заперечується той факт, що на момент прийняття рішення Наглядовою радою акції ПАТ "Тернопіль-Готель" не перебували в обігу на фондовій біржі.

Таким чином, ринкова вартість акцій ПАТ "Тернопіль-Готель" повинна встановлюватись саме на підставі наведених законодавчих приписів.

Згідно п.п.10.2.2.6. Статуту ПАТ "Тернопіль-Готель" затвердженого у новій редакції загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства "Тернопіль-Готель" протокол № 13 від 29.04.2011р. зареєстрованого 01.06.2011р. номер запису 164610500020002597 передбачено, що затвердження ринкової вартості майна (цінних паперів) у випадках, передбачених законом належить до виключної компетенції Наглядової ради товариства.

У свою чергу п.п. 1.2.2.17 Статуту ПАТ "Тернопіль-Готель" до виключної компетенції Наглядової ради відносить прийняття рішення про обрання оцінювача (оцінювачів) майна Товариства та затвердження умов договору, що укладається з ним, встановлення розміру оплати його послуг.

Таким чином як Закон "Про акціонерні товариства" так і Статут ПАТ "Тернопіль-Готель" до компетенції Наглядової ради відносить саме прийняття рішення про обрання та залучення суб'єкта оціночної діяльності та затвердження ринкової вартості майна (цінних паперів).

У свою чергу, безпосередньо визначення ринкової вартості цінних паперів є компетенцією суб'єкта оціночної діяльності, який залучається на підставі рішення Наглядової ради акціонерного товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до раніше прийнятого рішення Наглядової ради ПАТ «Тернопіль-Готель» від 29.03.2013р. оформленого протоколом № 2 від 29.03.2013р. засідання наглядової ради та правління ПАТ "Тернопіль-Готель" Наглядовою радою було вирішено: Провести оцінку ринкової вартості однієї простої акції та пакету акцій заявленого до викупу. Незалежним суб'єктом оцінки визначити ТОВ «Нексія ДК. Оцінювальні послуги» (п.п. 3.1. рішення).

З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт оціночної діяльності - ТОВ «Нексія ДК. Оцінювальні послуги», так і його посадова особа, яка безпосередньо виконувала роботи з оцінки ринкової вартості спірних акцій, має необхідні права та повноваження на заняття даним видом діяльності, що не оспорюється позивачем та було встановлено уже і в межах інших справ при їх розгляді.

Одночасно, суду не надано позивачем доказів того, що станом на час розгляду даної справи є визнаним недійсним у встановленому порядку рішення Наглядової ради ПАТ «Тернопіль-Готель» (п.3 протоколу № 2 від 29.03.2013р.), згідно якого Наглядова рада ПАТ "Тернопіль-Готель" обрала цього оцінювача.

Як слідує із матеріалів справи, відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій ПАТ "Тернопіль-Готель" від 23.03.2013р., складеного оцінювачем ТОВ "Нексія ДК" Я.В.Нагул, вартість однієї простої іменної акції даного господарського товариства станом на 31.01.2013р. складала 2,21 грн.

На виконання приписів ч.3 ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням Наглядової ради акціонерного товариства, яке оформлене протоколом №5 від 31.05.2013р. дану ринкову вартість цінних паперів було затверджено.

Із наведеного слідує, що відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, що регламентує дані правовідносини, здійснено незалежну оцінку вартості акцій товариства.

При цьому необхідно зазначити, що господарським судом уже розглядалась справа за участю тих самих сторін та досліджувались і встановлювались подібні обставини, які в силу ст. 35 ГПК України, у межах даної справи не потребують доказування є преюдиціальними.

Так, аналогічні обставини викладено у рішенні господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014р. у справі № 921/216/14-г/14 з урахуванням правової позиції Львівського апеляційного господарського суду, викладеного у постанові від 21.07.2014р. № 921/216/14-г/14.

Оцінюючи обґрунтування позовних вимог позивача, суд має за необхідне також зазначити, що більшість його пояснень та поданих в їх підтвердження доказів зводяться до невідповідностей та порушень, які мали місце, на його думку, саме при визначенні вартості акцій, які здійснювались оцінювачем а не при затвердженні їх наглядовою радою, що є компетенцією наглядової ради і у зв'язку з чим приймалось нею рішення, що оскаржується.

При цьому, слід зазначити, що у разі незгоди із визначеною ринковою вартістю цінних паперів, позивач не позбавлений права, у передбаченому ст.33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" порядку, її оспорити у окремому позовному провадженні.

Однак, доказів скасування результатів оцінки акцій господарського товариства, що викладені у Звіті про незалежну оцінку від 23.03.2013року позивачем суду не надано, що в сукупності свідчить на необґрунтованість його доводів про недостовірність висновків оцінювачів щодо ринкової вартості акцій ПАТУ та порушення при затвердженні звіту оцінювача наглядовою радою.

Відтак, суд критично розглядає посилання позивача, як на докази, на надані ним Рецензії на Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій ПАТ "Тернопіль-Готель" № 42-ЕР від 02.07.2012р. проведеної Українським товариством оцінювачів та Звіт складений іншим оцінювачем ТОВ "ТриАлекс" за результатами проведення ретроспективної оцінки 2014р. м. Вінниця.

Суд вважає, що вказані докази, якими обґрунтовує позивач свої вимоги не доводять порушення закону та прав і інтересів позивача саме рішенням Наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель" від 31.05.2013р. протокол № 5, яка лише затверджувала оцінку, а не здійснювала її.

При цьому, в силу специфічних знань з оцінки Наглядова рада не могла та не зобов'язана була і законом чи статутом товариства ревізувати (перевіряти) вірність оцінки здійсненої оцінювачем.

Суд ще раз наголошує на тому, що позивач в основному у своїх обґрунтуваннях позовних вимог та згідно поданих доказів вказує на порушення вчинені, на його думку, при здійсненні оцінки оцінювачем, а не при її затвердженні Наглядовою радою. Проте, суд вважає, що зазначене, може бути предметом оскарження висновків оцінювача, проте не є підставою для визнання недійсним рішення наглядової ради у даному випадку.

Також, суд критично оцінює посилання позивача у доповненнях на позов на те, що публікація про проведення зборів акціонерів здійснена позивачем з порушенням 30-денного строку визначеного законом для оголошення про проведення зборів і відповідно твердження про те, що дата оцінки визначена неправильно.

Так, згідно до ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Як вбачається із наданих доказів повідомлення опубліковано у Бюлетні "Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" № 22 (1526) від 01.02.2013р., а датою на яку визначена оцінка є 31.01.2013р., тобто дата, що передує дню опублікування повідомлення, як цього вимагає ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

У свою чергу, порушення у строках публікації повідомлення, тобто несвоєчасне повідомлення (публікація оголошення) про проведення зборів, може бути, підставою для визнання недійсним рішення таких зборів акціонерів, у зв'язку з порушенням прав акціонера на належне повідомлення про проведення зборів акціонерів, але не є, на думку суду, тим порушенням, що дає підстави для визнання недійсним рішення Наглядової ради про затвердження оцінки акцій.

Слід також зазначити, що при зверненні із позовом до суду позивач вважає, що у ПАТ "Тернопіль-Готель" існує обов'язок перед його акціонером Компанія "Довіра Холдинг Лімітед" з викупу акцій.

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Із змісту наведених вище положень ст.ст. 68,69 Закону України «Про акціонерні товариства» право вимагати викупу у акціонера акцій та відповідний йому обов'язок акціонерного товариства викупити такі виникає саме на підставі прийнятого рішення зборами акціонерного товариства. Так як таке пов'язано із фактом реєстрації акціонера для участі у загальних зборах акціонерів та голосування його проти прийняття ними рішення про вчинення товариством значного правочину.

Відповідно існування легітимного рішення зборів акціонерів є необхідним для реалізації акціонером свого права на викуп акцій.

Проте, як встановлено судом при вирішенні спору у справі № 921/1227/13-г/14 господарським судом Тернопільської області, рішенням від 19.02.2014р., яке у встановленому порядку набрало законної сили, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Тернопіль-Готель", що оформлене протоколом від 25.02.2013 року, яким було погоджено умови та укладення ПАТ "Тернопіль - Готель" із ПАТ "Фольксбанк" кредитного договору, відповідно до якого банком буде надано товариству не відновлювану кредитну лінію на наступних умовах: ліміт не відновлювальної кредитної лінії не більше 8430000 млн. грн. терміном не менше семи років з правом дострокового погашення, а також іпотечного договору по належному товариству майну, а саме: приміщення торгового центру "Фуршет", загальною площею 4895 кв. м. та будівлі готелю "Галичина", загальною площею 6230,6 кв.м.

Таким чином, на думку суду, рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Тернопіль-Готель", яке оформлене протоколом від 25.02.2013 року не породжує жодних правових наслідків, в тому числі і тих, на які вказує Компанія "Довіра Холдинг Лімітед", посилаючись на ст. 68,69 Закону України "Про акціонерні товариства".

При цьому необхідно зазначити, що господарським судом уже розглядалась справа за участю тих самих сторін та досліджувались і встановлювались подібні обставини, які в силу ст. 35 ГПК України, у межах даної справи не потребують доказування.

Так рішенням у справі № 921/216/14-г/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Зварич О.В.), в позові відмовлено.

При цьому, як вбачається із змісту рішення господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014р. у справі № 921/216/14-г/14 з урахуванням правової позиції Львівського апеляційного господарського суду, викладеного у постанові від 21.07.2014р. № 921/216/14-г/14, яким рішення місцевого суду було залишено без змін відмовляючи у задоволенні позовних вимог Компанії судами серед іншого було встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.02.2014р. у справі №921/1227/13-г/14 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Тернопіль-Готель", що оформлене протоколом від 25.02.2013р.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, розглянувши та оцінивши матеріали справи, подані докази, пояснення та заперечення представників сторін, суд прийшов до висновку, що у позові позивачу Компанії "Довіра Холдинг Лімітед" (DOVIRA HOLDING LIMITED), Термістоклес Дервіс, 3, CY-1066, Нікосія, Кіпр, адреса для листування : 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 9-Б, оф.23 до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопіль-Готель", вул. Замкова, 14, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46001 про визнання недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Тернопіль-Готель", оформленого Протоколом №5 від 31 травня 2013 року слід відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Згідно із статтею 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1. ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена у сумі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата на 1 січня 2014 року установлена у розмірі 1218 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що судом у позовних вимогах відмовлено, судові витрати покладаються в порядку статті 49 ГПК України на позивача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 17.01.2015р.

Суддя В.Л. Гевко