Ухвала суду № 42312536, 16.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2014 рокусправа № 808/8615/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі № 808/8615/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000942620, №0000952620, №0000962620 від 01.11.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки у позивача були у наявності всі необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та які були надані відповідачу під час проведення перевірки. Позивач також зазначає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним від ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД», оскільки реальність господарської операції з вказаним контрагентом підтверджена документально, оригінали податкових накладних були наявні на момент проведення перевірки та безпосередньо надані відповідачу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів №0000942620, №0000952620, №0000962620 від 01.11.2013 р.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в період з 14.10.2013 р. по 18.10.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податку ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» за липень-грудень 2010 р., за результатами якої складено акт №179/26-20/00186542 від 18.10.2013 р., де зафіксовано порушення позивачем:

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 98507,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 71643,00 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 38168,00 грн.

01 листопада 2013 року відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000942620, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 98507,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000952620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57252,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 38168,00 грн. та 9542,00 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0000962620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 71643,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 17910,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для прийняття означених вище податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, між позивачем та ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» укладено договір №423 від 20.05.2009, відповідно до умов договору продавець - ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» зобов'язується поставити, а покупець - ВАТ «Запорізькій завод феросплавів» прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, в асортименті та за цінами вказаних в додаткових угодах та специфікаціях к даному договору. Відповідно до п.3.1 договору покупець проводить оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 банківських днів з моменту передачі товару, за умови виконання продавцем п.4.3 договору. Згідно п.4.3 разом с товаром продавець надає покупцю наступні оригінали документів: рахунок, накладну на відвантаження товару, податкову накладну, сертифікат якості.

Здійснення господарської операції відображено позивачем в бухгалтерському обліку Д-т 207 К-т 631 на суму 839102,00 грн., Д-т 641 К-т 631 на суму 167820,40 грн. (податок на додану вартість), Д-т 631 К-т 311 на 1006922,40 грн.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено: рахунками, виставленими ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» за поставлену продукцію, витягами з книги обліку товарно-матеріальних цінностей, що ввозяться, вносяться, пост №7, за період з серпня по грудень 2010 року прибутковими ордерами, податковими накладними.

На підтвердження відображення господарської операції з ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» в податковому обліку позивача до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки коригування сум податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які перенесені до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 р.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складено ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, ст. 201 Податкового кодексу України.

Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами на виконання ремонтного та технічного обслуговування обладнання, інвентарними картками обліку основних засобів, приймально-здавальними акти, актами виконаних підрядних робіт.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять: сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» задекларована позивачем у податковій звітності з ПДВ за липень-грудень 2010 року.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД»» договір поставки не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД».

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм вбачається, що Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Посилання відповідача на акт Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 10.06.2013 № 1603/221/13444905 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012» як доказ нереальності проведених господарських операцій колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на те, що вказаний акт є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки у зв'язку з ненаданням первинних документів. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондуються з пунктом 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну України №395 від 14.03.2013, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Пунктом 1.5 вказаного Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку №395).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про безтоварність проведених контрагентом операцій та операцій, проведених позивачем з його контрагентом.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000942620, №0000952620, №0000962620 від 01.11.2013 р.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 26 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов