Постанова № 4229880, 06.07.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Одеської області від 05 вересня 2007 року по справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 3 350 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2007 року Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція звернувся до суду з адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 3 350 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги представник позивача посилався на те, що штрафні санкції застосовані на підставі п.1 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року, та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19.12.1995 року.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення.

Враховуючи клопотання позивача від 03.08.2007 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю підготовки витребуваних судом документів, ухвалою суду першої інстанції від 03.08.2007 року провадження у справі №34/251-07-5227 було зупинено до 05.09.2007 року.

Постановою Господарського суду Одеської області від 05 вересня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій вказується, що постанова Господарського суду Одеської області від 05 вересня 2007 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини.

19.07.2006р. о 18год.05хв. працівниками Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції була здійснена перевірка бару, розташованого за адресою: смт. Затока, Сонячний Курортний р-н, б/в «Волна» та належить суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки №000107-1893/23-60.

Під час перевірки встановлено порушення відповідачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг» від 06.07.1995р. внаслідок здійснення розрахункової операції на місці проведення розрахунків без застосування РРО, розрахункових квитанцій, що зумовило застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 200грн. (у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у сумі 40грн.) на підставі п.1 ст.17 названого Закону; п.13 ст.3 вказаного Закону, внаслідок невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, загальній сумі, вказаній в готівковому звіті, що зумовило застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 450грн. (у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність) на підставі ст.22 названого Закону; ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р., внаслідок реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зумовило застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1700грн. та 1000грн. відповідно на підставі ст.17 названого закону.

На підставі зазначеного акту перевірки, позивач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.07.06р. №0000182360/0 на підставі п.1 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг» від 06.07.1995р. на суму 650грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 21.07.2006р. №0000192303/1 на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. на суму 2700грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку позивач не мав підстав та права провадити позапланову перевірку.

Проте, з висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що фахівцями Білгород-Дністровської ОДПІ головним державним податковим інспектором відділу оперативного контролю ОСОБА_2 та Державним податковим інспектором того ж відділу на підставі посвідчень №640/23-60 від 18.07.2006р. та №640/23-60 від 18.07.2006р. була проведена позапланова перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме Бару який належить СПД-ОСОБА_1

На підставі перевірки Білгород-Дністровською ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 650грн. на підставі п.1 ст17, ст.22 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. та фінансовим санкціям на суму 2700 грн. на підставі ст.17 ЗУ „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим алкогольними напоями і тютюновими виробами" від 19.12.1995р. Відповідні рішення були надіслані СПД - фізичній особі ОСОБА_128.07.2006р. та отримані його представником по довіреності 08.08.2006р., про що свідчить відповідна відмітка на поштовому повідомленні.

Колегія суддів вважає, що постанові суду першої інстанції помилково зазначено, що податкові органи порушили ст. 11-2 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. так як ця стаття безпосередньо регулює умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, та дає право суб'єкту підприємницької діяльності у разі порушення відповідної статті посадовими особами органу податкової служби для не допуску їх на проведення перевірки, про що чітко викладено в абз.2 ст.11-2, а саме: «Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки».

Колегія суддів встановила, що посадові особи Білгород-Дністровської ОДПІ були допущені до перевірки, оскарження рішення прийнятих за результатами акту перевірки в судовому або адміністративному порядку не відбувалось, скарг на дії посадових осіб Білгород-Дністровської ОДПІ не надходило.

Колегія суддів не погоджується з постановою суду першої інстанції стосовно ненадання Білгород-Дністровською ОДПІ доказів здійснення відповідачем або його повноважним працівником продажу товарів на суму 40 грн., так як у матеріалах справи міститься пояснювальна записка на ім'я начальника ОДПІ від бармена (адміністратора) ОСОБА_3 Твердження суду про те що з відповідних пояснень не вбачається наявності трудових відносин між цією особою та відповідачем, не відповідають дійсності, так як представник відповідача ні в судовому засіданні ні у відзиві на адміністративний позов не заперечує той факт, що громадянин ОСОБА_3 знаходився з СПД-фізичною особою ОСОБА_1 у трудових відносинах.

Таким чином не прийняття судом першої інстанції до уваги пояснювальної бармена (адміністратора) ОСОБА_3 Є грубим порушенням ст.69 КАС України Теж саме стосується й опису наявних готівкових коштів складеного на місці проведення розрахунків та підписаного власноручно барменом (адміністратором) ОСОБА_3

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що позивачем неправомірно застосовані штрафні фінансові санкції на суму 2700грн. з посиланням на те, що позивачем не враховано ту обставину, що на час перевірки о 18 год. 05 хв. 19.07.2006р. в податковому органі були зареєстровані ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, колегія суддів вважає, що судом неправильно не прийнято до уваги твердження представника позивача про те, що термін дії ліцензії починається як зазначено у самої ліцензії з 20.07.2006р. по 20.07.2007р., а не з моменту реєстрації в податковому органі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Господарського суду Одеської області від 05 вересня 2007 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 3 350 грн.

Стягнути з приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1заборгованість перед бюджетом на суму 650,00 грн. на р\р №31116104700083 по штрафним санкціям РРО і на суму 2700.00 грн на р/р № 31114106700083 по штрафним санкціям за відсутність ліцензії (отримувач - відділення держказначейства у Б-Дністровському районі, код 23215016. Банк: Управління держказначейства в Одеській области, МФО 828011).

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 10.07.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: