Ухвала суду № 4229882, 08.07.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2007 року за позовом Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2007 року Херсонський морський торговельний порт звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними рішень.

Обґрунтовуючи свої вимоги представник позивача посилався на те, що позивач не є підприємством у сфері торгівлі та громадського харчування, тому при здійснені торгівлі продукцією власного виробництва з проведенням розрахунків у касах підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій не мав обов'язку, на підставі п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувати РРО.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, яких зазначено, що позивач має ліцензії на право здійснення торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, дозволи на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на розміщення та експлуатацію об'єкта діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг в «Інтерклубі моряків» по вул. К.Маркса, 3 у м. Херсоні. Відтак, позивач є підприємством роздрібної торгівлі, за статусом може бути належним суб'єктом відповідальності і за порушення законодавства про РРО, і за порушення норм щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2007 року позов задоволено; визнано нечинними рішення ДПІ у м. Херсоні № 0002882305 від 14.05.2007 року щодо визначення Херсонському морському торговельному порту 3 372 грн. штрафу за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій та рішення цього ж органу державної податкової служби № 0002742301/0 від 16.05.2007 року щодо визначення Херсонському морському торговельному порту 42 871, 35 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про нормалізацію платіжної дисципліни в народному господарстві.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій вказується, що постанова Господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2007 року винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував посилань відповідача на норми вимог п.9.1 ст.9 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які доводили необхідність застосування РРО ДП «Херсонський морський торговельний порт», а навпаки зазначив у постанові, що органи ДПС не спростували тези позивача щодо віднесення відчужуваного піску, щебеню, металобрухту, страв для харчування до продуктів власного виробництва. Апелянт вважає, що саме в акті перевірки зазначено, з приводу цієї обставини, що документів підтверджуючих видобуток щебеню і піску силами самого позивача, а також того, що металобрухт є вихідним матеріалом перероблених зношених об'єктів - не надано, і в процесі судового розгляду не доведено що така обставина мала місце і цим підтверджується набуття цих продуктів, тобто перекупка та перепродаж, у інших підприємств або застосування техніки та сил іншого підприємства для видобутку цих продуктів продажу за угодою. Апелянт вважає, що це не є продукт власного виробництва, просить постанову господарського суду Херсонської області від 09.10.2007 року скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що рішенням ДПІ у м. Херсоні № 000288305 від 14.05.2007р. до Херсонського морського торговельного порту застосована відповідальність у вигляді штрафу в сумі 3372,10грн. за порушення законодавства про РРО. Це рішення органу державної податкової служби мотивоване посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки № 944/23-6/01125695 від 03.05.2007р. та на підставі застосування п.1 ст.3, п.1 ст.17 Закону про РРО.

Колегією суддів встановлено, що іншим рішенням цього ж контролюючого органу - № 0002742301/0 від 16.05.2007р. до цього ж суб'єкта господарювання застосовано 42871,35грн. штрафних санкцій за порушення норм з платіжної дисципліни в народному господарстві. Це рішення мотивоване посиланням на обставини, встановлені за тим же актом перевірки, а також застосуванням п.4 Указу № 227. Назване рішення ДПІ у м. Херсоні № 0002742301/0 від 16.05.2007р. в частині застосування 3463,73грн. пені скасоване ДПА у Херсонській області 05.07.2007р. за рішенням № 2508/10/25-007, в решті залишено без змін. При частковому скасуванні рішення ДПІ у м. Херсоні ДПА у Херсонській області вказала, що ДПІ у м. Херсоні окрім нарахування пені за банківські дні прострочки платежів безпідставно нарахувала пеню й за прострочу у вихідні, святкові дні.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за вказаним актом ДПІ у м. Херсоні від 03.05.2007р. "Про результати виїзної планової перевірки державного підприємства "Херсонській морський торговельний порт", код ЄДР 01125695, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. як порушення законодавства про РРО, що привело до застосування штрафу в сумі 3372,10грн., кваліфіковані наступні обставини: "Без застосування реєстраторів розрахункових операцій ДП "Херсонський морський торговельний порт" вчинено такі розрахункові операції в касі підприємства з оформленням касових ордерів:

03.05.2006р., прибутковий ордер № 1897, отримано від ОСОБА_1 згідно рахунку - фактури від 03.05.2006р. № 9м за пісок та щебінь суму 210,06грн.;

13.09.2006р., прибутковий ордер № 3820, отримано від ПП "Легіон" 10% за харчування в сумі 134,36грн.;

09.10.2006р., прибутковий ордер № 4113, отримано від ОСОБА_2 за харчування у сумі 250грн.;

18.12.2006р., прибутковий ордер № 5017, отримано від ОСОБА_3 згідно рахунку - фактури від 18.12.2006р. № 36м суму 80грн."

За правовою позицією контролюючого органу позивач - суб'єкт господарювання мав застосовувати реєстратор розрахункових операцій при отриманні коштів у касі підприємства за прибутковими касовими ордерами за проданий та переданий покупцю в іншому місці пісок, щебінь, металобрухт, за здійснюване протягом тривалого періоду виконання договору від 20.06.2006р. з ПП "Легіон" харчування працівників цього підприємства на території дитячого оздоровчого табору "Фрегат" в сел. Кізомис Білозерського району, де вони надавали послуги з охорони, за харчування від ХМТП ОСОБА_2, вчинене не в місці та не в час проведення розрахунку.

Відповідно до вимог п.12 ст.9 Закону про РРО не застосовуються реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки в оцінюваних випадках в місцях отримання товарів операції з розрахунку готівкою не вчинювались, то відповідно до п.12 ст.9 Закону про РРО позивач правомірно не застосовував РРО. Неправомірного незастосування позивачем РРО, складу порушення в діях позивача, суд першої інстанції не встановив, відтак притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про РРО не відповідає змісту цього законодавства.

Відповідач тлумачить зміст законодавства про РРО таким чином, що безпосередньо при передачі майна не за місцем проведення розрахунків готівкою РРО не застосовується, але передача готівки у місці проведення розрахунків за цією господарською операцією має фіксуватися РРО. Колегія суддів погоджується з тим, що таке тлумачення не відповідає змісту наведеної частини ст.9 Закону про РРО, оскільки при умові його прийняття за правильне зміст п.12 ст.9 Закону про РРО нівелюється.

Поряд з викладеним орган державної податкової служби не спростував тези позивача про те, що відчужувані пісок, щебінь, металобрухт, страви для харчування є продуктами власного виробництва позивача. Відповідач не довів, щоб позивач перелічені предмети набував у інших суб'єктів. Відповідно ДПІ у м. Херсоні не довела складу порушення законодавства про РРО в діях Херсонського морського торговельного порту, що мала зробити при запереченнях проти позову у відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

Як слідує з п.9.1 ст.9 Закону про РРО не застосовуються реєстратори розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Названі за природою операції позивачем здійснювались не як підприємством торгівлі чи громадського харчування, не підрозділом позивача, який за статусом може здійснювати торгівлю та громадське харчування (щодо цієї тези обґрунтування наводяться в п.2 мотивувальної частини цього судового рішення).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за вже згаданим актом перевірки в якості порушень, що привели до притягнення позивача до відповідальності за Указом № 227 контролюючий орган кваліфікував такі обставини: як встановлену несвоєчасність здійснених розрахунків з товаровиробниками агропромислового комплексу: ДП "Гауда", ТОВ "Станіслав і Ко" за молочну продукцію у сумі 40294,29грн.; ТОВ "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія" за м'ясо та м'ясопродукти у сумі 22956,70 грн.

Відповідно до вимог п.4 цього Указу Президента України підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників АПК органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50% від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам; також ці підприємства сплачують пеню у розмірі 1,5% від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5% від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з подальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стосовно виявлених ДПІ у м. Херсоні операцій Херсонський морський торговельний порт не є суб'єктом відповідальності за наведеною нормою Указу № 227, реалізацію портом набутих у ДП "Гауда" та м'ясокомбінату "Мрія" товарів, орган державної податкової служби не довів, напроти, позивач спростував тезу позивача про подальшу реалізацію цих товарів, довів їх набуття у переробних підприємств АПК для споживання, а не для реалізації та фактичне їх споживання безпосередньо позивачем без подальшої реалізації як підприємством роздрібної та оптової торгівлі в розумінні Указу № 227.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дійсно має в якості підрозділу "Інтерклуб", має ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами саме в цьому "Інтерклубі", дозволи на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на розміщення, експлуатацію об'єкта діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в барі "Інтерклуб". Однак, теза про, навіть, часткову реалізацію в "Інтерклубі" куплених товарів у зазначених переробних підприємств АПК відповідачем не доведена.

Орган державної податкової служби під час перевірки не досліджував питання про те як саме, кому саме реалізовано (чи з цією метою попередньо набуто), а чи спожито позивачем куплені у ДП "Гауда" та м'ясокомбінату "Мрія", теза про часткову реалізацію в "Інтерклубі" набутого у цих осіб товару з'явилась у позиції відповідача вже на стадії судового розгляду справи, в акті перевірки ці обставини не фіксувалися.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що набуті ДП "Херсонській морський торговельний порт" у ДП "Гауда" молокопродукти та у Новокаховського м'ясокомбінату "Мрія" м'ясопродукти споживалися цим підприємством, а не реалізовувались у сфері торгівлі чи громадського харчування (до цієї сфери за природою могла б відноситись діяльність у названому "Інтерклубі").

За наданими позивачем даними молокопродукти (молоко, кефір, сметана, йогурт, сир, масло) та м'ясопродукти (м'ясо, шпик) споживались у підрозділах позивача: дитячий садок "Морячок" (харчування дітей), дитячий оздоровчий табір "Фрегат" (харчування перебуваючих на оздоровленні дітей), харчування працівників у робітничій, відомчій їдальні - підрозділі, а також надавались в якості харчування працівникам флоту, кар'єру, а також додаткового, оздоровчого харчування працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці. Викладене підтверджується узагальнюючими реєстрами - витягами з документів бухгалтерського обліку щодо розподілу молокопродуктів та м'ясопродуктів, копіями наказів керівника Херсонського морського порту на виконання умов колективного договору № 47-А від 01.02.2006р. "Про безкоштовну видачу молока працівникам та службовцям, зайнятим на виробництві, цехах та інших підрозділах із шкідливими умовами праці", № 314-А від 02.06.2006р. "Про збільшення коштів на харчування плавскладу флоту (портового) і працівників, які працюють у кар'єрі", віднесенням вартості харчування до вартості 1 койко-доби перебування кожної з 600 дітей в оздоровчому таборі "Фрегат".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що статус внутрішньої робітничої їдальні позивача, яка забезпечує харчування працівників (споживання позивачем), а не реалізацію товарів у торгівлі, громадському харчуванні, встановлено ДПІ у м. Херсоні за актом перевірки.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова господарського суду Херсонської області від 09.10.2007 року підлягає скасуванню, оскільки цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 10.07.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: