Ухвала суду № 42295457, 16.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2014 рокусправа № 808/5770/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі №808/5770/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Велес опт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Велес опт» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.02.2013 року №0000442211 та №0000452211.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі №808/5770/13-а адміністративний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржені податкові повідомлення рішення відповідача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №1/22-11/31473888 від 04.01.2013р..

Під час перевірки виявлено порушення ТОВ «ТД «Велес Опт» вимог:

- пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.1.32 ст.1, пп. 5.2.1, п.5.1, п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.13, пп.14.1.257 ст.14, пп.135.5.4, пп.135.5.5 ст.135, пп.138.1.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 2150939,00 грн.;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 484580,00 грн..

19 лютого 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000452211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 563732,00 грн., в т.ч. за основним платежем 484580,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 79152,25грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000442211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2362010,25 грн., в т.ч. за основним платежем 2150939,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 211071,25 грн..

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення, виходив з наступного.

Так, стосовно порушень пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення до складу валових доходів суму отриманих коштів 925229,00 грн. за IV квартал 2010р..

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки суперечать обставинам, встановленим та відображеним у цьому ж акті на підставі наданих позивачем первинних документів. З огляду на це, суд вірно зазначив, що відповідачем не доведено існування факту порушень позивачем пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не доведено отримання останнім безповоротної фінансової допомоги, а відомості, що містять первинні документи позивача, не спростовано належними та достатніми доказами.

Щодо не включення позивачем до складу доходів суми кредиторської заборгованості на загальну суму 2595936,00 грн..

За твердженням податкового органу, ТОВ «Левіс Компані» та ТОВ «Буд Ворк» зняті з обліку (ліквідовані), а тому заборгованість по простих векселях має бути включена до складу валових доходів по р.02 декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 2595936,00 грн..

За матеріалами справи, позивачем супровідним листом №90 від 11.02.2013 надано податковому органу копії векселів №6931358249908 від 29.04.2011 р., №6831358249906 від 28.02.2011 р., №6931358249907 від 29.04.2011 р., №6931358249909 від 29.04.2011 р., №6931358249911 від 17.05.2011 р. та копії актів передачі вказаних векселів.

Згідно з пп.135.5.4, пп.135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель містить: 1. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Відповідно ст.76 документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Згідно ст.38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2374-III "Про обіг векселів в Україні", зі змінами та доповненнями, видавати переказні й прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає зобов'язання сплатити певну суму, зазначену в простому векселі, і припиняються зобов'язання за договором купівлі-продажу.

Заборгованість векселедавця перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності, відноситься до безповоротної фінансової допомоги і на дату прострочення заборгованості за виданим векселем векселедавець суму, зазначену в векселі (якщо вексель є недисконтним та непроцентним), повинен включити до складу валового доходу.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» з моменту видачі векселів кредиторам зобов'язання з оплати поставленого такими контрагентами товару та послуг припинилися та виникли зобов'язання зі сплати за векселями.

З матеріалів справи встановлено, що строк платежу по векселях №6931358249908 від 29.04.2011 р., №6831358249906 від 28.02.2011 р., №6931358249907 від 29.04.2011 р., №6931358249909 від 29.04.2011 р., №6931358249911 від 17.05.2011 р. - 29 квітня 2035 року.

Вимогами ст.ст. 11, 16 Уніфікованого закону передбачено, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту (передавального напису, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Тобто, зобов'язання за векселем допускає правонаступництво, навіть у разі ліквідації кредитора, оскільки вексель, як до ліквідаційної процедури, так і під час ліквідаційної процедури, може бути переданий на користь третьої особи. При цьому, норми діючого законодавства не передбачають обов'язок векселедержателя повідомляти векселедателя про здійснення такого індосаменту.

Як вставлено судом, ТОВ «Левіс Компані» та ТОВ «Буд Ворк» були припинені у зв'язку з банкрутством. За приписами ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Для цього за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала. Крім того, відповідно ст. 26 цього Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Векселі, отримані від позивача мали увійти до ліквідної маси підприємств- банкрутів і щодо них могли бути здійснені заходи щодо їх погашення або по забезпеченню вимог кредиторів. Відповідачем не досліджувався та не встановлювався факт залишення у ліквідованих підприємств зазначених векселів або їх подальшої передачі. Таким чином, факт ліквідації векселедержателя не впливає на вексельні зобов'язання, оскільки вексель не втрачає своєї правової сили та може бути переданий третій особі і надалі використовуватися в обігу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пп.14.1.13, пп.14.1.257 ст.14, пп.135.5.4, пп.135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Щодо порушень позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів(робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Отже, для встановлення факту порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані на підтвердження виконання умов договору, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, та відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Податковим органом під час проведення перевірки досліджувалися господарські операції між позивачем та ТОВ «Імпорт Офіс», ТОВ «Буд Ворк», ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс», ТОВ «Левіс Компані», ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Аркада і К».

Судом, за наявними у справі матеріалами, встановлено, що між позивачем та ТОВ «Буд Ворк» укладено договір №04.01.1 від 04.01.2010 р, за умовами якого продавець - ТОВ «Буд Ворк» продає канцтовари, а покупець - ТОВ «ТД «Велес опт» зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 104, т.9). На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкові накладні (а.с. 37-105, т.7), видаткові накладні (а.с. 152-218, т.6). На підтвердження оплати за вказаним договором до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с. 251-255, т.9).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Імпорт-Офіс» укладено договір поставки №232 від 04.08.2010 р., відповідно до умов договору ТОВ «Імпорт-Офіс» зобов'язується поставити позивачу канцелярські товари та товари для офісу ТМ «UNI» (а.с. 105-106, т.9). На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкові накладні (а.с. 138-223, т.7), видаткові накладні (а.с. 21-129, т.6). На підтвердження оплати за вказаним договором до матеріалів справи надано платіжні доручення, виписки з банку (а.с. 138-239, т.9). На підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано транспортну накладну та декларацію про прийняття вантажу фірми «ІнТайм» (а.с. 28, 33, 36-37, 45, 94, 98, 113, 117, т.6).

Також в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Імпульс плюс 2010». На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкові накладні (а.с. 106-137, т.7), видаткові накладні (а.с. 130-151, т.6). На підтвердження оплати за вказаним договором до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с. 242-250, т.9).

Окрім того, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Тіал Альянс». На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкові накладні (а.с. 21-36, т.7), видаткові накладні (а.с. 219-231, т.6). На підтвердження оплати за вказаним договором до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с. 256-257, т.9).

На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Аркада і К» до матеріалів справи надано податкові накладні (а.с. 1-20, т.7), видаткові накладні (а.с.1-18, т.6). На підтвердження оплати за вказаним договором до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с. 240-241, т.9).

Стосовно господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Левіс Компані» до матеріалів справи надано видаткові накладні (а.с. 1-44, т.11). На підтвердження отримання та оприбуткування товару до матеріалів справи надано витяг з журналу виданих довіреностей (а.с. 19-72, т.15).

Розрахунки з «Левіс Компані», ТОВ «Буд Ворк» проведені шляхом видання векселів №6931358249908 від 29.04.2011 р., №6831358249906 від 28.02.2011 р., №6931358249907 від 29.04.2011 р., №6931358249909 від 29.04.2011 р., №6931358249911 від 17.05.2011р.

Також, на підтвердження подальшої реалізацій канцелярських виробів, отриманих від зазначених контрагентів, позивачем надано видаткові накладні, довіреності на отримання товару (а.с. 1-248, т.2, 1-221, т.5), оборотно-сальдові відомості (а.с. 144-216, т.3), реєстри видаткових накладних (а.с. 1-143, т.3), акти здачі-прийняття робіт, товаро-транспортні накладні, видаткові накладні (а.с. 1-277, т.4). На підтвердження віднесення до складу податкових зобов'язань сум коштів, отриманих від господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні з податку на додану вартість та розшифровки до вказаних податкових накладних в розрізі контрагентів (а.с. 1-216, т.10). Крім того, надано і звіти по оборотам номенклатури (а.с. 1-246, т.8).

За матеріалами справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Імпорт Офіс», ТОВ «Буд Ворк», ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс», ТОВ «Левіс Компані», ТОВ «Імпульс плюс 2010».

Вказаний висновок податкового органу базується на даних перевірок контрагентів позивача, а саме актах зустрічних звірок та перевірок, під час яких податкові органи дійшли висновку про порушення вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Імпорт Офіс», ТОВ «Буд Ворк», ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс», ТОВ «Левіс Компані», ТОВ «Імпульс плюс 2010», та правомірність формування витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було.

Висновки ж актів перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про фіктивність угод позивача з вказаними вище контрагентами.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування як витрат так і податкового кредиту на підставі цих документів.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 808/5770/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 05.01.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак