Постанова № 42295451, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 804/2438/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі № 804/2438/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області; управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про скасування рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, в якому просила скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9152010 від 17.12.2013 р. як незаконне; зобов'язати відповідача відновити (продовжити) процедуру державної реєстрації права власності за позивачем на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасоване оскаржене позивачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9152010 від 17.12.2013р.. Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Васеніна Юрія Володимировича продовжити процедуру державної реєстрації права власності за позивачкою на домоволодіння за зазначеною у позові адресою.

Третя особа у справі - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області не погодилася із прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача продовжити процедуру державної реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачкою, та подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року в цій частині та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача відновити (продовжити) процедуру державної реєстрації права власності за позивачем на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Сторони та треті особи про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, в судове засідання їх представники не з'явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 грудня 2013 р. позивачка, як власник домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з метою зареєструвати право власності на домоволодіння після проведення реконструкції, подавши відповідну заяву та пакет документів до неї (реєстраційний № 4287403).

23 грудня 2013р. представник позивачки звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, з метою отримати свідоцтво про реєстрацію права власності з відповідним витягом, та дізнався, що 17.12.2013р. державним реєстратором Васеніним Юрієм Володимировичем - відповідачем було винесено рішення про відмову позивачу у державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 9152010.

У рішенні про відмову у державній реєстрації відповідач посилався на ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 16, п.23 постанови КМУ від 22 червня 2011 р. № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (надалі - Порядок), та дійшов до висновку, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: згідно поданого державного акта на земельну ділянку №021358 від 10.01.1999 р. цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а відповідно витягу з ДЗК № НВ-1200546892013 від 08.08.2013 р. цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що унеможливило проведення державної реєстрації.

Позивачка, вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, звернулася до суду з вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача продовжити процедуру державної реєстрації права власності на домоволодіння відповідно до поданої заяви.

Суд, встановивши, що позивачем було подано повний пакет необхідних документів, серед яких і документ, на підтвердження того, що кадастровий номер присвоювався земельній ділянці без зміни її цільового призначення управлінням Держземагенства у м. Дніпропетровську на підставі поданого Державного акту на право приватної власності на землю № 021358 від 10.01.1999р., дійшов висновку, що при винесенні оскарженого рішення про відмову позивачу у державній реєстрації права власності, відповідач діяв не у спосіб, передбачений діючим законодавством України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог про зобов'язання відповідача продовжити процедуру державної реєстрації права власності на домоволодіння відповідно до поданої заяви.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ст. 11 цього Закону визначено, що порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено Постановою КМУ №1141 від 26.10.2011р. (далі Порядок №1141).

Відповідно до п. 4 Порядку, ведення Державного реєстру прав передбачає, зокрема: 1) реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів); …3) оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, витягу, інформаційної довідки, виписки, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

Номери, що формуються та присвоюються за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав, складаються з цифр, що утворюють числа натурального ряду, та не повторюються на всій території України у межах нумерації об'єктів нерухомого майна, заяв (запитів), записів, документів, які формуються за допомогою Державного реєстру прав (рішень, витягів, інформаційних довідок, виписок, свідоцтв тощо).

Оскаржене позивачкою рішення відповідача про відмову у державній реєстрації права власності, є таким, що сформовано за допомогою програмних засобів, йому присвоєно відповідний номер.

Винесенню такого рішення передує проведення державної реєстрації заяви у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав.

Відповідно до вимог того ж Порядку №1141, під час реєстрації заяв (запитів) кожній заяві (запиту) присвоюється реєстраційний номер, фіксується дата і час її (його) реєстрації. Реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяв (запитів) є ідентифікатором відповідної заяви (запиту) (п. 6 Порядку).

За результатом розгляду заяви (запиту) державний реєстратор робить у відповідному записі в базі даних про реєстрацію заяв і запитів відмітку про розгляд такої заяви (запиту) та зазначає реквізити прийнятого ним рішення (дата та індексний номер рішення) або реквізити сформованого витягу, інформаційної довідки або виписки з Державного реєстру прав (індексний номер, дата та час формування) (п. 9 Порядку).

Таким чином, суд не врахував того факту, що за заявою позивачки від 02.12.2013р. до бази даних про реєстрацію заяв вже внесено відомості про те, що розгляд такої заяви завершено, в результаті чого прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Тобто, у даному випадку продовжити процедуру державної реєстрації права власності на домоволодіння відповідно до поданої позивачкою заяви від 02.12.2013р. не можливо, оскільки такого порядку не передбачено нормами законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відновити порушене право можливо лише після подання нової заяви позивачкою шляхом прийняття реєстратором відповідного рішення, як це визначено Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі № 804/2438/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Васеніна Юрія Володимировича продовжити процедуру державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

В цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014року у справі № 804/2438/14 залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 05.01.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак