Постанова № 4229518, 10.06.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 р. Справа № 2а-17973/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Курбай О.В.,

за участю прокурора Чмир І.В.,

представника позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача ОСОБА_2,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора Ратнівського району в інтересах держави в особі Фонду соціального захисту інвалідів України, його територіального органу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 1751, 59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ратнівського району в інтересах держави в особі Фонду соціального захисту інвалідів України, його територіального органу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовною заявою до сільськогосподарського виробничого кооперативу ІНФОРМАЦІЯ_1(далі СВК ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 1529,55 грн. та пені в сумі 222,04 грн. , а всього 1751,59 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обгрунтувані тим, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.2 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідач у рядку 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вказав, що середньооблікова чисельність працюючих за 2007 рік становила 44 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року становить 2 особи, однак протягом 2007 року в СВК ІНФОРМАЦІЯ_1працював 1 інвалід. У зв'язку з цим до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію, яку він у визначений строк в добровільному порядку не сплатив, що дало підставу для нарахування пені, які просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що у 2007 році протягом двох місяців в СВК ІНФОРМАЦІЯ_1працював ще один інвалід -ОСОБА_3, який не був показаний у звіті. Після його звільнення він особисто запрошував на роботу осіб, яким встановлена інвалідність, зокрема, ОСОБА_4та ОСОБА_5, проте вони відмовились у зв'язку з тим, що їх не влаштовувала запропонована заробітна плата. Вважає, що підстав для застосування адміністративно-господарської санкції у позивача не було, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_5 -інвалід другої групи пояснив, що представник відповідача на початку 2007 року запрошував його працювати агрономом, однак, він відмовився, оскільки його не влаштовувала запропонована заробітна плата.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п. 3.3. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Відповідач у своєму звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 19.02.2008 року у рядку 03 щодо кількості інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вказав 2 особи, проте фактично у 2007 році у нього працював лише один інвалід. Таким чином, відповідачем всупереч законодавству не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Відповідно до частини першої статті 17 закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з листа Ратнівського районного центру зайнятості № 366/ 02-4 від 13.04.2009 року від СВК ІНФОРМАЦІЯ_1у 2007 році звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не надходили.

Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації № 1017/712 від 13.04.2009 року СВК ІНФОРМАЦІЯ_1не звертався з клопотанням щодо залучення представника управління праці до атестаційних комісій з приводу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у вказане господарство.

Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда і зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача, що складає 1529,55 грн.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму за весь їх строк. Відповідачу нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 222,04 грн.

Відповідно до пункту 2 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 70 від 31 січня 2007 року роботодавці самостійно обчислюють та сплачують суму адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що наступає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць. Сільськогосподарський виробничий кооператив ІНФОРМАЦІЯ_1самостійно суму адміністративно-господарських санкцій не сплатив.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача про те, що в СВК ІНФОРМАЦІЯ_1у 2007 році протягом двох місяців працював інвалід ОСОБА_3, оскільки з наданої копії пенсійного посвідчення останнього серія НОМЕР_1 не можливо встановити коли саме (в якому році) йому встановлена інвалідність. Суд критично ставиться до пояснення свідка ОСОБА_5 відносно наявної вакансії у 2007 році в «СВК ІНФОРМАЦІЯ_1для працевлаштування інваліда на посаді агронома, оскільки протягом 2007 року відповідач не подав жодного звіту до Ратнівського районного центру зайнятості з повідомленням про вказану наявну вакансію для працевлаштування інваліда.

Оскільки відповідач двох інвалідів у своєму штаті не мав, не створив робоче місце для працевлаштування одного інваліда і відповідно не інформував Ратнівський районний центр зайнятості про наявне вакантне робоче місце для інваліда протягом 2007 року, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив всіх вищезгаданих заходів щодо обов'язку забезпечення працевлаштування інваліда, а тому позовні вимоги позивача є законними і обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу ІНФОРМАЦІЯ_1на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет Ратнівського району, код платежу 50070000, номер рахунку 31218230700320, ідентифікаційний код 21740439, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 1751,59 грн. (тисячу сімсот п'ятдесят одну гривню п'ятдесят дев'ять копійок)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 15 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Т.М. Димарчук