Постанова № 4229507, 10.06.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 р. Справа № 2а-17890/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд :

в складі головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Курбай О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1.,

відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2312,50 та пені в сумі 333,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2312,50 грн. та пені в сумі 333,87 грн., а всього 2646,37 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.2 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідач у рядку 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вказала, що середньооблікова чисельність працюючих за 2007 рік становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 0 осіб. Таким чином, норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів становить 1 особу, який відповідач не виконала.

Згідно частини першої статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року відповідач мав самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію сума якої визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Відповідно до частини 2 статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарську санкцію та пеню відповідач самостійно не сплатила.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнала та пояснила, що у 2007 році вона не мала змоги прийняти на роботу інваліда, так як для цього їй потрібно було б звільнити когось зі своїх найманих працівників, чого вона не могла допустити. В центр зайнятості звіти щодо наявних вакантних місць для працевлаштування інвалідів не подавала, оскільки у неї не було таких місць. Вказала на те, що з жовтня 2007 року сама являється інвалідом третьої групи, а тому вважає, що підстав для застосування адміністративно-господарської санкції у позивача немає, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається із ч.1 ст.20 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Згідно п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п. 3.3. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Відповідач у своєму звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 29.02.2008 року у рядку 03 щодо кількості інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не вказала, що нею створено одне робоче місце на якому повинен працювати інвалід.

Відповідно до частини першої статті 17 закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з листа Нововолинського міського центру зайнятосі №597/04-2 від 28.02.2009 року, підприємець ОСОБА_2. з інформацією про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів у 2007 році до центру зайнятості не зверталась.

Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідач не виконала нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда і зобов'язана сплатити адміністративно-господарську санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача, що складає 2312,50 грн..

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму за весь їх строк. Відповідачу нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 333,87 грн.

Відповідно до пункту 2 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 70 від 31 січня 2007 року роботодавці самостійно обчислюють та сплачують суму адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що наступає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць. Відповідач самостійно суму адміністративно-господарських санкцій не сплатила.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача, що вона сама є інвалідом, а тому не повинна сплачувати адміністративно-господарську санкцію, оскільки інвалідність ОСОБА_2. встановлена лише 26 жовтня 2007 року, тобто вона була особою, якій встановлена інвалідність у 2007 році менше шести місяців.

Оскільки відповідач інваліда у своєму штаті не мала, не повідомила Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність робочого місця на якому повинен працювати інвалід, не інформувала Нововолинський міський центр зайнятості про вакантні робочі місця для інвалідів, суд приходить до висновку, що відповідач не вжила всіх вищезгаданих заходів щодо обов'язку забезпечення працевлаштування інваліда, а тому позовні вимоги позивача є законними, обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет м. Нововолинська, код платежу 50070000, номер рахунку 31210230700005, ідентифікаційний код 21740497, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) адміністративно-господарські санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2646, 37 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість гривень тридцять сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі -15 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Т.М. Димарчук