Рішення № 4226579, 21.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р. Справа № 16/117-09

вх. № 5378/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Кайдашов В.С., довіреність від 09.07.09 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод", м. Харків

до Підприємство Футбольний клуб "Арсенал", м. Харків

про визнання недійсниою угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір на утримання об’єкту соціально-культурного призначення та прибудинкової території № 3/2007 від 03.01.2007, укладений між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод» ( надалі - Товариство) та підприємством Футбольний клуб «АРСЕНАЛ», на тій підставі, що договір суперечить ст. 79 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про господарські товариства» та п. 2.1. Статуту позивача, у зв'язку з чим такий договір є невигідним для позивача та таким, що суперечить меті діяльності Товариства - отримання прибутку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуванні судом документи не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

03.01.2007 р. між Товариством та підприємством Футбольний клуб «АРСЕНАЛ» (далі – підприємством) було укладено договір на утримання об’єкту соціально-культурного призначення та прибудинкової території № 3/2007 (далі - Договір). Згідно акту прийому-передачі на утримання об’єкту соціально-культурного призначення - ДК ім. Ілліча та прибудинкової території від 03.01.2007 позивач передав на утримання зазначений об’єкт відповідачу.

Предметом Договору, відповідно до пункту 1.1., є передача Товариством відповідачу функцій з утримання об’єкта соціально-культурного призначення – Будинку культури ім. Ілліча, що розташований по пр. Ілліча, 77 в м. Харкові, загальною площею 5078,1 кв.м., утримання прибудинкової території загальною площею 4699,23 кв.м.

Пунктом 3.2. договору передбачено право відповідача здавати передані на утримання приміщення в оренду.

Відповідно до ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

У п. 2.1. Статуту АТВТ "Харківський канатний завод" зазначено, що метою діяльності Товариства є здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, а також його працівників.

За результатами аналізу умов договору суд дійшов висновку про те, що умовами Договору не передбачено перерахування сум орендної плати на рахунок позивача, тобто Договір укладений з боку позивача без дотримання приписів п. 2.1. Статуту АТВТ "Харківський канатний завод", ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", виконання договору не приносить підприємству прибутку, не відповідає меті та предмету його діяльності, є таким, що суперечить меті його діяльності - отримання прибутку.

Згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина третя ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, недійсним може бути визнаний правочин, який суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Частина 1 статті 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У стаття 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, стаття 16 Цивільного кодексу України міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Таким чином, оскільки Договір на утримання об’єкту соціально-культурного призначення та прибудинкової території від 03.01.2007р., укладений між сторонами, предметом якого є передача Товариством відповідачу функцій з утримання об’єкта соціально-культурного призначення – Будинку культури ім. Ілліча, що розташований по пр. Ілліча, 77 в м. Харкові, загальною площею 5078,1 кв.м., утримання прибудинкової території загальною площею 4699,23 кв.м., укладено з порушенням статті 79 Господарського кодексу України та статті 1 Закону України "Про господарські товариства", то він підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої ст. 203 та частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України.

З урахуванням положень статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", ст. 79 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір на утримання об’єкту соціально-культурного призначення та прибудинкової території від 03.01.2007р., укладений між Акціонерним товариством відкритого типу "Харківський канатний завод", код ЄДРПОУ 00306443 (61020, м. Харків, вул.. Китаєнко, 1) та підприємством Футбольним клубом "Арсенал", код ЄДРПОУ 32136773 ( 61200, м. Харків, пр-т Ілліча, 1).

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2009р.