Постанова № 42265148, 29.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року 810/4320/14

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган при визначенні податкових зобов'язань безпідставно врахував як надходження від виручки при реалізації товару ті кошти, які було внесено позивачем на свій банківський рахунок через платіжний термінал для погашення кредитного ліміту в банку. У зв'язку з цим податковий орган помилково визначив розмір отриманого доходу від реалізації товару у розмірі, більшому ніж фактичний, та в сумі, що перевищує 500000 грн., а тому з урахуванням перебування позивача на спрощеній системі оподаткування спірними рішеннями додатково нарахував зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, по єдиному соціальному внеску та по податку на додану вартість. Вважає ці рішення протиправними і просить їх скасувати, оскільки позивачем не було перевищено граничного обсягу виручки в 500000 грн.

Представник позивача подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представник до суду не забезпечив, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. У зв'язку з цим справу розглянуто у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Податковим органом в лютому-березні 2014 р. проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. За результатами складено акт від 13.03.2014 №51/1700/НОМЕР_1, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 26805,34 грн; ч.11 ст.8, п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження зобов'язань зі сплати єдиного внеску в сумі 12737,76 грн; п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість розмірі 82102,50 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем, який у 2011 р. був платником єдиного податку, перевищено ліміт обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в 500000 грн. Як вбачається з акта перевірки податковий орган врахував як надходження від виручки при реалізації товару кошти, які внесено позивачем на свій банківський рахунок через платіжний термінал. У зв'язку з цим податковий орган визнав, що ОСОБА_1 не включила до загального оподаткованого доходу суму фактично отриманого доходу від реалізації товару у 2011-2012 роках на загальну суму 178702,29 грн.

На підставі висновків акту перевірки та з урахуванням результатів розгляду повторної скарги Міндоходів України відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2014 № 0001971700, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 102628,14 грн, у т.ч. за основним платежем - 82102,50 грн, за штрафними санкціями - 20525,64 грн; № 0001981700, яким донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 36243,56 грн, в т.ч. за основним платежем - 28994,84 грн та штрафні санкції в сумі - 7248,72 грн. Також винесено вимогу № Ф-0003531700 від 02.07.2014 щодо сплати єдиного соціального внеску в розмірі 12373,76 грн, та рішення № 0003541700 від 02.07.2014, яким за несвоєчасне нарахування ЄСВ застосовано штрафні санкції в сумі 1166,73 грн.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку від 22.03.2011 ПАТ КБ «Приватбанк» надавав ФОП ОСОБА_1 кредитний ліміт (овердрафт), який підлягає щомісячному погашенню шляхом зарахування коштів в розмірах кредитного ліміту. Факт надання банком кредиту підтверджується банківською випискою, відповідно до якої при відсутності грошових коштів на рахунку на початок дня (вхідний залишок дорівнює нулю) з рахунку на протязі дня було сплачено 19135,70 грн., що підтверджує отримання ФОП ОСОБА_1 банківського кредиту у вказаній сумі. Надалі, в період з березня 2011 р. по грудень 2011 р. по вказаному рахунку практично за всі дні залишок від'ємний, що підтверджує факт користування кредитними коштами. Відповідно до умов договору з банком позивачем щомісячно погашався кредитний ліміт (овердрафт) шляхом внесення його особистих коштів через платіжний термінал, а при цьому під час внесення коштів вказувалось, що це виручка. Ці обставини підтверджуються і карткою рахунку № НОМЕР_2 за 2011 рік, а також довідкою №117 від 04.04.2014, виданою Чернігівським РУ ПАТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що в період з 20.03.2011 по 31.12.2011 грошовими коштами, які було внесено на поточний рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», здійснювалось щомісячне перекриття кредитного ліміту по поточному рахунку на суму 20000 грн. При дослідженні цієї довідки встановлено, що за період з 20.03.2011 по 31.12.2011 на перекриття кредитного ліміту було перераховано 180000 грн, які було внесено позивачем на поточний рахунок, як власні кошти, але помилково було оформлено як грошова виручка.

Позивачем надано суду копії здійсненого ним листування із ПАТ КБ «Приватбанк» з питань документального оформлення погашення кредитного ліміту. При цьому банком у листі від 22.09.2014 за №20.1.0.0.0.\7-20140905\1906, який досліджено судом, повідомлено позивача, що упродовж березня-грудня 2011 року грошовими коштами позивача, які було внесено на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», щомісячно здійснювалося погашення кредитного ліміту по даному рахунку, зокрема за квітень 2011 р. - в сумі 19135,70 грн, а в подальшому щомісячно на суму 20000 грн, усього таким способом внесено коштів на загальну суму 179135,70 грн. Ці кошти було внесено на вказаний поточний рахунок позивача через термінали самообслуговування. При цьому в графі «призначення та внесення грошових коштів» було зазначено внесення торгівельної виручки, оскільки функція «погашення кредитного ліміту» в 2011 році в терміналі була відсутня.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500000 грн на календарний рік.

Відповідно до абзацу 5 ст. 1 цього ж Указу виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (робіт, послуг).

Отже, сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок у вигляді виручки, доходу за продаж товарів, дохід від оренди, вважається виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн. Це означає, що річний обсяг виручки (500 тис. грн.) фізичної особи-підприємця є критерієм визначення можливості перебування такого підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, зокрема, якщо у звітному періоді обсяг виручки платника єдиного податку від реалізації продукції (робіт, послуг) перевищив 500000 грн, то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду, повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Якщо платник єдиного податку упродовж календарного року має дохід, який перевищує 500000 грн, то такий дохід оподатковується на загальних підставах згідно з Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що обсяг фактично отриманої позивачем виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) складає не 647114,96 грн, як це визначив податковий органу, а 467979,26 грн (647114,96 грн - 179135,70 грн), тобто менше 500000 грн. Суд визнає, що кошти, внесені позивачем як погашення кредитного ліміту в сумі 179135,70 грн, не є виручкою за здійснення операцій з продажу продукції (робіт, послуг), а тому не повинні враховуватися при визначенні загального обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, висновки податкового органу щодо отримання позивачем доходу в розмірі 647114,96 грн., які лягли в основу спірних рішень та вимоги, є помилковими.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено Указ Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оскільки сума фактично отриманої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) за 2011 рік не перевищила 500000 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченої ним суми судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2014 №0001971700 і №0001981700, вимогу № Ф-0003531700 від 02.07.2014 та рішення №0003541700 від 02.07.2014, винесені ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 313 (триста тринадцять) грн 02 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.