КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2014 року 810/6051/14
м. Київ
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснаб-Агро" до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснаб-Агро" (далі-позивач, товариство) до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області по складанню акта № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрснаб-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з: ТОВ «Датто» за квітень 2014 року, ТОВ «Агродар - Юг» за січень 2014 року, квітень 2014 року, ТОВ «Регіонсервіс-3000» за період квітень 2014 року, ПП "Реджина плюс" за період січень-лютий 2014 року, ТОВ «Виар плюс» за період лютий 2014 року, ТОВ-«Парліс» за період листопад 2013 року»; зобов'язання Броварської об’єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області скасувати акт № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрснаб-Агро».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки в акті зроблені всупереч встановленому порядку, вони є такими, що мають негативні наслідки, впливають на ділову репутацію підприємства, оскільки матеріали даного Акту підлягають направленню до інших регіональних ДПС, де перебувають контрагенти позивача, для здійснення відповідних заходів, проведення перевірок контрагентів позивача. Позивач вважає, що це негативно впливає на репутацію позивача і може викликати необґрунтовані висновки щодо незаконності здійснення позивачем своєї господарської діяльності, внаслідок чого товариство може понести збитки у зв'язку із відсутністю контрагентів для ведення підприємницької діяльності.
Представник позивача подав до суду письмове клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити.
Представник відповідача подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження, проти позову заперечував. Надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що висновки акта перевірки та власне сам акт не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов’язки та законні інтереси, що в свою чергу виключає можливість для такого платника податків, з урахуванням вимог ст.17 КАС України, на їх оскарження у судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами.
Відповідачем направлено позивачу запит за №1048/10-06-22-01-686 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження», в якому з посиланням на п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України запропоновано надати протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин між ТОВ "Укрснаб-Агро" з ТОВ «Датто», ТОВ «Агродар - Юг», ТОВ «Регіонсервіс-3000», ПП "Реджина плюс", ТОВ «Виар плюс», ТОВ-«Парліс», ТОВ "ЮВ Сістемс". Позивачу цей запит направлено засобом поштового зв’язку та отримано 03.07.2014, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення.
На підставі наказу від 17.09.2014 за № 927 з посиланням на п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п. 201.10 ст. 201, пп. 78.1.1 п.78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Укрснаб-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Датто» за квітень 2014 року, ТОВ «Агродар - Юг» за січень 2014 року, квітень 2014 року, ТОВ «Регіонсервіс-3000» за квітень 2014 року, ПП «Реджина плюс» за січень-лютий 2014 року, ТОВ «Виар плюс» за лютий 2014 року, ТОВ «Парліс» за листопад 2013 року.
За результатами перевірки податковим органом 30.09.2014 складено Акт №617/22-04/38564520, згідно з яким встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.137.1 ст.137, п.138.1.1 ст.138 ПК України і визнано, що ТОВ «Укрснаб-Агро» неправомірно визначено об'єкт оподаткування по взаємовідносинах з підприємствами-покупцями ДП АТ «Київхліб» Фастівський хлібокомбінат, ПАТ «Київхліб», ТОВ «Аскоп-Україна», ТОВ «Кон-Лекс», ТОВ «АДН Трейдінг-Україна» на загальну суму 6733451,86 грн та з підприємствами-постачальниками ТОВ «Датто», ТОВ Агродар ЮГ», ТОВ «Регіонсервіс 3000», ПП «Реджина плюс», ТОВ «Виар плюс», "Парліс» на загальну суму 4898845,42 грн; п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Позивач, не погоджуючись з висновками посадових осіб податкового органу, подав заперечення щодо висновків, викладених в акті, за результатами розгляду яких податковим органом висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області по складанню Акта перевірки № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ПК України завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо. З урахуванням цього податкові органи безпосередньо виконують функції, пов’язані зі здійсненням такого контролю.
Статтею 20 ПК України визначено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Судом встановлено, що податковим органом на підставі наказу про проведення перевірки проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Укрснаб-Агро», за результатами якої складено акт перевірки № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Оскільки наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по проведенню перевірки та по складанню рішення (акту), не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов’язань чи штрафних (фінансових) санкцій.
Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправними дій Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області по складанню акта перевірки № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014 не відповідає його змісту.
Дослідивши матеріали та проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що оскаржені дії по складанню акта перевірки не мають для позивача юридичного значення та не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Броварську об’єднану ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області скасувати акт № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрснаб-Агро», суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось що результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі – Порядок). Відповідно до пункту 3 розділу І цього Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення юрисдикції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».
Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади–підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов’язковим для зобов’язаної особи. Воля суб’єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов’язковими до виконання суб’єктами, яким вони адресовані.
Рішення суб’єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом. Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Водночас, акт перевірки - це службовий двохсторонній документ, який стверджує факт проведення перевірки і є лише носієм інформації про результати перевірки.
Акти перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі чи за результатами перевірки, не є рішеннями суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не мають обов’язкового характеру. Такий акт не можна визначати як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.
Текстуальне викладення акту перевірки та наведення у ньому тих чи інших слів, речень, тверджень, мотивів, дії щодо відображення в акті висновків інспектора з посиланням на недійсність чи нікчемність правочинів є позицією працівника податкового органу, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків під час перевірки. Проте, ці твердження працівника податкового органу самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт перевірки не є підставою для виникнення грошового зобов'язання.
Суд вважає, що відповідно до вищенаведених вимог ПК України працівник органу державної податкової служби має право на викладення в акті перевірки власних висновків за наслідками перевірки.
Обґрунтованість викладеного в акті перевірки висновку, належність і допустимість його як доказу, оцінка цього доказу на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом відповідно до вимог ст.ст. 69, 70, 79, 86 КАС України під час розгляду відповідних адміністративних справ, якщо в основу спору покладено такий висновок.
Твердження представника позивача про те, що вказані вище висновки тягнуть за собою негативні наслідки для підприємства і у майбутньому, судом до уваги не приймаються з огляду на приписи статті 6 КАС України, оскільки право на звернення до суду виникає у позивача у разі порушення його прав, свобод чи інтересів, у зв’язку з чим вимоги на майбутнє не можуть бути предметом розгляду у суді.
Акт перевірки не набуває статусу рішення в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд визнає, що цей позов в частині зобов'язання Броварську об’єднану ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області скасувати акт № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже у цій частині позову провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
У порядку частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства суд у постанові роз’яснює, що заявлена позовна вимога про визнання недійсним акта перевірки та скасування цього акта не належить до розгляду судами інших юрисдикцій.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним будь-яких судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про зобов’язання Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області скасувати акт № 617/22-04/38564520 від 30.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрснаб-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з: ТОВ «Датто» за квітень 2014 року, ТОВ «Агродар - Юг» за січень 2014 року, квітень 2014 року, ТОВ «Регіонсервіс-3000» за період квітень 2014 року, ПП "Реджина плюс" за період січень-лютий 2014 року, ТОВ «Виар плюс» за період лютий 2014 року, ТОВ-«Парліс» за період листопад 2013 року» закрити.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Судове рішення № 42265151, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 25.11.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/6051/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: