Ухвала суду № 42265038, 16.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2014 рокусправа № 811/4063/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року

у справі № 811/4063/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранспром»

до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранспром» звернулось до суду з позовом до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002951500 від 09.12.2013, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 624929,89 грн. Зобов'язати відповідача виключити з бази даних ДПС України інформацію про результати перевірки ТОВ «Агротранспром», оформлену актом перевірки від 26.11.2013 №172/2200/37624452.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки, що в свою чергу стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій позивача з ТОВ «Магеллангруп». Договірні відносини з вказаним підприємством оформлені належним чином складеними первинними документами - договором, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, що підтверджують реальність господарської операції та правовірність формування податкового кредиту. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, оскільки таке визнання можливе лише у судовому порядку. Також позивач зазначає, що посилання на акти перевірок інших платників податків є неправомірним, оскільки низкою рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії податкових органів щодо проведення перевірок контрагентів позивача та коригування даних в податкових базах даних.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0002951500 від 09.12.2013; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано вичерпного переліку первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Магелангрупп», а також доказів на підтвердження здійснення транспортування товару та перерахування коштів ТОВ «Магелангрупп», що свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування. В ході перевірки встановлено відсутність будь-яких операцій по здійсненню операцій з придбання товарів у ТОВ «Магелангрупп», а відтак усі операції купівлі-продажу позивача не спричиняють реального настання правових наслідків та є недійсними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Представники сторін в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Спірним в межах даної справи є питання правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) у ТОВ «Агротранспром».

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агротранспром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Магеллангруп» за березень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та подальшої реалізації ТМЦ, за результатами якої складено акт № 172/2200/37624452 від 26.11.2013 (а.с. 14-39 т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.135.2, п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено дохід, що враховується при визначенні оподаткування, всього в сумі 11982579 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 р. - 883375 грн., 2 квартал 2012 р. - 2 706 010 грн., 3 квартал 2012 р. - 4 548 162 грн., 4 квартал 2012 р. - 3 845 031 грн.;

ст.ст.138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по контрагенту ТОВ «Магелангрупп» в розмірі 19321574,54 грн.,;

п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкове зобов'язання всього в сумі 3409006,38 грн., у тому числі: за березень 2012 року в сумі 176675,05 грн., за квітень 2012 р. в сумі 188595,19 грн., за травень 2012 р. в сумі 166007,62 грн., за червень 2012 р. в сумі 186599,26 грн., за липень 2012 р. в сумі 390628,00 грн., за серпень 2012 р. в сумі 200735,09 грн., за вересень 2012 р. в сумі 318269,31 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 491926,73 грн., за листопад 2012 р. в сумі 117882,53 грн., за грудень 2012 р. в сумі 159196,95 грн., за січень 2013 р. в сумі 347439,32 грн., за лютий 2013 р. в сумі 231250,92 грн., за березень 2013 р. в сумі 31985,34 грн., за квітень 2013 р. в сумі 401815,07 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість в загальній сумі 3864315 грн. у т.ч. ТОВ «Магелангрупп» за березень 2012 року в сумі 498245 грн., за серпень 2012 року в сумі 1156497 грн., за вересень 2012 року в сумі 832909 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 876720,09 грн.,

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 499943,91 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на встановлену відсутність будь-яких операцій по здійсненню операцій з придбання товарів ТОВ «Магелангрупп», що свідчить про те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Агротранспром» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є недійсними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

При цьому відповідачем використана інформація, яка міститься в акті Дніпродзержинської ОДПІ «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магелангрупп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Оптмеппромторг» за весь період діяльності, ТОВ «Спецагроресурс» за період з 01.08.2012 по 31.10.2014 та ТОВ «Таурус Голд» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 № 277/22-206/35902558 від 22.01.2013 (а.с.45-71, т.1) та акті «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магеллангрупп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Електро-Лайф» за період березень 2012 року № 918/52/22-609/35902558 від 31.01.2013 (а.с.72-91, т.1).

Відповідно до вказаних актів діяльність ТОВ «Магеллангрупп» полягала в здійсненні операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди підприємствам-набувачам "податкової вигоди", збільшення як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних суб'єктів господарювання та нанесенням шкоди державі в особливо великих розмірах. Зазначене свідчить, про відсутність доказів причетності «Магеллангруп» до придбання, транспортування, супроводження та реалізації ПММ від підприємств постачальників у перевіряємий період, а відтак укладені правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002951500 від 09.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 624929,89 грн., в т. ч. за основним платежем - 499943,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124985,98 грн.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Магеллангруп» (Постачальник) укладений договір поставки нафтопродуктів №25, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати протягом строку, визначеного цим договором, у власність Покупця нафтопродукти в асортименті згідно товарних накладних, що є додатками до цього договору, а Покупець - прийняти товар та сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється Постачальником на підставі письмових заявок Покупця, в яких вказується кількість товару, реквізити отримувача товару, дата відвантаження товару, тип та найменування транспортного засобу, яким буде здійснено перевезення товару, ПІБ особи, що буде приймати товар. Вартість одиниці товару, загальна вартість партії товару, визначається у рахунках-фактурах та накладних, що надаються Постачальником і погоджуються сторонами на момент відвантаження. Оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів безготівковим шляхом на поточний банківський рахунок Постачальника в розмірі вартості партії товару. Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості кожної партії товару на користь Постачальника протягом п'яти днів з моменту відвантаження товару (п.3.1 - 3.3 договору).

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: видатковими накладними (т.3 а. с.40-63, 199-236, т.4 а. с.27-53, 75-109), податковими накладними (т. 3 а.с.64-87, 236-250, т.4 а. с.1-26, 55-77, 110-143), випискою з банківського рахунку (т.1 а. с. 171-177, т.7 а. с.62-71).

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним вище підприємством, відображення позивачем операцій з отримання обумовленого договором товару у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Виходячи із змісту складених на підтвердження поставки товару документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару (паливно-мастильних матеріалів), фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Магеллангруп» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Придбаний товар в установленому порядку оприбуткований, зберігається позивачем на складі відповідно до договору оренди резервуару у ТОВ «Азон -2» (Орендодавець) від 01.03.2012 № 8/1, згідно з яким позивач орендує резервуари у кількості 4 (чотири) штуки нафтобази, що розташована за адресою: Кіровоградська обл.., смт.Павлиш, пров.Садовий, 28. Строк користування - до 31.12.2013.

В подальшому товар (паливно-мастильні матеріали) реалізований наступним контрагентам: ТОВ «Одесанафтопродукт-Барвінок», ТОВ «Транс-ГК-Плюс», ТОВ «Янта», ВКФ «Огруд», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_1, ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Тайфун АЗС», ФОП ОСОБА_4, СВК «Агрофірма Маріампольська», ТОВ «Валентина», ТОВ «Диамант Груп», ТОВ «Кремінь Нафта», ТОВ «Ліра М», ТОВ «Агро Шанс 999», ТОВ «АСАС», ТОВ «Геліос ойл», ТОВ «Енерго», ТОВ «Шестірня», ТОВ «Промснаб-2010»,

Перевезення товару здійснювалось ПП «Еліт «Фешен Клаб» на підставі договору перевезення №2/01 від 12.01.2013, що випискою з банківського рахунку.

З огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності не спростовують факту поставки паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Магеллангрупп» і використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність порушень при відображенні позивачем відповідних операцій з поставки товару в бухгалтерському та податковому обліках.

На момент укладення та виконання означеного правочину контрагент позивача ТОВ «Магеллангрупп» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаним підприємством дотримані. Крім того, господарське зобов'язання з поставки товару не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначений вище договір поставки, укладений позивачем, не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства, або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони правочину перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні правочину. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони правочину про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання правочину, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Магеллангрупп» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «Магеллангрупп», вчинені на виконання договору поставки, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «Магеллангрупп», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідної суми до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо посилання відповідача на акти перевірки ТОВ «Магеллангрупп» як докази порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

В акті перевірки позивача від 26.11.2013 податковим органом не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарської операції з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Таким чином, факти, на які посилається відповідач, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем податкового кредиту.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідної суми до податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 811/4063/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко