Ухвала суду № 42262066, 25.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Давня Я.А.

за участю представника позивача, відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку громадян, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2014 року,

встановила:

В листопаді 2013 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося до суду з вказаним вище позовом.

Посилалось на те, що відповідно до укладеного договору № 2503/0907/88-021 від 06 вересня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1, відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000,00 доларів США. на строк з 06 вересня 2007 року по 05 лютого 2016 року під 12,5 % річних.

Згідно умов зазначеного договору позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 06 вересня 2007 року укладено договір іпотеки № 2503/0907/88-021-Z, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу.28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова компанія

_____________

22ц-1569/ 2014 р. Головуючий у 1 інстанції Мізюк В.М.

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

«Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу № 15 свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями по кредитному договору № 2503/0907/88-021 та іпотечного договору № 2503/0907/88-021-Z.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2013 року складає 20 300,63 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 162 262,94 гривні.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06.09.2007 року, яка складає 20 300,63 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 162 262, 94 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити зі зняттям з реєстраційного обліку громадян, що проживають та зареєстровані за вказаною адресою. Вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом неправомірно було застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII, оскільки позовна заява була подана позивачем у листопаді 2013 року, до набрання чинності зазначеним Законом.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII захищено права та інтереси громадян від примусового позбавлення їх житла, а тому виселення відповідачів є таким, що суперечитиме зазначеному Закону.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом першої інстанції установлено, що 06 вересня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2503/0907/88-021, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 20 000,00 доларів США. та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення по 05 лютого 2016 року.

31 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору, згідно якого збільшено суму заборгованості на позичковому рахунку позичальника №22033059132501 на суму залишків та встановлено строк користування кредитом по 05 лютого 2020 року включно і 08 вересня 2011 року кредитний договір у новій редакції.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язаннь за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 06 вересня 2007 року укладено договір іпотеки № 2503/0907/88-021-Z, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 69,90 кв.м., в тому числі житловою площею 55,40 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані на неприватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями по кредитному договору №2503/0907/88-021 та іпотечного договору № 2503/0907/88-021-Z.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2013 року складає 20 300,63 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 162 262,94 гривні, зокрема: 118323,26 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту; 9574,34 грн. - заборгованість по процентам; 34365,34 грн. - заборгованість по пені.

У відповідності до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов.

Згідно ст. 33 ч. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей і виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2013 року банком було направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань (а.с. 40-41).

Згідно довідки від 23.12.2014 року виконкому Кіцманської міської ради Кіцманського району Чернівецької області в спірному будинку проживають ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.12.2014 року № 31565839 відповідач ОСОБА_1 іншого нерухомого майна не має.

07 червня 2014 року набув чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і п. 1 ч. 1 цього Закону передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умовами, що: таке нерухоме житлове майно використовується за місцем постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, і загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно із ст. 4 протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Судом першої інстанції установлено, що відповідачу надано споживчий кредит в іноземній валюті, загальна площа спірного будинку становить 69,90 кв.м. і це є єдиним місцем його проживання, а тому вищезазначений закон підлягає застосуванню. Крім того, предмет іпотеки не знаходиться на території, визнаній тимчасово окупованою, і відповідач не відносяться до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а також спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є єдиним належним відповідачу житлом.

Оскільки, вимога про виселення є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та враховуючи дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд першої інстанції обґрунтовано повністю відмовив у позові.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що судом неправомірно було застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII, оскільки позовна заява була подана позивачем у листопаді 2013 року, до набрання чинності зазначеним Законом, є необґрунтованими, оскільки на момент ухвалення рішення 07.06.2014р. набрав чинності зазначений вище Закон, на період дії якого вводиться мораторій на примусове стягнення /відчуження/ рухомого і нерухомого майна боржників, які мають кредитні зобов'язання за споживчими кредитами в іноземній валюті.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу для своїх вимог і заперечень, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини, та дійшов правильного висновку про відмову у позові. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, на правильність висновків суду не впливають та спростовані матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: