Рішення № 42257037, 17.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8011/14

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Білгород - Дністровського міськрайсуду Одеської області від 07 липня 2014 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Білгород - Дністровського міського нотаріального округу - ОСОБА_7, про визнання договору дарування квартири удаваним, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частину квартири, поділ рухомого майна в натурі, -

встановила;

25.12.2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість ? частини автомобіля «Ford С-max» у розмірі 49956 грн. 50 коп., який знаходиться у користуванні відповідача, судові витрати у розмірі 512 грн. та витрати на надання юридичної допомоги у розмірі 300 грн. посилаючись на те, що це майно було придбане під час шлюбу за спільні кошти, але в добровільному порядку відповідач не бажає ділити його.

11.02.2013 року ОСОБА_4 уточнила свої позовні вимоги, та крім заявлених вище вимог просила стягнути з відповідача на її користь вартість ? частини автомобіля «Mitsubisi Galant» у розмірі 27683 грн. 60 коп. (55367 грн. 20 коп. : 2) посилаючись на те, що це майно було придбане з ОСОБА_2 у шлюбі за спільні кошти.

05.07.2013 року ОСОБА_4 доповнила свої позовні вимоги, та просила поділити рухоме майно, набуте з відповідачем у шлюбі, виділивши їй у користування розкладний диван - 2000 грн., спальний гарнітур - 2500 грн., кухонні шафи - 1200 грн., холодильник - 3000 грн., телевізор - 1800 грн., набір кухонної посуди - 1600 грн., розкладний диван - 2000 грн., спальній гарнітур - 2500 грн.. Відповідачу виділити - журнальний стіл - 800 грн., трюмо - 700 грн., кухонний стіл - 800 грн., електричну плиту - 500 грн., бойлер - 800 грн., супутникову антену - 800 грн., журнальний стіл - 800 грн., трюмо - 700 грн..

24.01.2013 року ОСОБА_2 заявив зустрічні позовні вимоги, в яких просив визнати удаваним договір дарування кв.АДРЕСА_1, укладений 06.01.2011 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 посилаючись на те, що фактично за квартиру були сплачені грошові кошти, набуті у шлюбі, та між сторонами був укладений договір купівлі-продажу. Позивач просив визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири і розділити рухоме майно, придбане у шлюбі за спільні кошти, з якого виділити йому у власність холодильник, вартістю 3000 грн., розкладний диван - 1000 грн., пральну машину - 2500 грн., супутникову антену - 800 грн., набір кухонного посуду - 1600 грн. (всього на 8900 грн.), а відповідачу виділити кухонний куток вартістю - 1200 грн., спальний гарнітур - 2500 грн., комп'ютерний стіл - 800 грн., електрогазову плиту - 2500 грн., бойлер - 800 грн., ДВД плейєр - 800 грн., телевізор - 1500 грн. (всього на 10100 грн.) посилаючись на те, що в добровільному поряду ОСОБА_4 відмовляється від такого поділу.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду від 07.07.2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартість ? частини автомобіля «Ford С-max» у розмірі 33050 грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн.. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено у зв'язку з тим, що вони не доведені позивачем у встановленому законом порядку. Суд відмовив у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вони не доведені ним у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати у повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову у повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі вказуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав;

Згідно п.1,4ч.1ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для розгляду справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції правомірно виходив з того, що вони не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, так як він відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості ? частини автомобіля «Mitsubisi Galant», та в частині поділу рухомого майна суд першої інстанції виходив з того, що заявлені нею вимоги не доведені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи з ОСОБА_2 вартість ? частини автомобіля «Ford С-max» у розмірі 33050 грн. 06 коп. суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги ґрунтуються на законі і доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, так як судом порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому), безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2010 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у встановленому законом порядку був укладений шлюб.

06.11.2011 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором кв.АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 наполягає на тому, що цей договір є удаваним, оскільки фактично сторони уклали договір купівлі-продажу цієї квартири, та його мати ОСОБА_8 (свідок у справі) особисто передала ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 16000 дол. США за цю квартиру.

Приписами ст.235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч.3ст.10, ч.1ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог щодо вчинення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 удаваного правочину з дарування квартири, тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_8 в частині передачі за квартиру грошей дарувальнику, оскільки вона є заінтересованою особою - матір'ю ОСОБА_2, не була стороною під час укладання договору дарування, та її пояснення суперечать іншим доказам у справі. Таким доказами є письмові поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_7 про те, що під час нотаріального посвідчення договору дарування квартири вона встановлювала дійсні наміри сторін, їх волевиявлення, і що в п.13 договору дарування сторони підтвердили, що укладений договір не є удаваним.

За час, коли подружжя ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, ними за спільні кошти 11.09.2012 року був придбаний автомобіль «Ford С-max», 2006 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований на ОСОБА_2, і на час розгляду справи в суді першої інстанції за базою даних МРЕВ ДАІ м. Білгород-Дністровський не значиться як проданий.

Отже, вказане майно правомірно визнане судом першої інстанції спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного із подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного із них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його поділу і залишає майно у спільній частковій власності.

Суд першої інстанції виділяючи ОСОБА_4 грошову компенсацію у частці автомобіля «Ford С-max» правомірно виходив з того, що це майно є неподільним, але при цьому не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 33050 грн. 06 коп..

У зв'язку з цим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про визнання за ОСОБА_4 права спільної часткової власності на ? частину цього автомобіля, з залишення його у спільному користуванні сторін. При цьому колегія суддів визнає, що кожен із співвласників автомобіля має право, відповідно до вимог ст.365 ЦК України, звернутися до суду з позовом про припинення права на частку у цьому майні, з попередній внесенням на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми частки автомобіля.

Автомобіль «Mitsubisi Galant», згідно довідки Білгород-Дністровського МРЕВ ДАІ, придбаний ОСОБА_2 06.07.2010 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, а тому відповідно до вимог п.1ч.1ст.57 СК України є його приватною власністю, і не підлягає поділу.

Тому відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що автомобіль «Mitsubisi Galant» не є майном подружжя.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_9 і ОСОБА_2 не надали суду доказів того, що вказане ними в позовних заявах рухоме майно на час розгляду справи є в наявності; не надали доказів часу придбання цього майна та його дійсної вартості на час розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 не підтвердила свої позовні вимоги в тій частині, що нерухоме майно знаходиться у її користуванні, вказуючи, що це майно знаходиться в користування відповідача. Відповідач у зустрічній позовній заяві заперечував проти таких доводів стверджуючи, що рухоме майно знаходиться в користування ОСОБА_9.

З урахуванням того, що сторони у заявлених ними позовних вимогах не довели, що в наявності є нерухоме майно, яке підлягає поділу, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_4 і ОСОБА_9 в задоволенні вимог у цій частині.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про задоволення позовних вимог апелянта у повному обсязі.

Керуючись ст.304, п.2ч.1ст.307, п.1,4ч.1ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила;

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 липня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 33050 грн. 06 коп. - скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля «Ford С-max», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого органами МРЕВ ДАІ 11.09.2012 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

Л.Л.Троїцька

О.М.Таварткіладзе