Ухвала суду № 42249066, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 рокусправа № 804/15576/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №804/15576/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» (далі - ТОВ «Рубікон-Трейдінг») 20 листопада 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, згідно якого, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року №0000422730.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з ПП «БМК «Будсервіс-2000», ТОВ «Ерідан-Болдінг» господарських операцій та юридичної дефектності первинних документів позивача, викладені у акті №103/273-20273272 від 9 серпня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «БМК «Будсервіс-2000», ТОВ «Ерідан-Болдінг» за період серпень, вересень, жовтень 2012 року у зв'язку з відсутністю у позивача документів що підтверджують їх здійснення.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання взаємовідносин з ПП «БМК «Будсервіс-2000» за серпень-жовтень 2012 року, ТОВ «Ерідан-Болдінг» за липень-серпень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №103/273/20273272 від 9 серпня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 та п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, визначений до сплати в бюджет, на загальну суму 408 305,68 грн., в т.ч. по періодам: за липень 2012 року у сумі 8 333,33 грн.; за серпень 2012 року у сумі 332 141,91 грн.; за вересень 2012 року у сумі 14 497,11 грн.; за жовтень 2012 року у сумі 53 333,33 грн.

Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку про відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання: постачальники - ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ліга», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Ферріт Д» - ТОВ «Ерідан-Болдінг» - контрагенти/покупці, в т.ч. ТОВ «Рубікон-Трейдінг», а саме: відсутність необхідних дозволів (ліцензій), трудових, виробничих ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, дефектність первинних документів. Вказане на думку податкового органу свідчить про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем 28.08.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 408 305,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 204 152,84 грн. (а.с. 19).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між позивачем (замовник) та:

ПП «БМК «Будсервіс-2000» (підрядник) укладено договори на виконання будівельних робіт від 12.04.2012 р. № 312/04-Р; від 08.05.2012 р. № 28/05-Р; від 10.07.2012 р. № 10/7Р; від 25.09.2012 р. № 25/09-Р; від 14.11.2011 р. № 14/11К; від 11.10.2012 р. № 11 /10-Р з додатками;

ТОВ «Ерідан-Болдінг» (підрядник) укладено договір на виконання будівельних робіт № 10/20 від 20.10.2009 р., з додатком, за яким на час перевірки, роботи не виконувались.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених господарських операцій за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини, а саме:

- щодо відносин з ПП «БМК «Будсервіс-2000», це копії : актів приймання-передачі виконаних робіт між ТОВ "Рубікон-трейдінг" та ПП "БМК "Будсервіс-2000": від 27.08.2012 року № б/н(1), від 27.08.2012 року № б/н (2), від 27.08.2012 року № б/н (3), від 12.09.2012 року № б/н; ліцензій: серії АЕ № 181101 від 21.08.2012 р., виданої ПП "БМК "Будсервіс-2000", серії АВ №357718 від 27.08.2007 р., виданої ПП "БМК "Будсервіс-2000"; актів приймання-передачі виконаних робіт між ТОВ "Рубікон-трейдінг" та замовниками будівництва, роботи по будівництву яких здійснювало ПП "БМК "Будсервіс-2000": від 31.08.2012 року № 30 за серпень 2012 р., від 29.12.2012 року № 96 за грудень 2012 р., від 29.12.2012 року № 95 за грудень 2012 р., від 27.08.2012 року № 36 за серпень 2012 р., від б/д.08.2012 року № 87 за серпень 2012 р., від б/д.09.2012 року за вересень 2012 р.;

- щодо відносин з ТОВ «Ерідан-Болдінг», це зазначені в акті перевірки платіжні доручення позивача, за якими здійснено передплату за договором № 10/20 від 20.10.2009 р. на виконання електромонтажних послуг на загальну суму 1700000 грн. в т.ч. ПДВ 283333,33 грн. (т.1 а.с. 51); копія акта Держнагляду у Дніпропетровській області від 15.10.2012 року (т.2 а.с. 50-55); копія ліцензії серії АГ №573657 від 18.03.2011 р. виданої ТОВ "Ерідан-Болдінг" (т.2 а.с.48,49).

ПП «БМК «Будсервіс-2000» виписано позивачу податкові накладні за серпень, вересень, жовтень 2012 року , які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 203-220).

ТОВ «Ерідан-Болдінг» виписано позивачу податкові накладні за липень, серпень 2012 року, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.2 а.с. 44-47).

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідач акт перевірки склав на основі акта ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 15.02.2013 р. № 469/22.2-11/31102827 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БМК «Будсервіс-2000» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку», та в акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС від 23.01.2013 р. № 145/229/34230403 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ерідан-Болдінг» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Галактика М» за січень 2012 року, ТОВ «Ферріт Д» за лютий - червень 2012 року, ТОВ ВК «Віконні Системи» за квітень, липень, серпень 2012 року, ТОВ «Ліга» за травень 2012 року, ПП «АТМ» за червень 2012 року», якими встановлено лише факт неможливості проведення зустрічної звірки ПП «БМК «Будсервіс-2000», ТОВ «Ерідан-Болдінг». Та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відносини між учасниками попередніх господарських операцій щодо постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «БМК «Будсервіс-2000», ТОВ «Ерідан-Болдінг», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №804/15576/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко