Ухвала суду № 42249067, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року

справа № 804/16931/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №804/16931/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (далі – ТОВ «Укрспецсервіс») 25 грудня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0008632203 від 20 грудня 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №2464/04-63-22-03/19088807 від 06 грудня 2013 року (далі – акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючих осіб які викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Акорд-груп» за жовтень 2012 року, ТОВ «Ніка-світ» за жовтень 2012 року, ПП «ТД «Талан-торг» за жовтень 2012 року, липень 2012 року, квітень 2012 року, березень 2012 року, лютий 2012 року, січень 2012 року, фірма «Біт» за жовтень 2012 року, липень 2012 року, квітень 2012 року, березень 2012 року, лютий 2012 року, січень 2012 року, ТОВ «Саванна груп» за липень 2012 року, ТОВ «Альмагест Юг» за червень 2012 року, ТОВ «Дніпрокомпресордеталь» за квітень 2012 року, ПП «Автославія» за квітень 2012 року, ПП «ВКФ «Експостач» за лютий 2012 року, січень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №2464/04-63-22-03/19088807 від 06 грудня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень пункту 198.1 пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 292272,58 грн., у т.ч. за січень 2012 року на 2007,51 грн., за лютий 2012 року на 2918,03 грн., за березень 2012 року на 1164,90 грн., за квітень 2012 року на 3336,88 грн., за червень 2012 року на 25368,14 грн., за липень 2012 року на 22291,35 грн., за жовтень 2012 року на 235185,77 грн. (т. 1 а.с.9-28)

Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку, що операції з придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «Акорд-груп», ТОВ «Ніка-світ», ПП «ТД «Талан-торг», фірма «Біт», ТОВ «Саванна груп», ТОВ «Альмагест Юг», ТОВ «Дніпрокомпресордеталь», ПП «Автославія», ПП «ВКФ «Експостач» до позивача не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Позиція податкового органу про фіктивність господарських операцій позивача ґрунтується на висновках актів перевірок Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 657/26-55-22-08/38104857 від 01 серпня 2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Акорд – групп», Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 831/26-55-22-01/38104862 від 19 серпня 2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Ніка – світ», Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 302/223/38114598 від 31 жовтня 2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового” валютного та іншого законодавства ТОВ «Саванна групп», Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції №58/22/32058250 від 08 січня 2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «ТД «Талан – торг», Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 263/226/23933964 від 25.02.2013 року про результати перевірки фірми «Біт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №234/226/34657024 від 24 січня 2013 року про результати перевірки ТОВ «Дніпрокомпресордеталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя № 605/22-207/37998404 від 23 серпня 2012 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Альмагест Юг», Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції № 814/223/33339171 від 13 грудня 2012 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Автославія», згідно яких не підтверджено та відкориговано податкові зобов’язання по покупцю ТОВ «Укрспецсервіс».

На підставі акта перевірки відповідачем 20 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008632203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 292273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 146136,00 грн. (а.с.8);

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладення договорів придбав у ТОВ «Акорд-груп», ТОВ «Ніка-світ», ПП «ТД «Талан-торг», фірма «Біт», ТОВ «Саванна груп», ТОВ «Альмагест Юг», ТОВ «Дніпрокомпресордеталь», ПП «Автославія», ПП «ВКФ «Експостач» товари/послуги.

При цьому, з врахуванням положень підпунктів 1,2 статті 9 Закону № 996-XIV судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення вказаних господарських операцій за наявності доказів, які підтверджують зазначені обставини.

Щодо правовідносин з ТОВ «Акорд-груп», це договір поставки №93 від 03 вересня 2012 року на поставку електроізоляційних матеріалів (т.1 а.с.29-33) та специфікації до нього (т.2 а.с.16 -17), видаткові накладні № РН - 0000161 від 22 жовтня 2012 року (т.1 а.с.35, 36), № РН - 0000213 від 30 жовтня 2012 року (т.1 а.с.7), № РН - 0000214 від 31 жовтня 2012 року (т.1 а.с.38), банківська виписка (т.1 а.с.40-41,43), оборотно-сальдова відомість (т.2 а.с.5), платіжні доручення (т.1 а.с.40-41,43), банківська виписка (т.1 а.с.39,42).

ТОВ «Акорд-груп» виписано позивачу податкові накладні за жовтень 2012 року на загальну суму ПДВ 61305,88 грн. (т.1 а.с.35,37,38).

Щодо правовідносин з ТОВ «Ніка-світ», це договір підряду №117 від 18 вересня 2012 року на ремонт електродвигунів (т.1 а.с.44-46), оборотно-сальдова відомість (т. 2 а.с.6), акти прийомки виконаних робіт №ОУ-0000050 від 29 жовтня 2012 року (т.1 а.с.50-54 ), №ОУ-0000051 від 29 жовтня 2012 року (т.1 а.с.56-58), №ОУ-0000052 від 29 жовтня 2012 року (т.1 а.с.62-64), акт фактичного використання матеріалів до акту № ОУ-0000050 (т.1 а.с.55), акт фактичного використання матеріалів до акту № ОУ-0000051 (т.1 а.с.59), акт фактичного використання матеріалів до акту № ОУ-0000052 (т.1 а.с.61) , кошторис (т.2 а.с.66-78).

ТОВ «Ніка-світ» виписано позивачу податкову накладну за жовтень 2012 року на суму ПДВ 171924,14 грн. (т.1 а.с.66).

Щодо правовідносин з ТОВ «ТД «Талан - Торг», це договір постачання №2001 від 03 січня 2012 року (т.1 а.с.67-69), додаткова угода до договору №2001 від 03 січня 2012 року (т.2 а.с.39), видаткові накладні № ТТ-0000038 від 23 січня 2012 року (т.1 а.с.71), № ТТ-0000059 від 27 січня 2012 року (т. 1 а.с.72), №ТТ-0000077 від 09 лютого 2012 року, №ТТ-0000067 від 06 лютого 2012 року, №ТТ-0000162 від 20 березня 2012 року (т.1 а.с.78), №ТТ-0000229 від 19 квітня 2012 року (т.1 а.с.80), №ТТ-0000469 від 24 липня 2012 року (т. 1 а.с.82), №ТТ-0000449 від 10 липня 2012 року (т.1 а.с.86), №ТТ-0000476 від 25 липня 2012 року, №ТТ-0000666 від 25 жовтня 2012 року, рахунок-фактура №ТТ-0021188 від 27 січня 2012 року (т.1 а.с.72), №ТТ-0021221 від 08 лютого 2012 року (т.1 а.с.73), №ТТ-0021203 від 01 лютого 2012 року, №ТТ-0021260 від 22 лютого 2012 року (т.1 а.с.77), №ТТ-0021308 від 15 березня 2012 року (т.1 а.с.78), №ТТ-0021409 від 17 квітня 2012 року (т.1 а.с.80), №ТТ-0021640 від 10 липня 2012 року (т.1 а.с.82), №ТТ-0021641 від 10 липня 2012 року (т.1 а.с.84), №ТТ-0021663 від 25 липня 2012 року (т.1 а.с.87), №Т0021886 від 23 жовтня 2012 року (т.1 а.с.88), платіжні доручення (т.1 а.с.90-92,95-100, т.2 а.с.27-29,32-38), банківські виписки (т.1 а.с.93-94, т.2 а.с.30,31).

ТОВ «ТД «Талан - Торг» виписано позивачу податкові накладні за січень, лютий, березень, квітень, липень, жовтень 2012 року на загальну суму ПДВ 4966,05 грн. (т.1 а.с.70,72,73,76,77,79, 81,83,85,87,89).

Щодо правовідносин з ТОВ «БІТ», це договір купівлі-продажу №С4/1 від 05 січня 2012 року електроприладів (а.с.101-102), рахунки-фактури №БТ-0000013 від 11 січня 2012 року (т.1 а.с.103), №БТ-0000096 від 08 лютого 2012 року (т.1 а.с.106), №БТ-0000127 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с.108), №БТ-0000120 від 15 лютого 2012 року (а.с.111), №БТ-0000121 від 15 лютого 2012 року (т.1 а.с.114), №БТ-0000122 від 15 лютого 2012 року (т.1 а.с.116), №БТ-0000151 від 29 лютого 2012 року (т.1 а.с.118), №БТ-0000149 від 28 лютого 2012 року (т.1 а.с.118), №БТ-0000164 від 06 березня 2012 року (т.1 а.с.120), №БТ-0000257 від 9 квітня 2012 року (т.1 а.с.123), № БТ-0000493 від 09 липня 2012 року (т.1 а.с.124), № БТ-0000523 від 19 липня 2012 року (т.1 а.с.126), № БТ-0000529 від 24 липня 2012 року (т.1 а.с.129), № СФ-0000693 від 23 жовтня 2012 року (т.1 а.с.131), СФ-0000684 від 19 жовтня 2012 року (т.1 а.с.133), СФ-0000713 від 30 жовтня 2012 року (т.1 а.с.135), видаткова накладна № 4/1 від 11 січня 2012 року (т.1 а.с.104), №75/2 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с.110), №76/2 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с.113), №79/2 від 22 лютого 2012 року, №102/3 від 05 березня 2012 року (а.с.117), №107/3 від 13 березня 2012 року (т.1 а.с.120), №163/4 від 10 квітня 2012 року (т.1 а.с.123), №269/7 від 19 липня 2012 року (т.1 а.с.124), №286/7 від 31 липня 2012 року (т.1 а.с.126), №272/7 від 23 липня 2012 року (т.1 а.с.127), №277/7 від 25 липня 2012 року (т.1 а.с.129), №408/10 від 25 жовтня 2012 року (т.1 а.с.131), №404/10 від 25 жовтня 2012 року (т.1 а.с.133), №420/10 від 31 жовтня 2012 року (т.1 а.с.135), платіжні доручення (т.2 а.с.37,42-52), банківська виписка (т.2 а.с.41).

ТОВ «БІТ» виписано позивачу податкові накладні за січень, лютий, березень, квітень, липень, жовтень 2012 року на суму ПДВ 4246,81 грн. (т.1 а.с.105,106,109,112,115,119,121,122,128,130,132, 134,136).

Щодо правовідносин з ТОВ «Дніпрокомпресордеталь», це видаткова накладна № ДК-0000068 від 26 квітня 2012 року (т.1 а.с.167), рахунок-фактура (т.1 а.с.163), платіжні доручення (т.1 а.с.165).

ТОВ «Дніпрокомпресордеталь» виписано позивачу податкову накладну за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 335 грн. (т.1 а.с.164).

Щодо правовідносин ТОВ «Саванна груп» це видаткова накладна №РН-0724/04 від 24 липня 2012 року (т.1 а.с.149), рахунок-фактура №СФ-72460 від 24 липня 2012 року (т.1 а.с.150), платіжні доручення (т.1 а.с.152-153).

ТОВ «Саванна груп» виписано позивачу податкову накладну на загальну суму ПДВ 20806,96 (т.1 а.с.151).

Щодо правовідносин з ТОВ «Альмагест Юг», це договір поставки №618 від 18 липня 2012 року (т.1 а.с.154-155), видаткова накладна №РН-0618/01 від 18 червня 2012 року (т.1 а.с.156), рахунок фактура №СФ-061860 від 18 червня 2012 року (т.1 а.с.157).

ТОВ «Альмагест Юг» виписано позивачу податкову накладну на загальну суму ПДВ 152208,84 грн. (т.1 а.с.158,158).

Щодо правовідносин з ТОВ «Автославія», це договір транспортного експедування №728 від 18 серпня 2011 року на надання транспортно-експедиційних послуг згідно з транспортними заявами, транспортні заяви №1233 від 25 квітня 2012 року (т.1 а.с.166), №1234 від 24 квітня 2012 року (т.1 а.с.168), №1235 від 25 квітня 2012 року (т.1 а.с.170), рахунки №1233 (т.1 а.с.166), №1234 (т.1 а.с.168), №1235 (т.1 а.с.170), акт виконаних робіт №1233 від 26 квітня 2012 року (т.1 а.с.166), №1234 від 26 квітня 2012 року (т.1 а.с.168), №1235 від 26 квітня 2012 року (т.1 а.с.170), платіжне доручення (т.1 а.с.172), банківська виписка (т.1 а.с.173).

ТОВ «Автославія» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 1600,00 грн. (т.1 а.с.167,169,171)

Щодо правовідносин з ПП «ВКФ «Експостач», це договір №010911 від 01 серпня 2011 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом (т.1 а.с.174), акти приймання-здачі наданих послуг з перевезення вантажів №137 від 26 січня 2012 року, №640 від 13 лютого 2012 року (т.1 а.с.182), №999 від 28 лютого 2012 року (т.1 а.с.185), рахунки-фактури №ИМ-65 від 30 січня 2012 року (т.1 а.с.176), №ИМ-106 від 13 лютого 2012 року (т.1 а.с.181), №ИМ-147 від 28 лютого 2012 року (т.1 а.с.184), платіжні доручення (а.с.187-189)

ПП «ВКФ «Експостач» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 2100,00 грн. (т.1 а.с.177,183,184).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Акорд-груп», ТОВ «Ніка-світ», ПП «ТД «Талан-торг», фірма «Біт», ТОВ «Саванна груп», ТОВ «Альмагест Юг», ТОВ «Дніпрокомпресордеталь», ПП «Автославія», ПП «ВКФ «Експостач», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (послуг), оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості.

Щодо доводів податкового органу в апеляційній скарзі відносно відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного товару.

В цьому випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Щодо доводів податкового органу в апеляційній скарзі про відсутність оплати за вказаними договорами як на обставину, що підтверджує відсутність реальних змін майнового стану платника податків, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час перевірки позивача перевіряючими особами не було враховано передбачену умовами договорів відстрочку платежу, термін якої під час перевірки не сплив. Отже перевіряючи особи дійшли передчасного висновку про відсутність такої оплати.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи податкового органу в апеляційній скарзі про відсутність юридичної сили у наданих до перевірки документах з урахуванням положень п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки відповідачем застосовано положення в редакції, що не діяла на час перевірки.

Згідно ст. 4 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тому лише наявність помилок та неточностей в первинних документах не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача в акті перевірки на відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Акорд-груп», ТОВ «Ніка-світ», ПП «ТД «Талан-торг», фірма «Біт», ТОВ «Саванна груп», ТОВ «Альмагест Юг», ТОВ «Дніпрокомпресордеталь», ПП «Автославія», ПП «ВКФ «Експостач», у зв’язку з наявністю актів податкового органу відносно зазначених контрагентів позивача про не підтвердження та не відкоригування ними податкових зобов’язань, оскільки копії вказаних актів суду не надавалися.

Крім того, платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №804/16931/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко