Рішення № 4224597, 28.07.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р. Справа № 09/1563

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - Кривобок В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", с. Нагірна Жашківського району Черкаської області про стягнення 268267,29 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 268267,29 грн., у тому числі: 142958,48 грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки №458-08/з від 20.05.2008 року, 17832,64 грн. договірної пені, 15353,74 грн. інфляційних нарахувань, 14295,85 грн. договірного штрафу, 75583,99 грн. договірного збільшення ціни товару за офіційним курсом української гривні до долара США на день фактичної оплати та 2242,59 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору відповідачу поставлялася продукція для сільгоспвиробництва, яку відповідач прийняв, однак в установлений договором строк та порядку не розрахувався за неї.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду уповноваженій особі Гнідаш 22.06.2009 та 10.07.2009.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

За згодою представника сторони згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

20 травня 2008 року сторони уклали договір поставки №458-08/з (далі –Договір), згідно з яким постачальник (позивач у справі) зобов’язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукції для сільгоспвиробництва (товар), а покупець (відповідач у справі) зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній до умов цього договору.

Сторони визначили, що загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки, гривнева ціна товару та її еквівалент, порядок та строк оплати, проценти за користування товарним кредитом (у т.ч. тієї частини ціни товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) й інші умови, визначаються також специфікацією.

Згідно п. 4.3. Договору суму договору становить загальна ціна товару, з урахуванням курсової різниці іноземної валюти на день оплати, та сума належних до сплати процентів.

У п. 8.1. Договору сторони встановили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції за ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 8.3.2. Договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % (десяти процентів) та за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу.

Згідно п. 8.4. Договору пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

У Специфікації № 1 від 20.05.2008 року серед умов встановлено строк оплати ціни товару та нарахованих процентів, а саме: попередня авансова оплата 20 % загальної ціни товару, решта 80% до 31.10.2008р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу партію товару на загальну суму 142958,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № КИ-0000338 від 15.08.2008, довіреністю на отримання товару представником відповідача Купчук В.В. серії НБМ № 141742 від 15.08.2008.

Відповідач отримав товар, але його вартість не сплатив, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків суми основного боргу станом на 01 березня 2009 року. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08 травня 2009 року становить 142958,48 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.ст.264-271 ГК України суд вважає, що до правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих ГК України, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу та умови договору.

Позивач (постачальник за договором) свої зобов’язання виконав належним чином, відповідач (покупець за договором) товар отримав, але зобов’язання з оплати за товар не виконав, заборгованість відповідача визначена актом звірки взаємних розрахунків суми основного боргу, який відповідає іншим доказам стосовно передачі товару, і становить 142958,48 грн.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на вищевикладені обставини та норми законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 142958,48 грн. основного боргу по Договору.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3.2. Договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % (десяти процентів) та за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу.

Згідно п. 8.4. Договору пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховані договірні штрафні санкції у вигляді 17832,64 грн. пені та 14295,85 грн. штрафу. Розрахунок суми штрафних санкцій перевірено судом, він зроблений вірно і відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, тому позивач відповідно до ст.625 ЦК України обґрунтовано нарахував відповідачу 2242,59 грн. три проценти річних, 15353,74 грн. інфляційних.

Згідно п. 4.3. Договору суму договору становить загальна ціна товару, з урахуванням курсової різниці іноземної валюти на день оплати, та сума належних до сплати процентів.

Пунктом 4.5. Договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Загальна ціна товару у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору згідно специфікації, визначається шляхом множення грошового еквівалента загальної ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті згідно специфікації, на офіційний курс української гривні до іноземної валюти, на день фактичної оплати покупцем суми договору (її неоплаченої частини).

Позивач, посилаючись на вищевказані пункти Договору, просить суд стягнути з відповідача 75 583,99 грн. до оцінки неоплаченого товару за зростанням офіційного курсу долара США до української гривні. Суд погоджується з тим, що позивач має право на дане договірне стягнення, розцінюючи його як збитки, проте не погоджується з сумою, заявленою до стягнення. Відповідно до п. 1 статті 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені інші випадки (ч.2 ст.232 ГК України). Оскільки законом та договором інше не встановлено, то збитки підлягають відшкодуванню в частині не покритій штрафними санкціями, тому розмір збитків буде становити 43455,50 грн. з розрахунку: 75 583,99 грн. (сума до оцінки неоплаченого товару за зростанням офіційного курсу долара США, нарахована позивачем) – 17832,64 грн. (сума договірної пені) –14295,85 грн. (сума договірного штрафу).

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 142958,48 грн. заборгованості за поставлений товар, 17832,64 грн. договірної пені, 14295,85 грн. договірного штрафу, 15353,74 грн. інфляційних нарахувань, 43455,50 грн. збитків, 2242,59 грн. трьох процентів річних а всього: 236 138,80 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним судові витрати на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2361,29 грн. грн. витрат по оплаті державного мита та 275,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього: 2636,35 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Черкаська область, Жашківський район, с. Нагірна, ідентифікаційний код 32874565 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО", м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, ідентифікаційний код 34397543 –236 138,80 грн., у тому числі: 142958,48 грн. основного боргу, 17832,64 грн. договірної пені, 14295,85 грн. договірного штрафу, 15353,74 грн. інфляційних нарахувань, 43455,50 грн. збитків, 2242,59 грн. трьох процентів річних та 2636,35 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Н.М.Курченко

Повне рішення підписано 30 липня 2009 року.